Чурили — шляхетські роди.
гербу Корчак Український (руський)Dzieduszycki M. Kronika domowa Dzieduszyckich . — Lwów : Drukarnia «Zakładu narodowego im. Ossolińskich», 1865. — dod. — S. 86. шляхетський рід гербу Корчак.
Версії походження Бартош Папроцький засновником роду вважав сина Олександра Горайського гербу Корчак Андрія, який мав прізвисько «Чурило» (Чирило, Цирило, Цирил). Адам Бонецький безсумнівним протопластом роду вважав Івана (Івоню) з КлецівБонецький написав Iwan v. Iwonia z Kleczczy → див. : Herbarz polski … — Cz. 1. — T. 4. — S. 33. — брата коронного підскарбія Дмитра з Гораю, разом з яким 1377 отримали від короля Людовика Угорського Горай та Красник з прилеглостямиBoniecki, s. 33 ..
Представники Іван, 1378 був свідком продажу Климунтова Чурило-Бродовський — шваґро князя Федора Даниловича Острозького Kuczyński S. Fedor Daniłowicz (†przed 1410) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1947. — T. VI/4, zeszyt 29. — S. 382—383. , 1385 подарував йому своє село Бродово поблизу Острога; бл. 1435 князь Андрій Федорович Острозький заставив Тучампи (Tuczampy) своєму братові Чурилу, галицькому підкоморію, тому А. Бонецький припускав, що Іван (Івоня) міг бути ідентичним Чурилові Бродовському, а дружина князя Федора Агафія — його дочкоюBoniecki, s. 34.
Іван (Івоня)Boniecki, s. 33—34 . Олександр Андрій Кирило (Цирил) — прадід галицького підкоморія Андрія; наприкінці XIV — на початку XY ст. змінив родове прізвище з руського Цирило () на спольщений варіант Чурило, заклав село Стоянці () в Мостиському повіті — пізніше родинне гніздо; 1410 продав Черепин Давидовському Іван, 1448 отримав різні маєтності на Поділлі правом застави, 1456 мав процес проти Ходорівського Андрій — галицький підкоморій 1436, 1446 разом з братом Іваном мав процес проти Бибельського Іван (старший), син першої дружини, 1462 отримав Рогізне, Ростків, Тулиголови після поділу спадку з братами; Стоянці, Уйковичі, Хмельник (Chmielnik), Рудоловичі (Rudołowice) не підлягали поділу, помер бездітним Іван (молодший), син другої дружини Ельжбети Андрій, син другої дружини Ельжбети, 1462 ще неповнолітній разом з братами провів поділ спадку, у висліді якого разом з Іваном молодшим отримали Королин (Królin), Дмитровичі, Конюшки, Куматичі (Kumatycze), Влостків (Włostków), Самичі (Samicze); Микола; 1405 р. разом з братами Олександром та Андрієм поділили маєтності
Андрій зі СтоянцівAkta grodskie i ziemskie z archiwum tak zwanego bernardyńskiego… — Lwów, 1889. — T. 14. — S. 538. , Чурило — галицький підкоморійByliński J. Przerębski (Przerembski) Maksymilian h. Nowina (ok. 1577—1639) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź: PAU, 1985. — T. XXVIII/4, zeszyt 119. — S. 761 Андрій — перемиський каштелян, мав 4 сини: Станіслав — ловчий краківський, чоловік Барбари ОссоліньскоїOssolinscy (01) Андрій, Микола — син каштеляна Андрія, бургграф Кракова Мартин — син Миколи Юрій — син Мартина та Анни Язловецької, чоловік Фредрівни, Маріанна — дружина Міхала-Єжи Станіславського; разом надали кошти для коштовної каплиці її матері в старому костелі домініканців Львова Микола — стольник сяноцький, чоловік Зофії Лянцкороньської, швагро подільського воєводи Станіслава ЛянцкоронськогоLanckorońscy (01) Анна — дружина Олександра Дідушицького Анна — донька Мартина, дружина Станіслава Кашовського, Яна Одживольського; продала 1643 року успадковані Язловець з прилеглими селами Станіславу КонецпольськомуАндрусяк Никола. Минуле Бучаччини // Єлизавета — дружина Миколая КолиKiryk F. Kola (Koło) Mikołaj h. Junosza (zm. 1532) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków, 1967. — T. ХІІІ/2, zeszyt 57. — S. 286 . Мартин — чоловік Катерини Гербурт з Фельштина
Станіслав — белзький старостаBarącz S. Pamiątki jazłowieckie . — Lwów : Drukarnia «Zakładu narodowego im. Ossolińskich», 1862. — S. 16. Андрій — дідич Хмелеви (тепер Заліщицький район)Там само. — С. 86. Флоріян — секретар королеви Бони СфорциPlewczyński M. Sieniawscki Mikołaj h. Leliwa (1489—1569) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków, 1996. — T. XXXVII/1, zeszyt 152. — S. 123. Юрійпольською Чурило — сприяв перевезенню чудотворного образу Богоматері до Рудок кс. Станіслав з Горая — львівський латинський парох часів ХмельниччиниŁoziński W. Patrycyat i mieszczaństwo lwowskie w XVI i XVII wieku . — Lwów : Gubrynowicz i Schmidt, 1890. — S. 122. Агафія (Агата) з Чурилів — дружина Острозького Федора ДаниловичаKuczyński S. Fedor Daniłowicz (†przed 1410) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1947. — T. VI/4, zeszyt 29. — S. 383 Анна з Чурилів на Стоянцах Мацєйовська — дружина Любомльського старости, охмістра королеви Барбари Радзивілл Станіслава Мацєйовського, сестра ЕльжбетиKowalska H. Maciejowski Bernard herbu Ciołek (zm. 1543) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1974. — T. XIX/1, zeszyt 80. — S. 69—71. Єлизавета з Чурилів Гербурт — дружина Якуба Гербурта, теща очільника рокошу Міколая Зебжидовського Евфрозина з Чурилів Оссолінська — друга дружина жидачівського старости Героніма Оссолінського.Ossolińscy (02) Анна — донька Миколи та Зофії Лянцкороньської,Lanckoronscy (01) дружина любачівського каштеляна Олександра ДідушицькогоDzieduszyccy (01) Ядвіга — донька Андрія, дружина посідача 1454 року П'ятничани Жидачівських Петра ВнучкаПшик В. Петро — перший жидачівський воєвода… — С. 7. Станіслав Чурило — підкоморій львівський
Маєтності Отримали чимало маєтностей після вигасання роду Язловецьких.
Їх маєтностями були, зокрема: в Руському воєводстві: Стоянці, маєтки біля Косова, Рахині з соляними жупами (Прикарпаття), Чернелиця і Заболотівщина над Прутом у Подільському воєводстві: Озаринці, Яришів, Серебринці, Олчедаїв, Мурафа, Снітків, Лучинець та ін.
гербу Равич Каспер Несецький та Адам Бонецький стверджували про існування роду Чурилів гербу Равич, дідичним селом яких було Чурили Луківського повіту.
Представники Яків — домівник Пйотра Любранського.
Чурили Олендзькі Деякі представники роду від назви села Оленди (Olendy), розташованої поряд з с. Чурили, писалися як Чурили Олендзькі. Станіслав — луківський гродський суддя 1581. Ян — отримав лист żelazny від короля Владислава IV у 1637.
Примітки
Джерела Пшик В. Петро — перший жидачівський воєвода та його найближча родина / Жидачів // Галицька брама. — Львів, 1999. — № 3—4 (51—52) (бер.—квіт.). — 24 с. — С. 6—7. Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich . — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne Artystyczno-Wydawnicze, 1901. — Cz. 1. — T. 4. — S. 33—37. Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolnosci Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1728. — T. 1. — 761 s. — S. 388—389. Herbarz polski Kaspra Niesieckiego . — Lipsk. — Т. 3. — S. 273—274. Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Nakładem Polskiej Akademji Umiejętności, 1937. — T. IV. — S. 373—374.