Humber (Хамбер) — з 1868 року британський виробник автомобілів та велосипедів. Штаб-квартира знаходиться в Ковентрі. У 1931 році увійшла до складу компанії Rootes Group. Сьогодні бренд Humber належить компанії PSA.
Заснування компанії Humber (1868—1931) У 1867 році 26-річному Томасу Гамберу з Ноттінгема, який працював підмайстром у коваля Вільяма Кемпіона, на очі потрапляє стаття про велосипед фірми Michaux (до речі, перша фірма, яка почала випускати велосипеди, які якраз тільки з'явилися) і він вирішує, що може поліпшити конструкцію цього механізму, і починає будувати свій велосипед, в 1868 році, коли він був готовий, його купує яхтсмен Томас Ламберт, незабаром Гамбер будує другий велосипед і його знову купує Ламберт.
З 1870 року Гамбер вирішує почати виробляти велосипеди і починає працювати над конструкцією, яка підійшла б для серійного виробництва, в 1873 році був готовий каталог з 2-х моделей (обидві з великим переднім колесом), а через два роки об'єднує свій бізнес з Томасом Мерріотом. Так з'являється фірма Humber and Marriott, а ще через два роки до них приєднується велогонщик Фред Купер, який зірвав солідний куш на одних із змагань, і фірма перейменовується в Humber, Marriott and Cooper. У 1885 році Мерріот і Купер засновують власну компанію — Marriott and Cooper, яка будує велосипеди іншої конструкції, а в партнери до Гамбера приходить його перший клієнт — Ламберт. Але через 2 роки Вільям Хортон викуповує у них бізнес, засновуючи Humber and Co, сам Хортон володів вже велосипедними фірмами Coventry Cycle Co і Express Cycle Works, а також заводом Wellington Works, Гамбер погоджується бути головним керуючим у всіх фірмах одночасно, але з терміном контракту на 5 років. Так що по закінченню 5-ти років він йде зі своїх постів, а на його місце приходить людина, наведена у фірму Ламбертом — Мартін Дітер Рюккер.
З приходом на пост генерального директора Рюккера, фірма розширює ринки збуту, відкривши дочірні підприємства у Франції, США, Португалії, Швеції та Росії, в основному, завдяки фінансовій підтримці фінансиста Ернеста Хулі. За іронією долі через рік колишні компаньйони Гамбера — Мерріот і Купер починають виробляти свої велосипеди на потужностях фірми Humber.
У 1896 році на одному із заводів фірми Humber, яка була до того часу найбільшим британським виробником велосипедів, будують прототип Humber Forecar, автором конструкції є Шеклок, менеджер заводу в Вулверхемптоні, хоча, по суті, це ліцензійний Bolee. Транспортний засіб було побудовано на рамі велосипеда, в дію приводилося воно одноциліндровим мотором потужністю 3 к/с, педалі ж допомагали при подоланні горбистої місцевості.
Але в цей час в Ковентрі трапляється пожежа, яка знищує не тільки територію заводу, але й всі архіви фірми, так що викуплені в Леона Боле за 20000 фунтів патенти в прямому сенсі слова відлетіли в трубу, після цього Рюккера зміщують з посади директора.
Вже в цей час фірма потрапляє під вплив Лоусона, який намагається захопити в свої руки будь-які починання автомобільного толку в Британії, так, наприклад, фірма Daimler з Ковентрі в ході махінацій стала належати йому. Лоусон хоче створити Британський Автомобільний Синдикат і йде через голови для його створення, до речі, патенти у Боле для Humber були куплені на гроші того ж Лоусона і Хулі. Після пожежі Лоусон купує патенти у американця Едварда Джоеля Пеннінгтона, але так як сам Пеннінгтон до розуму сам нічого не доводить, то мотоцикл будується за участю Томаса Блюмфельда.
Через два роки після цих подій один із спонсорів компанії — Хулі оголошує себе банкрутом і всі дочірні підприємства за межами Великої Британії закриваються, проте в цей критичний рік фірма виставляє на «Шоу Стенлі» ще один транспортний засіб з 2.5-сильним двигуном фірми Turrell, він був одноциліндровим і повітряного охолодження, триступенева коробка передач приводила в дію єдине заднє колесо.
Через рік на тій же виставці представлено два автомобілі цієї марки — прототип з 2.5 к/с мотором De Dion, який приводив у дію передні колеса, а задні були керованими; і більш традиційний для того часу Phaeton з 3-сильним мотором фірми Bolee і 3-ступінчастою коробкою передач, яка передавала крутний момент до задніх коліс за допомогою ременів. Ця машина стала користуватися певним попитом, і незабаром з'явилися версії з 3.5- і 5-сильним мотором.
У тому ж році Marriott and Cooper був придбаний компанією Humber, і 27 березня 1900, після злиття фірм, була організована Humber Ltd, при цьому Лоусон втрачає контроль над фірмою, а замість нього главою стає Едвард Пауелл, фірма закриває завод в Вулверхемптоні, сконцентрувавши все виробництво в Бістоні. У цей період фірма випускає свої «Фаетон» і трицикли.
У 1901 році компанія починає випускати автомобілі за ліцензією British Motor Traction Co, оснащені одноциліндровим двигуном De Dion потужністю 4.5 к/с, в цей же час у фірму приходить працювати молодий француз — Луї Котелен, якому було всього 22 роки, але який встиг попрацювати інженером в фірмах Панара, Де Діона і Клемана. Він береться побудувати більш солідний автомобіль, ніж одноциліндрові вози, які випускалися до цього. До 1902 року 12-сильна 4-циліндрова 2.5 л машина, побудована на трубчастій рамі, була готова, вона оснащувалася 4-ступінчастою коробкою передач і електричним запалюванням.
Через рік з'являється більш потужна версія цієї машини — 20НР 5.4 л, а також молодша модель 9НР 2.1 л, яка цікава тим, що на неї встановили 3-циліндровий двигун. 3-циліндрова машина брала участь в 1000-мильних випробувальних змаганнях, але лідируючого положення в них не зайняла, тому залишилася непоміченою. Ці машини, спроектовані Котеленом, не стали масовими, тоді інженер будує просту конструкцію, якій судилося стати першим масовим британським автомобілем, серію Humberette.
Першою з'явилася версія з шістсот-кубовим одноциліндровим мотором — 5НР, мотор був клоном мотора De Dion, ця машина мала 2-швидкісну коробку передач, яка з'єднувалася з заднім мостом за допомогою кардана, а сама, як і більші моделі, була побудована на трубчастій рамі. До речі, машина володіла дуже цікавою фішкою — кермо мало всього одну спицю, пізніше Citroen став застосовувати її на своїх машинах. Цю машину тільки за перші півроку продали в кількості 500 автомобілів.
Через рік з'являється більш потужна версія — Royal Humberette 6.5НР з мотором об'ємом 760 кубів, як трансмісію машина отримує 3-ступінчасту коробку, зовні машини можна було відрізнити по колесах, на більш слабкі моделі ставилися дротові, велосипедного типу, а на більш потужні — так звані «артилерійського типу». Обидві версії випускалися в Бістоні і Ковентрі, проте в 1905 році, який став, до того ж, і останнім для цих моделей, в Бістоні стали випускати і двоциліндрову 1.4 л версію Royal Humberette 7.5НР.
У цей період на обох заводах випускаються різні моделі: 8.5НР (1.4 л), 14НР (2.7 л), 25НР (6.1 л), 8/10НР (1.9 л у версії з Ковентрі і 2 л у версії з Бістона), 10/12НР також в двох версіях (з Ковентрі і Бістона) і 16/20НР (3.7 л, який робили тільки в Бістоні).
У 1906 році Котелен разом з Хіллманом засновує власне підприємство і покидає фірму Humber. Тим часом, до 1907 року підготовлюється цілий ряд моделей, які оснащені 4-циліндровими моторами: 10НР з 1.6 л, 15НР з 3.5 л і 20/30НР з 5.9 л, а також 6-циліндрова модель — 30/40НР з 5.2 л мотором (до речі, її відрізняв круглий радіатор), правда вже через рік їх змінили нові моделі.
А поки найпотужніша 4-ка (20/30НР) бере участь у Турист Трофі, які проходять на острові Мен в 1907 році, і виграє перегони у класі важких машин, це при тому, що це була звичайна серійна машина, а не спеціально підготовлена до змагань. Тим часом завод в Бістоні був закритий, а завод в Ковентрі, куди перенесли всі виробничі потужності разом з персоналом, не справлявся з замовленнями, так що деякі моделі виготовляли прямо у дворі біля будівлі заводу. До початку першого десятиліття нового століття автомобільний модельний ряд був дуже широкий, у виробничу програму входили різні моделі: 2-циліндровий 8НР з 1.5 л під капотом; 4-циліндрові: 10/12НР з 2.1 л, 12НР з 2.5 л, 16HP з 3.6 л, 16/25НР з 4.1 л, 20НР з 4.5 л, 28НР з 4.7 л, 30НР з 6.8 л і 6-циліндровий 30НР з 5.6 л. Також фірма починає випускати літаки за ліцензією фірми Bleriot, проте, випустивши близько 50 монопланів, припинила їх виробництво (поки не почалася війна).
У 1913 році з'являється нова Humberette 8HP, яка оснащена 1 л мотором повітряного охолодження, 2-циліндровий мотор мав V-подібну конструкцію.
Крім неї, у виробничій програмі в цей рік були: 11НР з 1.9 л мотором, 14НР з 2.3 л, 20НР з 3 л і 28НР з 4.9 л, між тим, конструктор Берджес починає проектувати спортивну машину на базі 20НР, яка блищала б на трасах. Під його проект виділяється величезна на ті часи сума в 15 000 фунтів стерлінгів, збільшує 3-літровий мотор до об'єму в 3.3 л, більше того, в голівці він поміщає 2 верхніх разподільчих вала і по 4 клапани на циліндр, тобто має DOHC 16v.
Але, не дивлячись на потужність в 100 к/с і досить високу швидкість машини, жодна з побудованих машин, на жаль, до фінішу не доходить, довести до розуму перешкодила війна, до речі, Берджес пізніше буде співпрацювати з Уолтером Бентлі, проектуючи разом мотори для гоночних Bentley. До початку війни Humber — один з найбільших виробників автомобілів в Англії, поряд з фірмою Wolseley.
З початком війни фірма переходить на виробництво авіаційних двигунів і, вже маючи досвід складання літаків, виготовляє і самі літаки, крім таких складних механізмів фірма постачала армії і більш просту продукцію, типу польових кухонь, снарядів і бомб.
Після підписання мирного договору першою машиною, запущеною у виробництво, виявилася передвоєнна 14НР, якій збільшили об'єм до 2.8 л і перейменували її в 15.9НР.
Напарницею цієї моделі стала також передвоєнна 10НР, яка спочатку не зазнала ревізії, однак через два роки, в 1922 році, з'являється модель 11.4НР, яка отримує збільшений з 1.5 л до 1.7 л мотор. Але вже в 1923 році з'являється перша післявоєнна модель — це була однолітрова модель, якої так не вистачало для повоєнного ринку — 8НР. Через два роки машину перейменують в 8/18НР, тоді з'являються моделі 12/25НР з 1.8 л мотором, а 15.9НР перейменовують в 15/40. До речі, не дивлячись на те, що в деяких випадках фірма була новатором в інженерних рішеннях, так, наприклад, 8НР-8/18НР мала верхні впускні і бічні випускні клапани, але в той же час, наприклад, гальма всіх коліс з'явилися на авто цієї марки тільки в 1928 році. Автомобілі цього періоду відрізняються не стільки спортивним іміджем, скільки іміджем солідних автомобілів, добротно зібраних і дорого оздоблених.
У 1926 році фірма, будучи на хвилі успіху, купує фірму, що випускає комерційний транспорт — Commercial Cars Ltd. Тоді ж однолітрова модель зазнає оновлення, мотор збільшують з 985 кубів, до 1056-ти, відповідно, змінюється назва на 9/20НР, проте, на відміну від попередниці, вона не стала настільки популярною.
У 1927 році з'являється ще одна модель, яка стає популярною — 14/40НР, це була двохлітрова машина, паралельно з нею дебютує 3.1-літрова модель 20/55НР.
У листопаді 1928 року відбувається злиття з найближчим сусідом по Ковентрі — фірмою Hillman (до якої був причетний Котелен). У новий концерн, який отримав назву Humber Combine входять марки Hillman, Humber і Commer (перейменований Commercial Cars Ltd).
У 1929 році відбувається оновлення модельного ряду, з'являються 3 нові моделі: 9/28НР (по суті, той же 9/20НР), 6-циліндровий 16/50НР з 2.1 л мотором і крупніший 20/65НР, з мотором на 1 л більше.
У 1930 році 20/65НР переробляється і перейменовується в Snipe 80, отримавши 3.5 л мотор, таку машину собі замовляє Принц Уельський для поїздки по Вест-Індії. Одночасно з'являється довгобаза версія, яка отримує власне ім'я — Pullman.
Humber у власності Rootes Group (1931—1967)