Minerva (укр. Мінерва) — з 1897 року бельгійський виробник престижних автомобілів і мотоциклів. Штаб-квартира знаходиться в Антверпені. У 1926 році компанію викупила фірма Marquet. 1934 року фірму купує компанія Imperia. У 1938 році компанія припинила виробництво легкових автомобілів.
Історія
Заснування У 1881 році в Антверпені оселилася родина де Йонгів з Нідерландів, одному з трьох синів, Сільвену, було всього 13 років. Коли Сільвен підростає, він іде працювати журналістом у місцеву газету. У віці 21 років він вирушає до Англії, щоб вивчити будову велосипедів. Повернувшись з Англії у 1889 році, він починає продавати їх, імпортуючи з Британії, нарешті через шість років він вирішує випускати їх сам. Для цього будується фабрика, а продукція, що випускається, отримує найменування «Mercury», на честь римського бога. Через два роки він залишає фабрику своїм партнерам, а сам разом з братами Анрі та Жаком засновує в жовтні 1897 нову фірму S. de Jong & Cie, яка розташувалася у щойно відбудованих приміщеннях для виробництва велосипедів. Як і минулого разу, Сільвен вирішив дати назву на честь давньоримського божества, «Minerva».
Подальший розвиток У лютому 1899 року Сільвен де Йонг висловлює думку про розширення асортименту пропонованої продукції: про моторизацію велосипедів, які вони випускають.
Було також збудовано чотирициліндровий автомобіль за типом Panhard & Levassor, тобто з переднім розташуванням мотора потужністю в 6 к/с і 3-ступеневою коробкою передач, яка приводила в дію ланцюгову передачу. Показаний на виставці в Антверпені автомобіль так і залишився прототипом. Власні досліди з ДВЗ маленького об'єму показали недоліки конструкції, тож у 1900 році було вирішено купити ліцензію на виробництво 172-кубових моторів у швейцарської фірми Zürcher & Lüthi, які кріпилися до рами. Для того, щоб велосипед міг пересуватись самостійно, конструктори фірми S. de Jong & Cie розробили колесо, яке прикріплялося до заднього колеса велосипеда. Кріпилося воно за допомогою шкіряного ременя. Велосипеди, оснащені такою системою, розвивали швидкість до 50 км/год.
Мотори і конструкція приводу виявилися дуже надійними, тож скоро двигуни, об'єм яких збільшили до 211 кубиків (1 к/с), і комплекти для їх установки почали поставлятися у багато країн і багатьом фірмам. У тому числі фірмам Humber, Royal Enfield, Quadrant, Triumph, BSA, Peugeot, Adler і Opel.
1900-1910
У 1903 році Сільвен де Йонг реорганізує фірму в Société Anonyme Minerva Motors, співвласником якої стає британський агент фірми Давид Сітроен, уродженець Нідерландів, але на той момент уже підданий Британській імперії. 1904 року розпочалось виробництво перших автомобілів, які оснащуються дво-, три- і чотирициліндровими двигунами: Type C 10CV з 1.5 л, Type D 15CV з 2.2 л і Type E 14/20CV з 3.0 л. Автомобілі цього модельного ряду мали дерев'яну раму і ланцюговий привід.
До кінця 1904 року де Йонг переманює у фірму молодого французького інженера Жульєна П'єррі з французької фірми Gladiator. П'єррі береться за розробку маленького дешевого автомобіля — Бельгія не була заможною країною, тому попиту на дорогі машини не було. 1905 року публіці був представлений одноциліндровий автомобільчик з мотором у 636 см3, що розвивав 5 к. сил, його трансмісія була двоступеневою, також з ланцюговою передачею. На відміну від великих побратимів, це авто отримало металеву раму. Давид Сітроен почав експорт цього автомобіля до Великої Британії, де він виявився найдешевшим автомобілем на ринку (він коштував усього 105 фунтів стерлінгів).
Однак, крім Д. Сітроена, були й інші агенти, що продавали автомобілі цієї марки, серед них і Чарльз Роллс, який пропонував покупцям тільки великі моделі, що з'явилися у 1906 році, коли модельний ряд поповнився новими моделями: 2.9 л 16/28CV і 3.6 л 22CV. Ці машини отримали металеву раму і карданний привід, що зробило конструкцію сучаснішою. На відміну від багатьох фірм того часу компанія «Мінерва» сама виробляла кузови, мотори, рами, салони, акумулятори і навіть колеса, звівши до мінімуму постачання суміжників. До кінця року було анонсовано перший 6-циліндровий автомобіль з 6.2 л мотором — 40CV.
Як відомо, спорт був тоді двигуном торгівлі, і цим було вирішено скористатися. 1907 року три автомобілі цієї марки займають п'єдестал пошани в гонках, що проходять в Арденнах у рамках кубку «Kaiserpreis». Лорд Джон Мур-Брабазон фінішував першим, другим прийшов Колхоовен і третім — Елджі Лі Гіннесс, ще один гонщик — Уорвік Райт прийшов шостим, причому лорд розвивав місцями швидкість у 145 км/год, що було дуже непогано для того часу.
У 1907 році американець Чарльз Єль Найт винайшов безклапанний двигун, замість клапанів були золотники, які відкривали отвори для подачі палива залежно від положення колінчастого валу. 1908 року де Йонг купує патент на цей мотор. Незабаром патент придбали британський Daimler і французька Panhard et Levassor. Двигуни цієї конструкції славилися своєю безшумною роботою, але надлишковою димністю, адже потребували змащення для золотників. 1908 року на важливому для бельгійців ринку, тобто в Англії, на виставці в Лондоні була представлена нова модель — Type U 38CV SS з 6.3 л двигуном. Машина виявилася настільки вдалою, що через рік фірма припинила виробництво автомобілів з клапанними механізмами: Minervette Typ B 8CV, Type P 7CV 1.5 л, Type O 15CV 2.5 л, Type L 18CV 3.8 л, Type M 28CV 5.9 л і Type N 25CV 4.05 л. Замість них вийшло дві моделі з золотниковими двигунами: 16CV з 2.3 л мотором і 26CV з 4.5 л мотором, такі автомобілі відразу собі замовили король Бельгії — Альберт Перший, королі Швеції і Норвегії, а також Генрі Форд, а художниця Анна Бох (з родини, яка володіла Villeroy & Bohn) навіть вирушала в подорож на такій машині, попутно малюючи під час своїх зупинок пейзажі з видами Франції. Відтепер машини продаються під слоганом «The Car Of Kings and Queen» («Автомобілі королів і королев»).
Продажам допомогли і виграні гонки, які проходили на території Швеції, Австрії, Росії, Іспанії і навіть у Новій Зеландії. 1910 року компанія вирішує зосередитися суто на автомобілях, виробництво мотоциклів припиняється, через рік модельний ряд поповнюється 4-літровою моделлю Type X 26CV. До 1912 року фірма стає найбільшим у Бельгії виробником автомобілів, у фірмі працює 3000 робітників, які, до речі, вперше в Європі мають оплачувану відпустку (наслідок страйків 1906-1909 років). Виробляється 800 готових автомобілів на рік, 3000 шасі (рама з мотором і мостами) — обороти фірми були мільйонними.
1910-1920
У 1913 році для менш забезпечених клієнтів, які бажають придбати автомобіль цієї марки, починають випускати модель Type DD 14CV з 2.1 л двигуном. Компанію їй склали моделі Type EE 26CV з 4.4 л двигуном і Туре НН 38CV з 7.4 л 4-циліндровим двигуном, крім легкових автомобілів фірма починає випускати і вантажівки. Через рік, спеціально до Tourist Trophy, які проходять на острові Мен, будуються 3.3 л автомобілі, двигуни яких розвивають 70 к/с, однак чадячі сизим димом автомобілі не змогли випередити конкурента на Sunbeam. Рікен, Поспорато і Молон прийшли 2-м, 3-м і 5-м, тому було вирішено змінити цією моделлю більші машини, залишивши у виробництві модель JJ 14CV і новинку KK 18HP.
У 1914 році починається війна, виробництво легкових машин зупиняється, бельгійська армія першою отримує на озброєння броньові автомобілі. Вони робилися на базі легковиків серії HH. Броньовики мали повну масу в 4 тонни і подвійні скати на задній осі. Машина розвивала швидкість до 40 км/год. Пізніше на броньовики стали встановлювати кулемети. Перші броньовики були відкритими і солдатам доводилося залазити по кузову вверх, щоб потрапити всередину, до речі, кілька таких машин отримала і російська армія. У жовтні 1914 року Бельгію окупували німецькі війська і виробництво зупинилося. До речі, чотири броньовики було захоплено німцями, і вони використовували їх для інтервенції до Румунії. Цікавий факт, що вцілілі броньовики служили в бельгійській армії аж до 1935 року.
Під час війни де Йонг з інженерами вирушають до Амстердама, де починають проєктувати нові машини, щоб відновити виробництво після війни. Повернувшись після війни до Бельгії, де Йонг виявляє, що все обладнання вивезено німцями під час бойових дій. У спішному порядку із США замовляються нові верстати, і вже в 1919 році в стінах заводу, реконструкція якого ще не закінчилася, почалося виробництво першої післявоєнної моделі — Type NN 20CV з 3.6 л двигуном потужністю 20 к. сил. Через два роки з'являється перший за довгі роки 6-циліндровий автомобіль з двигуном об'ємом в 5.3 літра і потужністю 100 к. сил, це модель Туре OO 30CV, яка могла розвивати швидкість до 120 км/год залежно від кузова.
У цей час у Бельгії зростає інфляція, платоспроможність покупців падає. Не дивлячись на репутацію виробника солідних і надійних авто, конкуруючих за якістю з Rolls-Royce, було вирішено випустити маленьку модель з 2-літровим двигуном — Туре ТТ 15CV. Тоді ж Пітер де Сйоте розробляє нове оформлення кришки радіатора.
1920-1930 У 1923 році, щоб зміцнити імідж одних з найкращих автомобілів, на машини почали встановлювати вакуумний підсилювач гальм системи Девандре, який задіював усі чотири колеса. Цього ж року Minerva викуповує бельгійську фірму S.A.V.A., чия назва йде в забуття. На потужностях фірми починається виробництво вантажних автомобілів Minerva. У цей час компанія будує новий завод для виготовлення кузовів в Мортселі, бо редути Антверпена заважають розширенню заводу на колишньому місці.
У 1925 році відбувається зміна модельного ряду, Type OO 5.3 л 30CV отримує новий індекс — AC 30CV і 4-ступеневу трансмісію, завдяки якій машина може розвинути всі 130 км/год. «20-сильна» машина отримала 6-циліндровий двигун об'ємом у 3.4 л потужністю 55 к/с і індекс AB 20CV, молодша модель з 4-ма циліндрами отримує індекс AD 16CV і мотор об'ємом в 2.25 л потужністю 32 к/с. У цей час випускається до 2500 автомобілів на рік, з яких близько 1000 продається в Британії, бо найдорожча «Мінерва» з 5.3 л двигуном коштує вдвічі дешевше «Фантома» від «Роллс-Ройса». У цей же рік бельгійська компанія купує контрольний пакет французької фірми Chenard-Walcker і бельгійської, що виробляє вантажні автомобілі — Hemixem.
Сам Сільвен де Йонг був великим патріотом Бельгії і планував створити щось на зразок General Motors, концерн, у який би входили бельгійські виробники, адже конкурувати на власному ринку було складніше через митну відкритість країни. У той же час бельгійські фірми стикалися з труднощами, пов'язаними з податковими обмеженнями на експортних ринках. Тим часом проєктується 1.5 л безклапанний двигун системи Бурнонвіля, у якому золотник обертається навколо осі, проте випробування показали ненадійність цієї схеми. У 1926 році з'являється 2-літрова модель Type AH 12CV з шестициліндровим двигуном системи Найта. Машина, яку прозвали «дочка Мінерви», не дивлячись на досить високу ціну для маленької машини, стала користуватися великим попитом, і якщо інші машини випускали кількістю не більше 25 примірників на тиждень, то маленьку машину виробляли в кількості 50 штук. У цьому ж році модель АВ перейменована в АЕ, AD — в AG, і AC — в AF, хоча технічно ніяких особливих змін не відбулося.
Компанія під керівництвом нового власника Тим часом фірма стає гігантською для бельгійського масштабу, тож багато інвесторів намагаються урвати свій шматок. У цей час у раді директорів фірми сидять члени правління банку d'Outre Mer, серед яких знаходяться батько і син, на прізвище Марке, вони починають свою гру. Після конфлікту між цією родиною і Сільвеном де Йонгом фірма Marquet стає господарем фірми, а де Йонгу дістається роль керуючого директора і генерального менеджера фірми Minerva. Через чотири місяці де Йонг помирає від раку горла.
Проте його справа триває, і у 1928 році завод виставляє заводську команду, що складається з трьох Type AH 12CV, на гонки Coupe des Alpes. У класі до 2-х літрів перемагає команда фірми Adler, а команді «Богині» дістається почесне друге місце.