Ю́р'євець () — місто (з 1225), адміністративний центр Юр'євецького району Івановської області Російської Федерації. Одне з найстаріших міст Івановської області, історія міста налічує щонайменше «Юрьевец» — стаття в Малій радянській енциклопедії; 2 видання; 1937—1947 рр..
Етимологія З XVI століття до 1796 року офіційно називався Юр'євець-Повольський. Варіант: Юр'єв-Поволзький (на відміну від міст Юр'єв-Польський та Юр'єв-Лівонський — нині Тарту, Естонія). Вже з середини XVI століття набуває поширення назва Юр'євець, де відмінність досягається не визначенням, а за допомогою суфікса -ець, широко поширеного в російській топонімії (пор. Переяславль — Переяславець, Ростов — Ростовець та ін.).
Фізико-географічна характеристика Географічне положення Спочатку місто-фортеця стояло на так званій Георгіївській горі, яку було зрито і використано під час будівництва берегозахисної дамби Горьковського водосховища. Розташоване на правому березі Волги (Горьковське водосховище) і навпроти гирла річок Унжі та Ньомди, за 159 км на північний схід від обласного центру — міста Іваново, за 60 км від залізничної станції «Кінешма». Місто займає площу 8 км². Рельєф Висота центру міста — 120 м над рівнем моря. Рельєф міста горбистий, з перепадами висот від 85 до понад 140 метрів над рівнем моря (згідно зі схемою фізико-географічних умов м. Юр'євець. Масштаб 1:10000). Територія міста порізана ярами, що характерно для правого берега Волги. Гідрографія Висота рівня «Юр'євецького моря» — Горьковського водосховища — 84 м. Ширина водосховища навпроти міста досягає 15 км (до затоплення ширина становила 1,71 км). Територія міста дренується безліччю водотоків, що впадають у Горьковське водосховище. Згідно зі схемою, в місті та його околицях налічується 17 водозбірних басейнів. Уздовж берега водосховища проходить захисна дамба. Часовий пояс Юр'євець, як і вся Івановська область, знаходиться в часовому поясі, що позначається за міжнародним стандартом як Moscow Time Zone (MSK/MSD). Зсув відносно Всесвітнього координованого часу UTC — +3:00 (MSD). Клімат Помірно-континентальний клімат міста характеризується помірно холодною зимою і теплим літом. Середня температура липня становить +21,3 °C (о 13 годині), максимальна може досягати +36 °C, а січня — -11,8 °C (мінімальна — до -40 °C). У середньому 260 днів на рік (72 %) є сприятливими за погодними умовами для відпочинку, 56 днів (15 %) — обмежено-сприятливими.
Екологічний стан Юр'євець — один із найбільш екологічно чистих районів центральної Росії, з низьким радіоактивним фоном. Місто оточене хвойним лісом, що складається з ялин і сосен. На західній околиці міста розташований міський ліс — «Нагірна дача», який є особливо охоронюваною природною територією. За 3 км від міста, на Горьковському водосховищі, знаходиться архіпелаг «Асафові Гори», що також є особливо охоронюваною природною територією. Архіпелаг утворився після створення Горьковського водосховища на місці однойменної височини на лівому березі Волги. Юр'євець та його околиці також відомі численними джерелами, вода з яких вирізняється чистотою та сприятливими властивостями. Найбільш відомі джерела — «Стрілецьке», «Ямське», «Покровське», «Барановське», «Георгіївське», джерела Симона Блаженного (в місті та біля с. Середкіно). Особливою пошаною користується святе джерело Симона Блаженного, до якого приїжджають паломники; тут є каплиця та купальні. Аналізи води підтверджують її якість та наявність необхідних мікроелементів. За джерелами доглядають місцеві жителі, але вони не мають статусу пам'яток природи.
Заснування
За твердженням російського історика XVIII століття В. М. Татищева, Юр'євець Повольський заснував ростово-суздальський князь Юрій Долгорукий — у 1150 році, а не великий князь Володимирський Юрій II Всеволодович — у 1225 році, як вважається історичною наукою нині. Версія Татищева про зв'язок заснування міста з Юрієм Долгоруким не має підтверджень. Загальноприйнятою версією є заснування Юр'євця в першій половині XIII століття як укріплення для захисту східних рубежів Північно-Східної Русі великим князем Володимирським Юрієм II Всеволодовичем на місці явлення йому ікони великомученика Георгія Побідоносця, і був названий на честь цього святого — Юр'єв-Повольський. Вперше в письмових джерелах ця легенда з'явилася лише в середині XVII століття при складанні Костромської редакції житія Георгія Всеволодовича, створеної агіографом Сергієм (Шелоніним). Згідно з легендою, князь побачив уві сні ікону святого Георгія зі свічкою на протилежному березі Волги. Перебравшись через річку, він знайшов ікону на лісовій горі і повелів заснувати на цьому місці місто і звести Георгіївську церкву. Так був побудований перший Юр'євецький кремль на Георгіївській горі.
В юр'євецькій історіографії фігурують дві дати заснування міста — 1225 і 1228 рік, що з'явилися внаслідок поганого збереження костромського списку Степенної книги. Дата 1225 рік вперше зафіксована в документах органів самоврядування в 1785 року, а 1228 рік вперше фігурує в церковних відомостях 1819 року. Вперше в друкованому вигляді 1225 рік з'явився в 1827 році в листі костромського історика-краєзнавця О. Д. Козловського, а 1228 рік — у 1848 році у «Військово-статистичному огляді Російської імперії». Нині верифікувати ці відомості неможливо. У 1897 році відомий археолог О. А. Спіцин виявив сліди давнього городища на горі Пушкарисі. На думку історика , найдавнішими містами Івановської області є Пльос та Юр'євецьКалинин В. Древнейшие города и сёла Ивановской земли // Ивановская газета. — 21.03.2018. . Місто вперше згадане в «Список руських міст далеких і близьких» (1380—1390). У 2013 році під час археологічних розкопок на Тургенєвському Плато було виявлено іконку-медальйон із зображенням Богородиці Оранти, що стало додатковим доказом ранньої дати заснування міста Юр'євця.
Історія
Рання історія (XIII—XVI століття) У 1237 році місто було зруйноване військами монгольського хана Батия, що вторгся на Русь. Входило до складу Городецького князівства. У 1380 році юр'євецькі ратники брали участь у Куликовській битві.
У 1467 році воєвода князь Іван Стрига-Оболенський переслідував казанських татар від Костроми до Унжі та Юр'євця. У 1536 і 1539 роках татари здійснили набіги на околиці Юр'євця. У 1593—1594 роках було складено «Сотну грамоту 1593/94 року на посад Юр'євця Повольського», перший перепис — унікальний документ з історії XVI століття. У 1552 році указом Івана Грозного Юр'євець було передано в уділ астраханському царевичу Кайбулі. У 1556 році Іван Грозний відписав Юр'євець в опричнину.
Смутний час і XVII століття У січні 1609 року в Юр'євці проти польсько-литовських інтервентів виступило місцеве ополчення під проводом земського старости Федора Красного. Того ж року польсько-литовський загін шляхтича Олександра Лісовського, розоривши Шую та Кінешму, напав на Юр'євець, але знайшов місто порожнім, оскільки жителі завчасно сховалися в лісах на луговій стороні. Лісовський спалив місто, а в уцілілих будинках на посаді розмістив загін поляків. Пізніше поляки, побоюючись народного повстання, перемістилися на острів Мамшин, що знаходився за дві версти вище Юр'євця. У травні 1609 року воєвода Федір Іванович Шереметєв прибув із Нижнього Новгорода з військовою дружиною, напав на поляків і розбив їхній загін.
На початку 1611 року князь Куракін зайняв Юр'євець з метою підпорядкування його полякам. У січні 1612 року Московська боярська дума надіслала в Кострому грамоту з наказом зберігати присягу королевичу Владиславу, однак жителі Костромської сторони підтримали рух Мініна і Пожарського. Жителі Юр'євця передали ополченню гроші та надали воїнів. Юр'євецькі татари також приєдналися до загону Пожарського в Пльосі.
У 1614 році місто було розграбоване отаманом І. М. Заруцьким. Після цього на Предтеченській горі було зведено новий дерев'яний острог, довжина стін якого становила 700 м, він мав двоє воріт. У 1619—1620 роках на честь перемоги над польсько-литовськими інтервентами на замовлення посадських людей була зведена Богоявленська церква (нинішня будівля збудована близько 1720 року)Церковь Богоявления . Свод памятников архитектуры и монументального искусства России. Электронный каталог. Государственный институт искусствознания..
У XVII столітті Юр'єв-Повольський став важливим торговим містом. У місті служив майбутній відомий діяч старообрядництва протопіп Авакум Петрович. У 1652 році, після другої втечі з села Лопатиці, де він служив священиком і зазнавав переслідувань через вимогу суворого благочестя, Авакум був призначений протопопом у Юр'єв-Повольський. Тут він засуджував будь-який відступ від благочестя і стягував податки для патріаршої скарбниці, чим налаштував проти себе духовенство і паству. У травні — червні того ж року Авакума жорстоко побив натовп, і він утік до Костроми, а потім до Москви.
У 1653—1655 роках епідемія чуми забрала життя трьох чвертей населення Юр'євця.
Під час повстання Степана Разіна жителі Юр'євця підтримали законну владу, за що отримали царську похвальну грамоту від Олексія Михайловича 10 листопада 1670 року, що звільняла їх від сплати нових податків на 1671 рік.
У 1661 році на Воскресенській горі за указом царя Олексія Михайловича було закладено великий кам'яний кремль — «Біле місто». Його стан, як і стан усього міста та повіту, було детально зафіксовано під час писцевого та межового перепису 1676 року (7184 р. від Створення світу), проведеного писцями Іваном Опанасовичем Желябужським та піддячим Андрієм Рибінським. Згідно з цим переписом, кам'яний кремль мав кам'яні стіни з вежами (згадуються Вознесенські ворота, кругла і чотирикутна вежі з наведенням їх розмірів), проте земляні вали і вежі, що його оточували, до цього часу частково осипалися і обвалилися. Одночасно продовжував функціонувати і дерев'яний острог із сосни та ялини, що мав Польові та Посадські ворота, вартові хати та деяке озброєння. Місто мало значний для свого часу арсенал, що включав, за розписом воєводи Івана Борнякова, не менше 11 пищалей різного калібру, понад 350 пудів пороху, 111 пудів свинцю, сотні ядер, мушкетів, сокир, бердишів, рогатин і пік. Однак будівництво кам'яного кремля так і не було завершено через інші пріоритети нового царя Петра I, а з 1780 року його було розібрано на цеглу. Нині нагадуванням про фортецю залишаються земляний вал із ровом та озеро; місцеві жителі називають цей район «Біле місто».
Перепис 1676 року зафіксував на посаді Юр'євця 337 житлових дворів (181 тяглий, що платив податки, і 156 нетяглих) і 71 порожній двір. Загальна кількість душ чоловічої статі становила 582 особи (407 у тяглих і 175 у нетяглих дворах). Населення було соціально різноманітним: посадські люди (вищої, середньої та нижчої категорій), бобилі, вдови, збіднілі жителі, служиві люди (стрільці, пушкарі, воротники, ямщики, єзовщики), духовенство, члени Гостинної сотні, приказні та робочі люди. Писцева книга свідчить про наслідки попередніх лих: посадські люди в чолобитній скаржилися на зубожіння, а значна кількість порожніх дворів говорить про демографічні втрати.
Книга 1676 року детально описує економічне життя міста. Активно велася торгівля на площі, де розташовувалося 57 крамниць, 8 комор та інші будівлі; торгували сіллю, хлібом, залізом, рогожами, милом та іншими товарами. Були розвинені ремесла: ковальське, шкіряне, гончарне, іконописне, шевське. Важливе місце займали рибальство (у книзі детально описані рибні лови на Волзі та озерах) і бортництво. У місті діяли адміністративні будівлі: воєводський двір, приказна ізба, земська ізба, митна ізба, а також Государев Винокуренний двір.