Російська зброя на Донбасі або «путінський воєнторг» — незаконні поставки Російською Федерацією зброї та бронетехніки через неконтрольовані ділянки українського кордону. Зброя та бронетехніка використовується у веденні війни проти України як безпосередньо військами вторгнення РФ, так і збройними формуваннями окупаційних військ.

Вже у листопаді 2014 року компанія «ARES», що займається дослідженнями ринку зброї, опублікувала звіт, у якому проаналізовано понад 100 специфічних видів зброї, понад 60 видів боєприпасів та понад 70 моделей пересувних засобів, що застосовувалися у війні на сході України. У звіті зазначається, що проросійська сторона використовує як типову для Збройних сил України номенклатуру зброї, так і унікальні види стрілецької та бронетанкової зброї, що виробляються лише в Росії. За словами Майкла Кофмана, експерта центру Вудро Вільсона, Росія намагається удати, що зброя, яку використовують проросійські збройні формування, походить з захоплених українських складів, але ця версія не підтверджується фактами, зокрема й тому, що більшість складів зброї ще за радянських часів розміщувалася не на сході України, а на заході.

У вересні 2016 року командою ІнформНапалм було опубліковано відео, де на основі їх попередніх розслідувань було виділено понад 30 унікальних видів російської зброї, в тому числі й новітньої 2004—2015 років випуску, що застосовувалися у війні в Україні.

Історія

Піхотна зброя У ніч на 2 травня 2014 року під Слов'янськом були збиті два українські гелікоптери Мі-24, які здійснювали повітряне патрулювання. Заступник міністра оборони України Ігор Кабаненко повідомив, що обстріл вертольотів був здійснений з переносних зенітно-ракетних комплексів російського виробництва. Він констатував, що групи диверсантів озброєні сучасною високотехнологічною зброєю.

18 травня 2014 року в районі Краматорського аеродрому українськими спецпризначенцями було знешкоджено групу проросійських диверсантів, а також затримано двох представників прокремлівського медіа LifeNews, що були разом з диверсантами. У групи було вилучено ПЗРК Grom польського виробництва, оприлюднено відео затримання. 20 травня 2014 року заступник секретаря РНБО Вікторія Сюмар повідомила, що ПЗРК знаходився в багажнику автомобіля журналістів LifeNews. За її словами, журналісти Олег Сидякін і Марат Сайченко працювали у взаємодії з диверсантами, супроводжували їх, знімаючи напади на українських військових, обстріли та вбивства. Польський експерт зі зброї Тадеуш Врубель 20 травня дав коментар, що ПЗРК Grom ймовірно був переданий з Росії. У 2006 р. Польща поставила Грузії 30 пускових установок та 100 ракет ПЗРК «Grom» власного виробництва. Внаслідок Російсько-грузинської війни 2008 року, частина партії була захоплена росіянами, і у 2014 році доставлена на Донбас. У 2016 році було опубліковано подробиці спецоперації — спостерігач-розвідник 8-го полку спецпризначення ще зранку 17 травня зняв завантаження ПЗРК до салону нещодавно викраденого автомобіля в Краматорську. Наступного дня 8-м полком спецпризначення була влаштована засідка, і двох диверсантів було знешкоджено при спробі атаки на український літак, що заходив на посадку на Краматорський аеродром. Вилучений у диверсантів переносний зенітно-ракетний комплекс складався з польської пускової труби Grom E2 і російського пускового модуля 9П516 від ПЗРК «Ігла».

1 червня 2014 року Майкл Смолвуд з центру досліджень зброї ARES опублікував матеріал, в якому ідентифікував використання вогнеметів МРО-А проросійськими збройними угрупованнями у бою 26 травня за ДАП. Це було одне з перших підтверджень використання МРО-А, винятково російської версії вогнемету РПО-А, у війні на Донбасі.

6 червня 2014 року після успішного відбиття атаки батальйону «Восток» на пункт пропуску «Маринівка» на місці бойових дій було знайдено ящик від виробів 9М39 (зенітна керована ракета від ПЗРК «Ігла»). Пакувальний листок, що знаходився у ящику, свідчить про те, що зазначені ПЗРК зберігалися з 2001 року у військовій частині протиповітряної оборони ЗС Росії № 33859 (Єйськ, Краснодарський край). Остання відмітка про перевірку їхньої наявності у місці зберігання на складі в/ч № 33859 датована 12 квітня 2014 року. Таким чином, ще 12 квітня зазначені ракетні комплекси зберігалися на військовій базі ЗС РФ у Єйську, а вже 6 червня були використані при штурмі пункту пропуску «Маринівка» на українсько-російському кордоні. 18 червня 2014 року Україна в рамках чергового засідання Форуму ОБСЄ з питань співробітництва в галузі безпеки звернулася до Російської Федерації з вимогою надати роз'яснення, яким чином ПЗРК «Ігла» потрапили з російської військової бази до рук проросійських сепаратистів.

В ніч на 14 червня 2014 року було збито Іл-76 — військово-транспортний літак, у якому загинули 49 українських військових. Неподалік місця падіння літака було знайдено місце засідки диверсантів, де лишилися три пускові труби 9П39-1 від ПЗРК 9К38 «Іґла», одна з яких не спрацювала з ракетою 9М39 всередині. На місці були також консерви з російським маркуванням.

Поява важкої техніки

Перші РСЗВ

11 червня 2014 року Луганськом пройшла колона з трьох тентованих вантажівок «Урал». Точне місцеположення відеозйомки було встановлене згодом — 1-ша Керамічна вулиця. О 7:30—8:20 ранку 13 червня по блокпосту Збройних сил України в районі Добропілля, що стояв на виїзді з міста в сторону Святогорівки, було здійснено обстріл з установок залпового вогню БМ-21 «Град». Проте обстріл був неточний — залп ліг на 500 метрів далі, і влучив у овочеву базу «Перспектива». Об 11:50 повідомлялося, що військові встановили місце звідки вівся обстріл — в районі Мерцалове виявили покинуту установку «Град», що була підпалена і замінована. З 40 ракет в установці 14 були не вистрілені. Внаслідок обстрілу загинув охоронець овочебази, було поранено дівчину. Це було першим застосуванням систем залпового вогню у конфлікті на Донбасі. Місцеві жителі згодом повідомили, що військова колона, що під'їхала до підприємства «Глини Донбасу» мала дві установки «Град», два бронетранспортери і супровід джипів. Міністерство оборони повідомило, що установка БМ-21 мала всі ознаки маскування під звичайну вантажівку — була обладнана фальшбортами та кріпленням додаткового тенту. Шасі установки мало свіжі сліди кріплення машини під час ймовірного перевезення на спеціальному трейлері. За серійним номером установки, тактичним знаком та документами, що були знайдені в бойовій машині, встановлено належність установки 18-й мотострілецькій бригаді РФ . У документах згадується колишній командир батареї — капітан Збройних сил РФ Дмитро Афанасьєв (), що проходив службу у 18 ОМСБр до 2011 р. Було встановлено, що захоплена установка перебувала у складі колони тентованих «Уралів», знятих в Луганську за два дні до обстрілу.

Перші танки 12 червня 2014 року РФ вперше передала збройним угрупованням проросійських сил на Донбасі танки. Зранку один танк Т-64БВ було зафільмовано у Сніжному, під вечір колону з трьох танків Т-64 було зафільмовано у Макіївці. Отримання танків підтвердили спікери ДНР, а також вказали, що один з танків вступив у бій під Савур-Могилою.Корреспондент.net: В Донецкой народной республике рассказали о своих танках Того ж дня, 12 червня, міністр внутрішніх справ Арсен Аваков повідомив, що танки прибули з Росії, і один з них був підбитий в районі Сніжного. У повідомленні помилково зазначалося, що модель танків — Т-72. 13 червня зранку Дмитро Тимчук повідомив, що з прибулих танків два були підбиті. Роман Бурко сповістив, що модель помічених напередодні танків є Т-64БВ. За його словами, була ймовірність що вони походять із бази зберігання в Артемівську, проте уточнення фактів показало, що всю боєготову техніку з бази вивезли раніше, а безуспішний штурм бази 8—9 червня, здійснений бойовиками — це обманний маневр і операція прикриття з метою подати думку, нібито танки проросійським силам вдалося захопити в Україні. Також Роман оприлюднив фото місцевого жителя, який зняв танк на причепі військової вантажівки на території Ростовської області у безпосередній близькості з кордоном України. Антон Геращенко висловив припущення, що ці танки могли перебувати на озброєні українських військових частин у Криму, які були захоплені російськими військовими навесні 2014 року. Того ж дня Дмитро Тимчук уточнив, що всі українські танки Т-64БВ з Криму (41 одиниця) були виведені на материкову частину України. Разом з тим, за даними міжнародних організацій, танки Т-64БВ є в Росії — вони виведені з бойового складу російської армії, однак перебувають на базах зберігання МО РФ.

14 червня НАТО опублікувало супутникові знімки, вказавши на накопичення танків у військовому таборі у Ростовській області Російської Федерації станом на 11 червня, а також те, що про прохід трьох танків 12 червня через контрольно-пропускний пункт «Должанський» звітували українські офіційні особи. Було відзначено, що камуфляж і відсутні тактичні знаки танків, що були зафільмовані у Сніжному, Торезі та Макіївці, не характерний для українських військ, а техніка ескорту танкової колони в Макіївці ідентична залученій при російській інтервенції до Криму.

Друга партія російських танків зайшла до України 20 червня 2014 року.

Детальні розслідування згодом встановили, що Росія ще з травня 2014 року почала переброску танків Т-64 з 2544-ї Центральної бази резерву танків (в/ч 54630, Козульки, Красноярський край). Спочатку трансфер здійснювався літаками Ан-124 «Руслан» та Іл-76 з аеропорту Красноярська «Ємельяново» в Таганрог, а згодом — залізницею. Перші поставлені танки були пронумеровані синьою фарбою на інфрачервоних прожекторах — від 1 до 10. Танки № 7 і № 8 були сфотографовані і зафільмовані ще в Росії у Ростовській області на трасі М4 «Дон», а танк № 10 з заводським номером «3311» був навіть знайдений на фото ще на 2544-й базі у Красноярському краю.

27 червня 2014 року, під час чергового невдалого нападу проросійських угруповань на склад в Артемівську, українські військові захопили трофеєм танк Т-64БВ № 5, який проросійські угруповання використали для штурму. Згідно з його заводським номером, танк був випущений харківським танковим заводом імені В. О. Малишева в жовтні 1987 року, і був відправлений до військової частини, яка знаходилася на території РРФСР. Українські військові також вилучили у бойовиків ручний вогнемет РПО-А «Джміль» російського виробництва з написом «З Росії з любов'ю». За інформацією Міністерства оборони України, цю зброю також було привезено з Росії.[ Военные в Артёмовске захватили танк, принадлежащий России]

5 липня 2014 року, під час спроби незаконних збройних формувань прорватися з оточеного Слов'янська, було захоплено 2 танки Т-64. Танк № 6 був раніше пошкоджений і покинутий угрупуванням Гіркіна ще в Слов'янську, а № 7 був у доброму стані і захоплений як трофей під час спроби прориву. Машина № 6 мала заводський номер Ц11ЕТ12109, і виготовлена у листопаді 1987 року на харківському заводі ім. В. О. Малишева. У складі Збройних Сил України танк не перебував. Під час огляду виявлені акумуляторні батареї марки 12СТ-85РМ 2010 року виготовлення (виробник — Ленінградський акумуляторний завод, ЗАТ «Электротяга», місто Санкт-Петербург). Маркування на корпусі АКБ свідчить про те, що акумулятори були закріплені за підрозділами в/ч 74814 (205-та окрема мотострілецька бригада (м. Будьонновськ, Ставропольський край).

2 липня 2014 року один із підрозділів ВДВ вилучив у бойовиків броньований КАМАЗ новітнього зразка, в причепі якого було знайдено 33 ящики 120 мм мін, 2 міномети 2С-12 «Сани» (російського виробництва), 2 міномети 82 мм БМ-37 «Поднос» (російського виробництва), РПО «Джміль», АГС-17, ПТКР та 2 ПЗРК, велику кількість стрілецької зброї.

Вторгнення регулярних військ: перші танки Т-72 і БТР-82