Ліскувате () — бойківське село на українських етнічних землях Бещадського повіту Підкарпатського воєводства Республіки Польща. Населення — (2011).
Назва У ході кампанії ліквідації українських назв село в 1977—1981 рр. називалось Лісовек ().
Розташування Біля села є гора Воланська Кичера (632 м.). На схід у лісі Каращина є також височина Кжемень (615 м.). Через село тече потік Каращина, який впадає в Стрвяж.
Історія села Село закріпачене на основі волоського права в 1544 році як королівське село. В 1565 році тут жило 28 селян, 3 бортники і священик (у селі була церква).
Шляхтичі, що походили з села, мали прізвище Лісковацькі та були одними з небагатьох у районі представників околичної шляхти.
В 1772 році село перейшло у власність австрійської державної скарбниці.
У 1919—1939 рр. — у складі Польщі. Село належало до ґміни Кросьцєнко Добромильського повіту Львівського воєводства. В 1921 році в селі було 255 осель і 1541 житель (1436 греко-католиків, 38 римо-католиків і 67 юдеїв).
У 1939 році в селі проживало 1870 мешканців, з них 1790 українців-грекокатоликів, 30 українців-римокатоликів, 20 поляків, 30 євреїввКубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 . — Вісбаден, 1983. — с. 18..
З 1939 до 1951 село відносилось до Хирівського району Дрогобицької області України (відійшло до Польщі відповідно до договору обміну територіями 1951 року).
В Ліскуватому знаходився прикордонний перехід, що був використаний для переселення українців у 1944—1946 роках з Польщі до України.
В 1951, у рамках договору обміну територіями 1951 року, все українське населення (332 родини, 1436 осіб) було переміщено в Ямський район Донецької області: 102 родини — в колгосп ім. Артема і 86 родин — в колгосп ім. ХрущоваКляшторна Н. О. Акція-51. Останні свідки. — Вінниця: ДП «ДКФ», 2006. — 232 с.: іл. ISBN 966-7151-67-0 — с. 169, 193., а до села переселено поляків-переселенців з Української РСР.
У 1975—1998 роках село належало до Кросненського воєводства.
Демографія Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року:
Церква Різдва Пресвятої Богородиці
В селі збереглась стара греко-католицька церква Різдва Пресвятої Богородиці. Побудована в 1832 році. Початково мала зверху дзвіницю над бабинцем. Значно перебудована в 1929 році. Церква була парафіяльною, село в 1782—1947 рр. належало до Устрицького деканату Перемиської єпархії.
Після другої світової війни (після виселення українців) в церкві служили для грецьких переселенців, а потім, до 70-х років XX ст., використовувалася як радгоспний склад синтетичних добрив. В 1973 році передана римо-католикам, зараз в церкві не служать.
Біля церкви є цвинтар, на якому поховані священики церкви Анатоль Кордасевич і Антон Федоряк. Біля церкви є дзвіниця. Неподалік є католицький костел, у якому служать для місцевого населення.
Церква Різдва Пресвятої Богородиці є в туристичному маршруті «Шлях дерев'яної архітектури».
Див. також Радянсько-польський обмін ділянками територій 1951 року
Апокриф руський
Примітки