Бібліотека української літератури в Москві — українська бібліотека в Москві, що існувала з 1918 до 1949 року і знову була створена силами української громади Москви в 1989 році й існувала до її ліквідації у 2017 році.
Період 1918—1949 рр. В 1920–1930-тих роках в Москві існувала Центральна українська бібліотека при робітничому клубі в Москві. Український робітничий клуб у Москві існував, очевидно, з 1918 року. Перша згадка про нього, знайдена нами в літературі, — у довіднику «Вся Москва на 1925 г.» (М., 1925): «Центральный Украинский рабочий клуб, Тверская ул., 37/9, кв.9, зав. Ульяшенко Т. Е.» Ймовірно, що бібліотека при клубі працювала з самого початку його діяльності (принаймні, з 1922 року, як свідчать штемпелі на книжках). Остання згадка про бібліотеку — в книзі «Москва в новых районах» (М., 1936) — «Центральная украинская библиотека, ул. Горького, 37/9, 3 платных библиотечных работника, общее число книг — 11630».
Бібліотека купувала їх у різних московських книгарнях, в тому числі й у магазині «Українська книга», Літфонді СРСР, видавництвах, у приватних осіб. Читачами бібліотеки в різні роки були від 480 до 732 українців. Бібліотека мала до 14 пересувних пунктів на московських фабриках та в клубах.
У 1937 (1938?) році у зв'язку з реконструкцією вулиці Горького (колишньої та вже нинішньої Тверської), будинок, в якому розташовувалися клуб та бібліотека, було знесено. Це збіглося з так званою реорганізацією бібліотечної мережі в Москві, у результаті якої всі національні бібліотеки були фактично ліквідовані (товариства національних меншин, клуби, театри, газети припинили своє існування ще раніше, очевидно, до кінця 1936 року).
Після цього бібліотека української літератури стала «бібліотекою № 85 Радянського району Москви з українським відділом». Із 1938 року вона розташовується в будинку по Великій Грузинській вулиці, 37 (ця будівля також не збереглася). Перетворившись у звичайну московську бібліотеку, вона неодноразово змінювала номер, переїздила з одного приміщення в інше; сьогодні умовно «правонаступницею» Центральної Української бібліотеки можна вважати бібліотеку № 47 Централізованої бібліотечної системи № 4 Центрального округу.
У 1991 році саме в цій бібліотеці було знайдено документи (найдавніші з них датовано 1934 роком), які можуть розповісти про історію та долю української бібліотеки в Москві: статистичні звіти про склад фонду та кількість читачів, інвентарні книги, акти про вилучення книг за так званими списками «Головліту». У списках — прізвища видатних українських поетів, прозаїків, перекладачів, літературознавців, репресованих радянською системою. Книги цих авторів вилучалися з фондів бібліотек та знищувалися (лише у великих бібліотеках вони збереглися у «спецсховищах» і стали доступними тільки недавно). У книгах, що залишилися в Бібліотеці, викреслено прізвища «неблагонадійних» перекладачів, упорядників, редакторів — Є. П. Плужника, В. П. Підмогильного, М. К. Зерова, С. О. Єфремова.
Однак бібліотека, вже як відділ, продовжувала працювати, навіть у такий важкий час залишаючись осередком української культури в Москві. У 1943 році частину книг на прохання Народного комісаріату освіти УРСР було передано Українському державному університету, який на той час працював у евакуації в місті Кизил-Орда в Казахстані.
Під кінець 1940-х років керівництво СРСР бере курс на скасування національних осередків у Москві. У грудні 1949 року 6408 книг, що залишалися у фонді бібліотеки № 68, було передано до Наукової бібліотеки Львівського державного університету імені І. Франка.
У Львові близько півтори тисячі книг потрапили до основного фонду університетської бібліотеки, решта — до обмінного.
Період після 1988 р
Історія сучасної української бібліотеки в Москві починається у 1988 році, завдяки ініціативі молоді українського походження — студентів та аспірантів московських вузів, молодих науковців. Саме у цей рік у московській кав'ярні «У Никитских ворот» на одній з перших зустрічей Українського молодіжного клубу й виникла ідея відродити українську бібліотеку.
Група ентузіастів звернулася через українські газети та журнали («Друг читача», «Літературна Україна», «Дніпро» та інші) до видавництв, бібліотек України, до книголюбів та всіх «щирих» українців із проханням надіслати українські книги для майбутньої бібліотеки. Одночасно вона, за підтримки голови Товариства української культури «Славутич», льотчика-космонавта СРСР Павла Поповича, попросила Головне управління культури Мосміськвиконкому відкрити в Москві українську бібліотеку. Начальник Калінінського районного відділу культури Москви К. М. Слесарева, запросила українців саме до центральної бібліотеки району, що мала гарне приміщення, і досить зручно розташованої. Було прийнято рішення відкрити при Центральній бібліотеці № 122 Калінінського району Москви (зараз — район Лефортово) Бібліотеку української літератури на правах відділу. Його очолила Є. Л. Бердникова (Білошицька).
Із жовтня 1989 року почали надходити перші українські книги. Щодня бібліотека одержувала декілька, а то й десятки посилок з книгами — від бібліотек і видавництв, культурних товариств, шкіл, від окремих громадян, починаючи зі школярів, які надсилали улюблені книжки та, можливо, не такі улюблені підручники, і закінчуючи бібліофілами з великим стажем, які дарували цілі бібліотеки з власними екслібрисами. Велика кількість книг та періодики надходила й від українців діаспори — з Австралії, Аргентини, Білорусі, Бразилії, Ватикану, Великої Британії, Естонії, Італії, Канади, Латвії, Литви, Німеччини, Польщі, Румунії, Словаччини, США, Франції, Хорватії, Чехії, Югославії.
Урочисте відкриття Бібліотеки відбулося 17 грудня 1989 року в читальному залі Центральної бібліотеки № 122 Калінінського району Москви на шосе Ентузіастів, 20. У цьому приміщенні Бібліотека працювала до початку 1991 року; потім, до серпня 1993 року, — у бібліотеці-філії № 124 на Ухтомській вул., 21; а до середини 2000-х — у бібліотеці-філії № 147 на Велозаводській вул., 11/1. У травні 2006 року Бібліотеці надані приміщення в новій будові в районі Мар'їна Роща, за адресою вулиця Трифонівська, 61/1 (станція метро «Ризька»), де вона розміщується й досі.
Значну допомогу в комплектуванні фонду в 1989–91 роках надали й бібліотеки Російської Федерації. Зокрема, понад 400 книг передав відділ літератур мовами народів СРСР Центральної міської бібліотеки Москви імені М. О. Некрасова. Значну частину видань було отримано з обмінних фондів Російської державної бібліотеки, Державної історичної бібліотеки та бібліотеки Центрального будинку літераторів. Сотні книг та літературно-художніх часописів було передано радою з питань української літератури Спілки письменників СРСР.
У 1994 році на прохання новоствореної Бібліотеки української літератури в Москві працівники бібліотеки Львівського державного університету імені Івана Франка розшукали та повернули до Бібліотеки української літератури в Москві ті видання, що вцілілі з 1949 року, після ліквідації старої БУЛ. Із 1994 року Бібліотека є постійним учасником найбільшої в Україні книжкової виставки-ярмарку — Форуму видавців у Львові.
У подальшому комплектування фондів Бібліотеки здійснювалось переважно шляхом придбання літератури (коштом міського бюджету Москви), а також безоплатного передання літератури бібліотеками та видавництвами України, дарунків громадських організацій та приватних осіб. Міжнародний фонд «Відродження» у 1997 та 1999 роках передав Бібліотеці велику кількість українських музичних компакт-дисків, а також книжкових видань, що вийшли за його підтримки.
Протягом багатьох років постійну допомогу Бібліотеці надавали Публічна бібліотека імені Лесі Українки м. Києва, Львівська національна наукова бібліотека України імені В. Стефаника НАН України, Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, Національна парламентська бібліотека України, Національна бібліотека України для дітей, Державна бібліотека України для юнацтва, бібліотека Української Правничої Фундації, об'єднання «Укркнига». Систематично надсилають свої нові книги в дарунок Бібліотеці видавництва «Каменяр», «Либідь», «Мистецтво». Неоціненною була й допомога пошти України, зокрема Київського поштамту та державного підприємства «Преса», а також Державної фельд'єгерської служби України в організації передплати української періодики та доставці книг, газет та журналів до Москви.
У новому приміщенні БУЛ на Трифонівській вулиці були власна конференц-зала (з окремим входом), вона налічувала близько 60 глядацьких місць. У ній проходили зібрання клубів при Бібліотеці — «Пісенні вечорниці», клуба-студії «Слово», історико-культорологічного клубу «Родичі-Велика родина», а також зустрічі з українськими поетами й письменниками. Для російськомовних, що бажають вивчити українську мову, при Бібліотеці в квітні 2009 року були створені мовні курси.
Переслідування з боку російської влади 2007 року Юрію Кононенкові було відмовлено у продовженні трудового контракту, одному з найстаріших і найбільш професійних її працівників, що був одним з ініціаторів її створення наприкінці 1980-х років, автором книги про історію Бібліотеки. Кононенко завідував до того відділом російської україніки. Незадовго до цього з бібліотеки звільнилися семеро співробітників-українців .
Новим директором стала Наталя Шаріна. За словами Юрія Кононенка, «вона абсолютно чужа українській літературі людина», яка «не знає ані української мови, ані української культури». Російська влада призначила її саме «для очищення установи від українського націоналізму… Під керівництвом Шаріної з бібліотеки викинули практично всіх колишніх співробітників».
2007 року в бібліотеці було проведено значне оновлення фондів, у результаті чого було списано багато українських видань, передусім періодичні видання українських громад Росії.
Разом із бібліотекою під переслідування потрапили найбільші об'єднання українців Росії: Федеральна національно-культурна автономія українців в Росії (ліквідовано 24 листопада 2010 р.) та Об'єднання українців Росії (розпочато процедуру ліквідації). Офіційними підставами ліквідації об'єднань називають порушення статуту та політичну діяльність, спрямовану проти офіційного курсу РосіїРосія ліквідує ще одне об'єднання українців // УНІАН — 20.01.2011.
В 2006—2007 роках здійснювався тиск і перевірка працівників бібліотеки. Працівники бібліотеки заявляли про переслідування їх з боку ФСБ.
2009 року Юрієві Кононенку російські прикордонники не дозволили повернутись додому в Москву з України, мотивуючи це порушеннями останнім російського законодавства.
Події 2010—2011 років 18 грудня 2010 року преса повідомила про порушення кримінальної справи за фактом розповсюдження ксенофобської літератури в Бібліотеці української літературиУ Москві завели справу за ксенофобську літературу в українській бібліотеці — Українська правда, 18.12.2010. Однак пізніше з'ясувалося, що директора бібліотеки Наталю Шаріну правоохоронці про це не повідомляли і жодних перевірок не булоУкраїнську бібліотеку в Москві звинуватили у ксенофобії — ТСН.ua, 19.12.2010. За інформацією агенції УНІАН, правоохоронці також заперечили факт порушення кримінальної справи, адже органи для цього не мали підставУ Бібліотеці української літератури в Москві заявляють про провокацію — УНІАН, 21.12.2010.
21 грудня 2010 в пресі повідомлялося про здійснення обшуку бібліотеки співробітниками ФСБ Росії, а також вилучення ряду книжок. Основною причиною вказувався пошук літератури екстремістського та антиросійського характеруУ Бібліотеці української літератури у Москві проведено обшук // Голос UA — 21 грудня 2010. Пізніше інформацію про обшук заперечили у МВС РосіїУ МВС Росії не підтвердили обшуку в Бібліотеці української літератури — Радіо Свобода, 21.12.2010. Джерело агентства УНІАН у бібліотеці не змогло ані підтвердити, ані спростувати факт проведення обшуку; водночас мобільні телефони керівника бібліотеки та її заступників були вимкненими, а службові — не відповідали.