Блок керува́ння двигуно́м () — різновид електронного блоку (), що здійснює керування серією виконавчих пристроїв (актуаторів) на двигуні внутрішнього згоряння з метою забезпечення оптимальної його роботи. Він є основним конструктивним елементом системи керування двигуном. В англомовній літературі часто зустрічається ще назва , що викликає труднощі розуміння за абревіатурою, про який блок йдеться.
Загальні принципи Цей блок здійснює керування шляхом виконання таких дій: зчитування значень з великої кількості датчиків всередині моторного відсіку, інтерпретації даних з використанням багатовимірних карт продуктивності (так званих довідкових таблиць), коригування стану виконавчих елементів на двигуні відповідно до довідкових таблиць.
Застосування електронного регулювання дозволяє оптимізувати такі основні параметри роботи двигуна як: потужність, крутний момент, витрату палива, склад відпрацьованих газів тощо для різних режимів його роботи.
Конструктивні особливості Конструктивно електронний блок керування двигуном об'єднує апаратне і програмне забезпечення.
Апаратне забезпечення складається з низки електронних компонентів, основним з яких є мікропроцесор. Аналогові сигнали вимірювальної інформації (зазвичай, у вигляді електричної напруги) з давачів перетворюються у цифрові сигнали, сприйнятні для мікропроцесора, з використанням аналого-цифрового перетворювача. У багатьох випадках електронний блок керування повинен забезпечити аналогові керуючі впливи, що реалізуються з використанням цифро-аналогових перетворювачів.
Програмне забезпечення ECM об'єднує два обчислювальних модулі — функціональний і контрольний. Функціональний модуль отримує сигнали від давачів, проводить їх оброблення та формує керуючі впливи на виконавчі пристрої. Контролюючий модуль перевіряє вихідні сигнали і за необхідності здійснює їх коректування, аж до зупинки двигуна.
Сучасні блоки керування двигуном є програмованими електронними пристроями, тобто за потреби вони можуть бути перепрограмовані користувачем. Потреба в перепрограмуванні виникає при внесенні змін у конструкцію двигуна (так званому «тюнінгу двигуна») — встановлення турбокомпресора, інтеркулера, апаратури для роботи на альтернативних видах палива, змін у випускній системі тощо.
Функції ECM На електронний блок керування двигуном можуть покладатися такі функції: регулювання співвідношення «повітря-паливо» у паливо-повітряній суміші з врахуванням складу відпрацьованих газів; керування системою впорскування пального; регулювання положення дросельної заслінки у тому числі і на холостому ході з врахуванням положення «педалі газу» та частоти обертання колінчастого валу; керування системою запалювання за критеріями максимальної потужності та економічності двигуна; керування системою вловлювання випарів бензину; регулювання системи рециркуляції відпрацьованих газів; керування зміною фаз газорозподілу; регулювання температури охолоджуючої рідини. Блок керування двигуном обмінюється даними з іншими електронними системами автомобіля: антиблокувальною системою гальм, автоматичною коробкою передач, системою пасивної безпеки, системою клімат-контрою тощо
Обмін даними здійснюється з використанням CAN-шини (), стандарт якої розроблено компанією Robert Bosch GmbHCAN history. в середині 1980-х, що об'єднує окремі блоки керування у загальну систему керування.
Див. також Електронний блок керування
Примітки
Джерела Системы управления бензиновыми двигателями. Перевод с немецкого. — М.:ООО "Книжное издательство «За рулем»", 2005. — 432 с. — ISBN 5-9698-0025-2 Системы управления дизельными двигателями. Перевод с немецкого. — М.:ЗАО "Книжное издательство «За рулем»", 2005. — 480 с. — ISBN 5-85907-348-8