Тара́н (через сер.-в.-нім. tarant від — «тарантул») — стінобитне знаряддя в Стародавньому світі, у вигляді колоди (із ялини або ясену), споряджене на кінці залізним або бронзовим наконечником, що використовувалося при облозі міст, для руйнування стін, веж та інших споруд. Ручний таран у римлян відомий під назвою «баран» ().
Конструкція і спосіб використання Ударна колода приводилася до дії або вручну, або за допомогою ланцюгів і канатів, якими таран підвішувався до рами. В останньому випадку використання полегшувалося тим, що була відсутня необхідність утримувати важку колоду у висячому положенні вручну. Кількість солдатів, необхідна для використання тарана, доходило до 100.
Для більш зручного пересування тарана і надійного захисту солдат, що приводили його до руху, влаштовувався навіс на колесах, під яким встановлювалося знаряддя. Нерідко рухомий навіс складався з декількох поверхів (облогова вежа), на кожному з яких розміщувався окремий таран для пролому стіни відразу на декількох рівнях.
Давньоєврейську історик I століття н. е. Йосип Флавій дає опис цієї машини як безпосередній свідок, так як він сам був присутній при облозі римлянами єврейських міст:
Йосип Флавій розповів і про методи протидії тарану. Спочатку обложені євреї спускали мішки з половою на мотузках, щоб підставити їх під головку тарана і, таким чином, пом'якшити його удар. Коли ж римляни навчилися перерізати мотузки і відновили методичне руйнування стіни, євреї зробили вилазку і спалили таран. Один із захисників міста зумів навіть відбити наконечник тарана точним попаданням важкого каменю з високої стіни.
Історія тарана Існують монументальні зображення, які свідчать про те, що таран і навіси (так звані «черепахи») були відомі ще ассирійцям.
Римський автор I ст. до н. е. Вітрувій у своєму трактаті приписує винахід тарана карфагенянам під час облоги ними іспанського міста КадісаВітрувій, De architectura, 10.13. Карфагеняни розбили колодою якусь будівлю, що наштовхнуло Пефасмена, корабельного майстра з Тіра, на ідею підвісити колоду. За допомогою винаходу карфагеняни зруйнували стіни Кадіса. Час цієї події невідомо. Кедрас з Халкедона помістив таран до дерев'яної конструкції на колесах (так звану «черепаху») і закрив її для захисту шкірами биків. Потім Вітрувій переходить відразу до македонського царя Філіппа II, який до 340 до н. е. застосував тарани при облозі грецького міста Візантій. Ту ж історію повторює Афіней Механік, сучасник Вітрувія.
Пліній Старший як автор першого досвіду застосування «черепахи» греками згадує Артемона з Клазомен. Фукідід описує застосування тарана під час облоги Платеї, тобто за кілька десятків років до Філіппа II.
Римляни навчилися у греків мистецтву будівництва таранів і вперше використали їх під час облоги Сиракуз, під час Другої Пунічної війни. Один з двох таранів вимагав для свого пересування 6 000 легіонерів.
На думку Вегеція, автора IV століття, таран названий «бараном» (), оскільки копіює тактику нападу цієї тварини. Навіс називається «черепахою», оскільки з тараном схожий на черепаху, яка висуває і ховає голову і шию під панциром (так само називалося і характерне шикування піхоти). Відомі знахідки масивних наконечників для таранів, які виконані у вигляді баранячої голови.
Примітки
Джерела Губайдуллин А. М. Фортификационный словарь. — Казань: Институт истории АН РТ, 2003.
Посилання