Пе́рвісний пері́од — тривалий період в історії людства: від початкового етапу становлення людини та суспільства і до виникнення перших цивілізацій. Період в історії людства до винаходу писемності, після чого з'являється можливість історичних досліджень. У різних народів цей процес відбувався в різні історичні терміни, а деякі народи живуть в умовах первісності досі. У сучасній науці прийнято розрізнювати власне первісну культуру, яка існувала до виникнення перших цивілізацій на Землі (кінець IV — початок III тис. до н. е.) і традиційну первісну культуру.
Термінологія Синонімом «доісторичного періоду» є термін «праісторії», який в українській літературі вживається рідше, ніж аналогічні терміни в зарубіжній літературі (, ). Для позначення фінальної стадії доісторичної епохи будь-якої культури, коли сама вона ще не створила своєї писемності, але вже згадується в письмових пам'ятках інших народів, у зарубіжній літературі нерідко використовується термін «протоісторія» (, ).
У марксизмі використовувався термін первіснообщинний лад, що означав найпершу суспільно-економічну формацію. На думку марксистів, усі члени суспільства в той час перебували в однаковому відношенні до засобів виробництва, а спосіб отримання частки суспільного продукту, який вони називали первісним комунізмом, був єдиний для всіх. Від наступних по ньому етапів суспільного розвитку первіснообщинний лад відрізнявся відсутністю приватної власності, класів і держави. Марксистська теорія розвитку первісного суспільства викладена в роботі Фрідріха Енгельса «Походження родини, приватної власності та держави».
Загальна характеристика Епосі первісності властиві такі особливості:
відбувався антропогенез — біологічна еволюція людини, що завершилася, на думку різних учених, від 40 до 100 тисяч років тому, виникненням виду людина розумна (Homo sapiens), а також основних людських рас — надалі глибоких еволюційних змін у біологічній природі людини вже не відбувалося;
ішло формування мислення (або інтелекту) людини, її мови — в подальших періодах вони лише розвивалися;
людство розповсюдилося по всіх континентах;
люди перейшли до відтворювального господарства (від полювання і збиральництва до землеробства і скотарства)
поряд з антропогенезом розгортався соціогенез — формування суспільних форм життя у вигляді родової, а згодом родоплемінної організації;
склалися перші світоглядні уявлення, ранні форми релігійних уявлень, міфологічних систем.
Серед цих найважливіших процесів, що заклали фундамент історії людства, стоїть і складання культури як специфічної сфери людського суспільства. Причому для ранніх етапів історії характерна єдність закономірностей, спільність виявів становлення культури у різних народів.
Специфічною рисою первісної культури був її синкретизм (нерозчлененість), коли ні форми свідомості, ні види діяльності, ні форми культури не відділялися і не протиставлялися один одному. Будь-який вид діяльності передбачав і містив в собі всі інші.
У первісному суспільстві в головному занятті людей — полюванні — були поєднані:
технологічні прийоми виготовлення знарядь праці
стихійні знання про звички тварин,
соціальні зв'язки, що виражаються в формі полювання (індивідуальна, колективна),
релігійні уявлення — магічні дії по забезпеченню успіху, які своєю чергою включали елементи художньої культури: пісні, танці, живопис.
Саме внаслідок такого синкретизму характеристика культури первісного суспільства передбачає цілісний розгляд явищ його матеріальної і духовної культури, чітке усвідомлення умовності такого розподілу.
Археологічна класифікація
Лукрецій Кар у творі «Про природу речей» запропонував використовувати як критерій періодизації зміну знарядь праці, тобто заміну кам'яних знарядь мідними, а мідних залізними. Ж. Кондорсе (XVIII ст.) ввів поділ історії первісного суспільства за типами господарювання: мисливство та рибальство, скотарство, землеробство. А. Фергюсон (XVIII ст.) як критерій періодизації висунув ступінь освоєння культури: дикість, варварство, цивілізація.
Теорії, що так чи інакше пояснюють історію первісного суспільства, з'явилися XIX ст. Поясненням цьому факту може служити відкриття та цілеспрямоване й планомірне дослідження реліктових суспільств. Й. Бахофен розвинув ідею про матріархат. У своїй праці «Материнське право» (1861) він науково обґрунтував існування в історії людства універсальної епохи високого становища жінки в суспільному житті, властивої всім без винятку народам у минулому. Причину розвитку первісного суспільства він бачив у зміні релігійних уявлень. У тому ж XIX ст. розпочалася класифікація первісних пам'яток матеріальної культури, що призвело до створення науково обґрунтованої археологічної періодизації, що підтвердила гіпотезу Лукреція Кара. Данський учений Х. Томсен ввів поняття трьох періодів: кам'яного, мідного і залізного. Французький вчений Г. Мортілье створив періодизацію палеоліту (давня кам'яна доба), а шведський вчений-археолог Оскар Монтеліус: неоліту (нова кам'яна доба), бронзової та ранньої залізної доби.
Усі системи періодизації по-своєму недосконалі. Існує чимало прикладів, коли кам'яні знаряддя палеолітичної або мезолітичної форми використовувалися у народів Далекого Сходу в XVI—XVII ст., при цьому в них існували родове суспільство і розвинені форми релігії, сім'ї. У наш час вважається, що загальнолюдська періодизацію первісного ладу закінчується на мезоліті, коли культурний розвиток різко прискорився і протікав у різних народів різними темпами. При цьому культури, що існували одночасно, можуть перебувати на різних ступенях розвитку, у зв'язку з чим, наприклад, неолітичні культури можуть сусідити з культурами бронзової доби.
Найбільш розробленою є археологічна періодизація, в основі якої лежить зіставлення виготовлених людиною знарядь праці, їх матеріалів, форм жител, поховань і т. д. За цим принципом історія людства переважно поділяється на кам'яну добу, бронзову добу і залізну добу. Найбільша заслуга у створенні сучасної археологічної класифікації належить французькому вченому Г. Мортільє і його співвітчизникові А. Брейлю. Нижче наводиться загальноприйнята в наш час археологічна періодизація основних етапів розвитку людства.
ЕпохаПеріод у ЄвропіПеріодизаціяХарактеристикаВиди людиниСтародавня кам'яна доба або палеоліт — найдавніший та найдовший період в історії людства. Назва походить від грецьких слів palaios — стародавній та lithos — камінь.2,4 млн. — 10 000 до н. е.Ранній палеоліт 2,4 млн. — 600000 до н. е. Середній палеоліт 600.000 — 35.000 до н. е. Пізній палеоліт 35000 — 10000 до н. е.Час мисливців і збирачів. Поява кремнієвих знарядь праці, які поступово ускладнюються.Гоміниди, види: Homo habilis, Homo erectus, Homo sapiens präsapiens, Homo heidelbergensis, в середньому палеоліті Homo neanderthalensis і Homo sapiens.Середньокам'яна доба або мезоліт12 000 — 7000 до н.еБере початок у кінці плейстоцену в Європі. Мисливці та збирачі виготовляли знаряддя праці з каменю й кістки, а також винайшли лук та стріли.Homo sapiensНовокам'яна доба або неоліт7000 — поч. 4000 до н. е. Ранній неоліт Середній неоліт Пізній неолітВиникнення неоліту пов'язують з неолітичною революцією. З'являється кераміка (близько 12000 років тому), нові способи ведення господарства, землеробство, скотарство. Пізній неоліт нерідко переходить у наступний етап, мідну добу або енеоліт, без розриву в культурній спадкоємності. Останній характеризується другою виробничою революцією, найважливішою ознакою якої є поява металевих знарядь праці.Homo sapiensБронзова доба3500 — 1200 до н. е.Рання історіяРозповсюдження металургії дозволило отримувати та обробляти метали: золото, мідь, бронзу. Перші письмові джерела в Передній Азії і Егеїді.Homo sapiensЗалізна добапочинаючи з 1200 до н. е. Рання історія бл. 800—500 до н. е. Античність 500 до н. е.- 500 н. е. Середньовіччя бл. 500 — до сер.17 ст. Нова історія з сер.17 ст.Homo sapiens
Археологічна класифікація, розкриваючи послідовні етапи еволюції знарядь праці, встановлює і основні стадії в розвитку продуктивних сил суспільства, що є необхідною умовою для створення періодизації історії первіснообщинного ладу. Однак, вона не може бути визначальною при періодизації історії первісного суспільства, бо не можна судити за знаряддями праці про характер суспільних відносин людей.
Кам'яна доба.
Кам'яна доба — період в історії людства, під час якого знаряддя праці та зброя виготовлялася з каменю, дерева та кістки. Вона поділяється на три періоди: палеоліт — давня кам'яна доба, яка характеризується використанням кременевих знарядь праці, основні заняття — полювання та збиральництво. мезоліт — середня кам'яна доба, що тривала від 10 тис. до 7 тис. років до н. е. неоліт — нова кам'яна доба, характеризується появою людини сучасного типу, використанням винятково кременевих, кам'яних, кістяних знарядь праці, виготовлених з використанням техніки свердління, пиляння та шліфування; розповсюдженням кераміки, ткацтва (так звана неолітична революція). Тривала від 6 до 4 тис. років до н. е., період переходу від рибальства та полювання до землеробства й скотарства.
Мідна доба.
Мідна доба, мідно-кам'яна доба, Калкола ( «мідь» + «камінь») або енеоліт ( "мідний «+ » камінь ")) — період в історії первісного суспільства, перехідний період від кам'яної до бронзової доби. Приблизно охоплює період 4-3 тис. До н. е., але на деяких територіях існує і довше, а на деяких відсутній зовсім. Найчастіше енеоліт включають в бронзову добу, але іноді вважають і окремим періодом. За часів енеоліту були поширені мідні знаряддя, але переважали раніше кам'яні.
Бронзова доба.
Бронзова доба — період в історії первісного суспільства, що характеризується провідною роллю виробів з бронзи, що було пов'язано з поліпшенням обробки таких металів як мідь і олово, одержуваних з рудних родовищ, і наступним одержанням з них бронзи. Бронзова доба є другою, пізньою фазою епохи раннього металу, що змінила мідну добу і передувала залізній добі. В цілому, хронологічні рамки бронзового століття: 35/33 — 13/11 ст. до н. е., але у різних культур вони відрізняються. У Східному Середземномор'ї кінець бронзового століття пов'язаний з майже синхронним руйнуванням всіх місцевих цивілізацій на рубежі XIII—XII ст. до н. е., відомим як бронзовий колапс, тоді як на заході Європи перехід від бронзової до залізної доби затягується ще на кілька століть і завершується появою перших культур античності — античної Греції і Стародавнього Риму.
Періоди бронзової доби: Рання бронзова доба Середня бронзова доба Пізня бронзова доба
Залізна доба
Залізна доба — історичний період, який характеризується початком обробки заліза та виготовленням з нього зброї і знарядь праці. Починається з початку 1-го тис. до н. е. і продовжується до сьогодення.
Основні етапи Заслуга створення першої розгорнутої періодизації первісної історії належить Моргану Льюїсу. 1877 року Льюїс Морган запропонував періодизацію, критерієм якої слугує рівень розвитку продуктивних сил. Він розділив всю історію людства на три періоди: дикість; варварство; цивілізація (або класове суспільство). Перші два періоди — дикість і варварство відносяться, по Моргану, до первіснообщинного ладу. Кожен період поділяється на нижчу, середню і вищу ступені відповідно до рівня матеріального виробництва. Період дикості відноситься до часу, коли люди жили суто полюванням і збиранням. Період варварства характеризується появою скотарства і землеробства. Фрідріх Енгельс відтворив її в своїй праці «Походження сім'ї, приватної власності і держави», узагальнив періодизацію Моргана і ввів поділ на період привласнюючого господарства і такого, що сам створює, виготовляє. Енгельс разом з тим підкреслював, що вона залишається в силі лише «до тих пір, поки значне розширення матеріалу не змусить внести зміни».К. Маркс, Ф. Энгельс. Соч., т. 21, с. 28.