Анато́лій Петро́вич Казмірчу́к ( 26 червня 1970) — український військовий лікар, командувач Медичних сил Збройних Сил України (2023 —2026). Перед тим начальник Національного військово-медичного клінічного центру «ГВКГ» (2012—2023). Заслужений лікар України (2015), доктор медичних наук, професор, генерал-майор медичної служби.

Життєпис Народився 26 червня 1970 року в селі Шевченково Хмільницького району Вінницької області.

У 1993 році закінчив факультет підготовки лікарів для Військово-морського флоту Військово-медичної академії ім. Кірова (Санкт-Петербург). З 1993 по 1996 рік був слухачем факультету підготовки військових лікарів Української військово-медичної академії. Після закінчення обіймав посаду начальника відділення загальнолікарської допомоги Центрального відділення поліклініки Міністерства оборони України.

З 1997 по 2005 рік — старший ординатор, а з 2005 по 2011 — начальник нефрологічного відділення клініки урології та нефрології Головного військового клінічного госпіталю.

3 липня 2008 року захистив кандидатську дисертацію за темою «Комплексна характеристика первинного гломерулонефриту у військовослужбовців з оцінкою його розповсюдженості, ефективності лікування та прогнозу».

З 2011 по 2012 — провідний терапевт Головного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь».

23 липня 2012 року наказом Міністра оборони України № 580 Анатолія Казмірчука призначено начальником Головного військово-медичного клінічного центру «ГВКГ».

21 листопада 2017 року захистив докторську дисертацію.

30 грудня 2020 року став лауреатом Державної премії України в галузі науки і техніки.Указ Президента України № 609/2020 «Про присудження Державних премій України в галузі науки і техніки 2020 року»

19 листопада 2023 року став командувачем Медичних сил ЗСУ, замінив на цій посаді Тетяну Остащенко. Звільнений 14 вересня 2026 року.

8 березня 2023 року мовний омбудсмен склав протокол про адмінпорушення на Казмірчука як керівника Головного військово-клінічного госпіталя за використання госпіталем бланку та штампу недержавною мовою.

Громадська діяльність Входить до Поважної ради Громадської ініціативи «Орден святого Пантелеймона».

Звання

Генерал-майор медичної служби (2014)

Нагороди

Державні Орден «За заслуги» II ст. (25 липня 2024) — за вагомий особистий внесок у розвиток військової медицини, мужність, виявлену під час бойових дій, самовіддане виконання службового обов'язку Орден «За заслуги» III ст. (22 січня 2022) — за значні особисті заслуги у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, мужність, виявлену під час бойових дій, зразкове виконання військового і службового обов'язку, багаторічну сумлінну працю Орден Богдана Хмельницького III ст. (24 серпня 2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Орден Данила Галицького (13 червня 2017) — за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку Державна премія України в галузі науки і техніки Премія Кабінету Міністрів України за розроблення і впровадження інноваційних технологій за роботу «Інноваційний підхід з організації та надання медичної допомоги у гібридній війні» (6 квітня 2016)

Міністерства оборони України Відзнака міністерства оборони України «Доблесть і честь» Відзнака «Знак пошани» Медаль «10 років Збройним Силам України» Медаль «15 років Збройним Силам України» Медаль «За сумлінну службу» I ст. Медаль «За сумлінну службу» II ст.

Релігійні Відзнаки Української православної церкви Київського патріархату Орден святого Архистратига Михаїла (2017) Орден святого Юрія Переможця (2016)

Див. також

Медичні сили Збройних Сил України

Коментарі

Примітки

Джерела Сайт Міністерства оборони України 19.11.2023

Посилання