Жупа́н (праслов. županъШустер-Шевц Х. Найдавнішій шар слов'янських соціально-економічних та суспільно-інституціональних термінів та їх частка в серболужіцкой мові // Етімологія // . 1984. — М.: Наука, 1986. — С. 227—228.) — князь або керманич у південних слов'янСрезневській І. І. Матеріали для словника давньо-Російської мови по письмовий пам'ятниках. - СПб.: Тип. Імператорської академии наук, 1893. - Т. 1 - Стб. 884.</ref>, керівник округу<ref>Фасмер М. Етимологічний словник російської мови / Пер. з нім. і доп. О. Н. Трубачова. - М.: Прогрес, 1986. — Т. I. — С. 66..
Історія За Костянтином Багрянородним, придунайські слов'яни (хорвати й серби) управлялися жупанами — старійшинами. У нього ж говориться, що країна хорватів була розділена на жупанії (zupania), а жупанами (Zupanus sea jupanus) у хорватів, сербів, угорців а також у інших слов'ян, називалися начальники провінції або держави.
У далматів жупани становили особливий клас шляхти-радників князя. Угорці змінили це слово в ішпан (ispán), тобто граф.
В Хорватії У сучасній Хорватії жупан () — губернатор, голова жупанії. Обирається на чотирирічний термін скупщиною жупанії. Статус жупана має і мер столиці Загреба.
Нині в Хорватії жупанами називають голів 20 жупаній.
Примітки
Література Акімова О. А. Розвиток громадської думки в ранньосередньовічних державах на заході Балкан // Громадська думка слов'янських народів в епоху раннього середньовіччя. - М .: Рукописні пам'ятники Стародавньої Русі, 2009. — С. 151—219. Майоров А. В. Великая Хорватия: Этногенез и ранняя история славян Прикарпатского региона. — СПб.: Санкт—Петербургский университет, 2006. — 209 с. Ранньофеодальні держави на Балканах VI-XII ст. / Відп. ред. Г. Г. Литаврин. — М.: Наука, 1985. — 363 с.