Олаф Стейплдон, повне ім'я Вільям Олаф Стейплдон (; 10 травня, 1886, Мерсісайд на півострові Віррел, графство Чешир — 6 вересня, 1950, Келді) — британський викладач, письменник-фантаст і філософ.
Життєпис
Ранні роки Батьки — Вільям Клібберт Стейплдон та Еммелайн Міллер. Хлопчик народився у невеличкому селі, пізніше перейменованому на Мерсисайд на півострові Віррел, графство Чешир, неподалік міста Ліверпуль. Батьки через рік після народження сина перебралися у Єгипет, де в місті Порт-Саїд батько працював у експедиції.
Освіта і перший літературний твір Хлопець відвідував школу «Ебботсхольм» (1898—1905), а потім коледж «Бейлліол» Оксфордського університету (1905—1909). З 1913 року мав ступінь магістра сучасної історії. Починав працювати в початковій школі міста Манчестер, потім експедитором у місті Ліверпуль, перебрався на працю в Порт-Саїд. Почав писати вірші. 1914 року вийшла з друку його збірка поезій під назвою «Псалми останніх днів» ().
Роки 1-ї світової війни Літератор-початківець, він був пацифістом за переконаннями. Тому брати участь у військових операціях в Першу світову війну рішуче відмовився.
Але він був на континенті у складі Квакерського санітарного підрозділу на території Франції та у Бельгії з липня 1915 по січень 1919 року.
Власна родина і філософські твори Олаф Степлдон одружився у повоєнний період і узяв шлюб із пані Агнес Міллер Зена, котра була із Нової Зеландії. Подружжя мало двох синів.
З 1920 року він мешкав із власною родиною у Вест-Кирбі, де й далі займався поезією. До 1929 року він викладав філософію та психологію у вечірній школі. Водночас посилав власні статті у різні філософські журнали. 1929 року була надрукована його книжка «Сучасна теорія етики».
Письменство Філософії було замало і він знайшов час для написання свого першого фантастичного роману — «Останні і перші люди». Роман, оприлюднений 1930 року, прочитали британські письменники Джон Прістлі й Герберт Веллс. Твір дістав схвальні відгуки.
Це спрацювало на зміни в житті Стейплдона, котрий вирішив покинути педагогіку і поринути в письменство. 1932 року була оприлюднена його чергова книжка «Останні люди у Лондоні» (), 1935 року — книжка «Дивацький Джон» (). Письменник розвивав власні концепції спілкування надлюдей-мутантів із пересічними мешканцями.
1937 року оприлюднена його книга «Творець зірок», котру схильні вважати найважливішим і найглибшим твором письменника. Його твори друкують, його знають колеги-письменники, але широкою популярності він не мав, як і матеріального успіху від письменства. Лише 1940 року вони змогли добудувати новий власний будинок у Келді, де він житиме до самої смерті.
Смерть Олаф Степлдон помер 6 вересня 1950 року від серцевого нападу. Тіло пройшло кремацію і прах розвіяли на скелях у Келді, де він мешкав останні роки.
Вплив теорій Олафа Стейплдона На прикладі Олафа Стейплдона можна помітити невідповідність малої популярності й помітного впливу ідей, запропонованих письменником у власних творах. Олафа Степлдона надзвичайно поціновував Артур Кларк. Його ідеї вплинули на творчість низки західноєвропейських письменників-фантастів, серед котрих Станіслав Лем, пані Доріс Лессінг, Наомі Мітчісон, Клайв Стейплз Льюїс Also, C.S. Lewis cites Olaf Stapledon as an inspiration in his preface to That Hideous Strength, Вернор Вінжі, Браєн В. Олдіс тощо.
Вплив ідей письменника був не тільки на літературу, а і на кінематограф. Так, Герберт Веллс запозичив декілька ідей Олафа Стейплдона у власному сценарії до фільму «Образ прийдешнього». Космічний корабель у серіалі «Зоряний шлях» був названий Джеймсом Блішем на честь Олафа Стейплдона.
Основні твори
Романи Останні і перші люди: історія близького та далекого майбутнього (), 1930 Останні люди в Лондоні (), 1932 Творець туманності (), 1933 (видана в 1976) Дивний Джон (), 1935 Творець зірок (), 1937 Темрява і світло (), 1942 Сіріус: Фантазія про любов і розбрат (), 1944 Смерть у життя (), 1946 Людина розділена (), 1950
Повісті Полум'я: Фантазія (), 1947
Твори короткої форми Дорога до медпункту (), 1916 Насіння і квітка (), 1916 Людство на Венері (), 1930 Світ звуку (), 1936 Всесвітня історія (), 1937 Старий у Новому світі (), 1944 Бунтівні руки (), 1946 Людина, що стала деревом () вперше опубліковано в 1979 Схід — це Захід (), вперше опубліковано в 1979 Сучасний чарівник (), вперше опубліковано в 1979 Вершина і місто (), вперше опубліковано в 1984 Історія Джона () — глава з книги «Останні люди в Лондоні», що стала основою роману «Дивний Джон»; вперше опубліковано в 1976
Нехудожні твори Святі і революціонери (), 1937
Див. також
Примітки
Посилання Архів Олафа Стейплдона
Джерела Harvey J. Satty und Curtis C. Smith, Olaf Stapledon, 1984 Patrick A. McCarthy, The Legacy of Olaf Stapledon, 1989 Robert Crossley, Olaf Stapledon: Speaking for the Future, 1994 Sam Moskowitz, Olaf Stapledon: The Man Behind the Works