Рамуш Харадінай (; , село Ґлоджане, поблизу Дечани, Косово) — косовський політик, прем'єр-міністр Косова у 2004—2005 та з 9 вересня 2017 року до 3 лютого 2020 року. Колишній лідер збройних формувань косовських албанців, впливовий польовий командир. Очолює партію Альянс за майбутнє Косова.
Після розпаду Югославії Харадінай був командиром АВК/UÇK у західній частини Косова. Після конфлікту Харадінай пішов у політику, але незабаром вийшов у відставку після того, як був звинувачений Міжнародним кримінальним трибуналом по колишній Югославії (ICTY) у скоєнні військових злочинів і злочинів проти людяності відносно сербів, циган і албанців у період з березня по вересень 1998 року, під час війни в Косові. Він був виправданий 3 квітня 2008 року. Прокуратура оскаржила виправдувальний вирок і стверджувала, що вона не мала достатньо часу, щоб закріпити свідчення двох важливих свідків. 21 липня 2010 року Апеляційна палата погодилася і призначила частковий повторний розгляд у Гаазі, Нідерланди. Повторний судовий розгляд зайняв понад два роки, і 29 листопада 2012 Гаазький трибунал знову виправдав Харадіная і його співзвинуваченого Ідріза Балая за всіма пунктами звинувачення.
Молодість і перші повоєнні роки Харадінай народився 3 липня 1968 року, другим із дев'яти дітей, в селі Ґлоджане, неподалік Дечан, в Соціалістичному автономному краї Косово. Він провів свою юність у рідному селі з батьками, братами і сестрами, і закінчив початкову школу в Ірзніку та середню школи в Дечанах (Дечан) і Дьяковіце (Джякова). Після закінчення середньої школи в 1987 році, він був призваний на обов'язкову військову службу в Югославській народній армії, де його пізніше підвищили до командира взводу. Після війни в Косово Харадінай відвідував юридичну школу в університеті Пріштіни. Харадінай також здобув ступінь магістра в галузі бізнесу від Американського університету в Косові, який асоційований із Рочестерським технологічним інститутом у штаті Нью-Йорк.
Проміжні роки У 1989 році, використовуючи вигадане ім'я, Харадінай емігрував до Люцерну, Швейцарія. Він працював там протягом восьми років як будівельник, охоронець і викидайло в нічному клубі. Оскільки Радянський Союз перейнявся новими внутрішніми проблемами, почалося формування рухів за незалежність серед багатьох народностей Балкан і в інших державах. У Швейцарії Харадінай приєднався до сепаратистського Національного Руху Косова, з якихого виникла Армія визволення Косова. Він мав на меті вийти зі складу Югославії для утворення незалежного Косова. У 1996 році він пройшов диверсійну підготовку в Албанії, потім взяв участь у створенні баз АВК у Кукесі і Тропої. За інформацією ЗМІ, він організував контрабанду зброї в Косово. В одній із цих операцій він потрапив у засідку прикордонних патрулів, під час чого був поранений, а його брат Луан був убитий. У 1998 році Харадінай повернувся у своє рідне місто Ґлоджане в Косово.
Війна в Косові Після повернення Харадіная до Косова в лютому 1998 року, там спалахнув конфлікт. Відповідно до обвинувачувального висновку проти Фатміра Лімая, Харадіна Бали й Ісака Мусліу, між 28 лютого і 5 березня сербські сили почали наступ на утримувані АВК села Лікошане, Чірез і Преказ.
Сербські спецслужби напали на три сусідніх села в Дреніце, без попередження вбивши близько 100 мирних жителів у цих трьох селах. Загалом 83 косовських албанця були вбиті. Серед загиблих були літні люди і щонайменше 24 жінки і дитини. Багато хто з жертв були застрелені на близькій відстані, що наводило на думку про розправи без суду й слідства; пізніші повідомлення очевидців підтвердили це. Напади на ці три села стали поворотним пунктом у війні, кількість членів АВК збільшилася, бо чимало албанців почали побоюватися, що їхнє село буде обране наступною мішенню. Наступною мішенню стало рідне село Рамуша Харадіная Ґлоджане (Ґллоджян).
Менш ніж через три тижні після терактів у Дреніцах сербські війська оточили село Ґлоджане і вдалися до подібного нападу. Сім'я Харадіная, однак, уже знала про попередні теракти в Дреніце і захистила село. Вони скористалися своїм чудовим знанням місцевості і місцевих можливостей оборони для кращого ефекту і під керівництвом Харадіная успішно відбили напад. Це завдання було ускладнене через те, що сербські поліцейські сили захопили групу цивільних осіб і використовували їх як живий щит, — примусивши групу марширувати перед сербськими солдатами, які сховалися за ними і намагалися вбити Харадінаїв
У ході перестрілки Рамуш Харадінай був важко поранений під час цього штурму, отримавши кулю в стегно від сербського поліцейського. Він вижив, затуливши рану сиром, який він знайшов у кімнаті, де переховувався. Під час вогневого бою троє юних косовсько-албанських хлопчиків у віці до 18 років було вбито сербськими військовими, що дедалі більше спонукало албанське населення до підтримки АВК. Невідомо, скільки сербських вояків загинуло.
Після успішного відбиття сербської атаки Харадінай отримав керівну посаду в АВК у Західному Косові. У травні 1998 року він почав розглядатися як командир Ґлоджан і навколишніх сіл, а в червні 1998 року став командиром Операційної зони Дукаджін (у Метохії). Близькість Західного Косова до Албанії надавала коридор, через який АВК могла закуповувати зброю. Харадінай утвердився як командир під час важких боїв на своїй території. Коли в Західному Косові протягом весни 1998 року розгорілася війна, сербські та албанські родини почали покидати цей район через страх постраждати від інтенсивних бойових дій, що спалахнули.
У вересні 1998 року, через кілька місяців, тіла 39 осіб були знайдені поблизу Ґлоджан. Жертви були місцевими мешканцями, як албанського, так і сербського походження. Відкриття їхніх тіл призвело до публічних звинувачень у військових злочинах проти Харадіная і його групи., Times Online (UK)
Від солдата до політика Після демілітаризації ВАК слідом за вступом НАТО в Косово в 1999 році, ВАК була перетворена на Корпус захисту Косова (КЗК). У цій новій сили, Харадінай був призначений заступником командира, в Агим Чеку.
Він пішов з КЗК 11 квітня 2000 року, і оголосив, що він йде у політику. За підтримки колишнього комуністичного лідера Махмута Бакаллі, Харадіная заснував Альянс за майбутнє Косова (AAK), й 29 квітня 2000 року він був обраний президентом партії.
Деякі колишні прихильники АВК сподівалися побачити, як Харадінай вступить у політичний союз з Хашимом Тачі, одним із політичних лідерів АВК. До 2000 року Тачі очолював Демократичну партію Косова(PDK). Вони сформували головну опозицію до очолюваної Ібрагімом Руговою Демократичної ліги Косова (LDK), яка була проти АВК. Харадінай заявив, що він сформував нову партію, щоби створити нову парадигму для майбутньої демократичної політики в Косово, залишивши розколи воєнного часу позаду.
Харадінай користувався обмеженим електоральним успіхом до і включаючи вибори 2004 року. Після косовських виборів у жовтні 2004 року він розпочав переговори із коаліційними LDK, на чолі з доктором Руговою, тодішнім президентом Косово. Ругова сформував уряд і призначив Харадіная прем'єр-міністром. В Асамблеї Косова кандидатура Харадіная на пост прем'єр-міністра отримала підтримку 72 членів з 120, і лише троє були проти.
Деякі спостерігачі вважають коаліцію Харадіная з очолюваною Руговою LDK залагоджуванням ворогування на війні і в перші повоєнні часи. PDK встала в опозицію до коаліції. Харадінай, як виявилося, сформував тісні і продуктивні відносини з Ібрагімом Руговою та іншими високопоставленими фігурами в ЛДК.
У лютому 2009 року група повстанців Уганди «Альянс демократичних сил», мусульманська група, попрохала Харадіная бути посередником у мирні перемовинах із центральним урядом у Кампалі.
На 10 листопада 2012 Президент Албанії, Буяр Нішані нагородив Харадіная Орденом СкандербегаPresidenti Nishani dekoron zotin Ramush Haradinaj me Urdhrin «Gjergj Kastrioti Skënderbeu» , President of Albania, 2012-12-10 (албанською).
Процес у справі військових злочинів у ICTY
Перший судовий процес Харадінай пропрацював 100 днів як прем'єр-міністр в 2005 році, перш ніж був звинувачений у військових злочинах Міжнародним кримінальним трибуналом по колишній Югославії (МТКЮ) в Гаазі. В обвинувальному висновку стверджувалося, що Харадінай, як командир АВК, вчинив злочини проти людяності і порушення законів та звичаїв війни в період з березня по вересень 1998 року, нібито з метою здійснювати контроль над територією, спрямовані проти цивільних осіб сербського, албанського й циганського походження. Він був виправданий 3 квітня 2008 року через відсутність переконливих доказів.
Коли в березні 2005 року було видано обвинувальний висновок МТКЮ, Харадінай вирішив негайно піти у відставку з поста прем'єр-міністра. Наступного дня він добровільно вирушив до Гааги, де надав себе в розпорядження суду і залишався там протягом двох місяців, поки не був тимчасово звільнений до суду. Глава Місії Організації Об'єднаних Націй в Косові (МООНК) протягом цього часу, Сорен Ессен-Петерсен привітав рішення Харадіная постати перед судом добровільно, похвалив його роботу і описав Харадіная як «близького партнера і друга», незважаючи на повідомлення західної розвідки, що нібито Харадінай був ключовою фігурою в діапазоні між організованою злочинністю і політикою. Посилаючись на поступливість пана Харадіная МТКЮ і той факт, що він не становить ніякої небезпеки під час польоту і ризику для свідків, Судова палата МТКЮ продовжила тимчасове звільнення і дозволила йому чекати суду в його рідному місті Приштині. Крім того, Апеляційна палата пізніше надала Харадінаєві безпрецедентне право для обвинуваченого брати участь у суспільно-політичній діяльності. Така діяльність була, однак, за умови схвалення МООНК. Цей крок був безпрецедентним в історії міжнародного кримінального права і розглядався як відображення того факту, що пан Харадінай добровільно надав себе суду. Критики (і обвинувачення), проте, стверджували, що це зайшло занадто далеко. Обвинувачення стверджувало, що хоча пан Харадінай не становив ніякої загрози для свідків, сама його присутність в Косово могла мати «охолоджуючий» ефект на свідчення.
26 лютого 2007 року Харадінай прилетів до Гааги, щоб суд міг продовжитися. У попередні дні він провів зустрічі з президентом Косово Фатміром Сейдіу, прем'єр-міністром Агімом Чеку, керівником Місії Організації Об'єднаних Націй в Косово Йоахімом Рюккером і різними дипломатичними представництвами. На прес-конференції він закликав громадськість зберігати спокій і був твердий у своєму переконанні, що процес призведе до повного виправдання.
Багаторічний Головний прокурор Міжнародного кримінального трибуналу для колишньої Югославії (МТКЮ) Карла дель Понте незмінно залишалася не в захваті від міжнародної підтримки Харадіная, продовжуючи робити різко негативні висловлювання про нього. Вона сказала німецькій Frankfurter Allgemeine Zeitung, що «відповідно до рішення тимчасово звільнити його, він є фактором стабільності в Косові. Я ніколи не розуміла цього. Для мене він військовий злочинець.»
Суд, до якого спонукала Карла дель Понте,, почався 5 березня 2007 року. і команду захисту Харадіная очолив Королівський юрисконсульт Бен Еммерсон, юрист-міжнародник із прав людини, якого підтримував порадами Родні Діксон, також з Matrix Chambers у Лондоні. Юристів захисту в цілому координував ірландський політичний консультант і фінансист Майкл О'Рейлі. На відкритті справи Карла дель Понте вказала на проблеми обвинувача. Залякування свідків було серйозною проблемою в розслідуванні. Вона стверджувала, що було важко знайти свідків, які були готові дати свідчення не тільки в прокуратуру, але й для суду. «Труднощі в Косово полягали в тому, що нам ніхто не допомагав — ні адміністрація ООН, ні НАТО.»