Костянти́н Микола́йович Ти́щенко (30 липня 1941, м. Глухів, Сумська область — 23 липня 2023, м. Львів) — український мовознавець, педагог, перекладач, доктор філологічних наук (1992), професор (1995).
Автор понад 250 праць із метатеорії мовознавства, знакової теорії мови, лінгвістичних закономірностей, з питань оптимізації морфологічних описів мов, лінгвопедагогіки, проблем розвитку мови, романського та східного мовознавства, а також циклів статей з германістики, славістики, кельтології, баскології, фінознавства, балканістики й алтаїстики. Викладач і знавець понад двох десятків різносистемних мов.
Читав лекції з загального мовознавства, вів практичні курси французької, італійської, перської, фінської, баскійської, валлійської та інших мов. У 2001-2010 рр.— завідувач і провідний науковий працівник заснованого ним 1992 року Лінгвістичного навчального музею при Київському національному університеті ім. Т. Шевченка. З 2011 р. до 2023 р. професор кафедри мов і літератур Близького та Середнього Сходу.
Біографія
Народився в сім'ї архітектора Миколи Павловича Тищенка (1911—2004) та шкільної вчительки Анни Степанівни Рибалко-Тищенко (1917—2002). Закінчив київську середню школу № 92 із золотою медаллю. В 1963 р. закінчив із відзнакою Київський державний університет ім. Т.Г. Шевченка за фахом філолога-романіста, педагога та спеціалізацією в галузі прикладної лінгвістики.
Здібного до мов і науки студента направили після служби у війську на викладацьку роботу на кафедру романської філології Київського університету.
Навчався в аспірантурі у професора А.О.Білецького, який відразу помітив наукові здібності та цілеспрямованість свого аспіранта. За його рекомендацією 1968 року Костянтину Тищенко доручили керувати діалектологічною експедицією Київського університету ім. Т. Г. Шевченка до 5 міст на кавказькому узбережжі Чорного моря.
Тоді було зібрано 10 томів діалектологічних матеріалів для Лінгвістичного атласу Середземномор'я. За високий професіоналізм та проведену величезну роботу над матеріалами з кавказького узбережжя для цього атласу, який готували вчені різних країн, 29-річного кандидата філологічних наук К. Тищенка 1970 року обрали членом його редакційної ради. За рік до цього він захистив кандидатську дисертацію на тему «Дієслівна парадигма романських мов. Зіставно-типологічне дослідження».
З часу закінчення навчання в університеті в 1963 році К. М. Тищенко, за винятком дворічної армійської служби, весь час працював у цьому навчальному закладі на різних кафедрах: до призову восени 1963 р. — на кафедрі романської філології, після демобілізації — 6 років на кафедрі загального мовознавства і класичної філології, згодом 15 років на кафедрі теорії та практики перекладу (від 1975 р.— доцентом), потім — знову 8 років на кафедрі романської філології.
Після захисту докторської дисертації на тему «Метатеорія мовознавства» (1992) прийняв пропозицію ректорату очолити кафедру теорії та практики східних мов, згодом реорганізовану в кафедру східної філології, з якої 1995 року виділилася кафедра Близького Сходу. Завідував кафедрою 9 років. Від 2001 року К. М. Тищенко був завідувачем і провідним науковим працівником заснованого ним 1992 року Лінгвістичного навчального музею.
Помер у Львові 23 липня 2023 року. Похований 27 липня 2023 року поруч з батьками на Берковецькому кладовищі в Києві (ділянка № 116).
Наукова діяльність
Метатеорія мовознавства
Головним науковим досягненням К. М. Тищенка є створення метатеорії мовознавства. Ця концепція стала можливою внаслідок теоретичного переосмислення співвідношень змісту окремих лінгвістичних дисциплін і блоків лінгвістичних знань у системі єдиної науки про мову. Вона вперше стисло описана вченим у вигляді великої матриці у ключовій статті 1989 року. Мовознавство стало першою наукою, для якої опрацьовано метатеорію, що адекватно відображає взаємне розташування і співвідношення нагромаджених досі знань про систему мов світу та їхні властивості. При цьому було виділено зумовлені природою об'єкта сім найзагальніших метаполів лінгвістичних знань:
етнопрагматика мови; аксіопрагматика; ідіопрагматика; синтактика; синґніфіка; генетичне мовознавство; еволюційне мовознавство.
А також кілька суб'єктно зумовлених видів лінгвістичних знань:
галузі; концепції; методи; одиниці; закономірності.
Публікації Програма з основ мовознавства — К.: КДУ, 1973; Робоча програма курсу «Основи мовознавства» — К.: КДУ, 1980. Загальна структура лінгвістичних знань // Мовознавство — 1989. — № 6. — С. 48–52. Методичні вказівки з системного застосування основної термінології мовознавства // К.: КДУ, 1989. Роль оптимизации дидактической структуры языкознания в совершенствовании филологического образования // Вестник КГУ. Романо-герм. фил. — Вып. 24. — К.: КГУ, 1990. — С. 100—105. Складники метатеорії мовознавства // Вісник КДУ. Іст.-філол. науки. — Вип. 1. — К.: КДУ, 1991. — С. 90–95. Соціолінгвістика та прагматика у світлі метатеорії мовознавства // Актуальні проблеми соціолінгвістики. — К.: Вища школа, 1992. Метатеорія мовознавства. (Автореферат дис. докт.філол.н.). — К.: КДУ, 1992. Метатеорія мовознавства. — К.: Основи, 2000. Класифікація законів мовознавства // Наукові вісті НТУУ «КПІ». — 2005, № 2. — С. 130—138. Основи мовознавства: Системний підручник. — К., 2007. — 304 с. Kostiantyn Tyszczenko, Po co językoznawstwu metateoria? // Medytacje filozoficzne, Warszawa: Fundacja na Rzecz Myślenia im. Barbary Skargi, 2015. — С. 235—262.
Загальне мовознавство
Опрацювання метатеорії мовознавства стало можливим шляхом паралельної рефлексії над загальнотеоретичними лінґвістичними курсами, які К. М. Тищенко викладав до того впродовж 25 років. По дворічній армійській службі (1963—1965) та після вступу до аспірантури, на запрошення професора А. О. Білецького і під його керівництвом К. М. Тищенко від 1965 року почав викладати теоретичні курси загального мовознавства і вступу до мовознавства для студентів I і V років навчання тодішнього філологічного факультету і факультету іноземних мов КДУ. Дотепер, за 42 роки викладання цих дисциплін професором К. М. Тищенко, їх прослухали і склали іспити понад 5 тисяч студентів.
Публікації Про формалізацію апарату дослідження синтетичних форм словозміни // Мовознавство. — 1968.— №3. Поиск оптимального морфологического конструкта языка для минимизации описания событий // Информация в организаци и проведении науч. исслед.- К.: ИНИ АН УССР, 1968. Складокількість як критерій зіставно-стилістичної типології // Теор. проблеми лінгв. стилістики. — К.: Наук. думка, 1972. — С. 104—123. Системная модель искусственного языка // Языки эконом. управл. и проектирования систем. — М.: Наука, 1973. — С. 84–91 (співавтор). Об одном способе квантитативной характеристики уровней языка // Вестник КГУ. Романо-герм. фил. — Вып. 8. — К.: КГУ, 1974. — С. 11–14. Про синтетичну концепцію лінгвістичного знака // Вісник КДУ. Романо-герм. філ. — Вип. 9. — К.: КДУ, 1975. — С. 13–16. Рец. на кн.: Белецкий А. А. Лексикология и теория языкознания (ономастика) // Вопросы языковой структуры. — К.: КГУ, 1976. Количество во взаимосвязи с качеством и мерой в языке // Вестник КГУ. Романо-герм. фил. Вып.13. — К.: КГУ, 1979. — С. 3–6. О фонологическом приложении закона Вебера-Фехнера // Вестник КГУ. Романо-герм. фил. — К.: КГУ, 1980 Вып. 14. — С. 6–8. Лінгвістичний знак як єдність знаків мови і мовлення // Мовознавство. — 1980. — № 1. — С. 30–34. О диалектической сущности синтактики // Содержательные аспекты языковых единиц. — К.: КГУ, 1982. — С. 5–9. Перевод и адаптация // Теория и практика перевода. — Вып. 8. — К.: КГУ, 1982 (співавтор). О структуре и переводе названий документов патентной информации // Теория и практика перевода. — Вып. 10. — К.: КГУ, 1983. — С. 18–28 (співавтор). Рец. на кн.: 3орівчак Р. П. Фразеологічна одиниця як перекладознавча категорія // Мовознавство. — 1984. — № 4. Методичні вказівки по вдосконаленню використання в навчальному процесі світоглядної та лінгвістичної проблематики праць класиків марксизму-ленінізму. — К.: КДУ, 1985. Категории политэкономии как имманентная основа патентной классификации // Науковедение и информатика. Вып. 28. — К.: Наук. думка, 1986. — С. 62–67 (співавтор). О диалектике языкового содержания // Вестник КГУ. Романо-герм. фил. — Вып. 21. — К.: КГУ, 1986. — С. 3–7. Об инвариантной последовательности развития речи в филогенезе и онтогенезе (тезисы) // Актуальные лингвометодич. и психолого-педагогич. проблемы ускор. обучения взрослых. — К.: КГУ, 1990. — С. 6. Програма курсу «Основи наукових досліджень». — К.: КДУ, 1991. Про книгу «Ф. де Сосюр. Курс загальної лінгвістики» (післямова) // Ф. де Сосюр. Курс загальної лінгвістики. — К.: Основи, 1998. Ф. де Сосюр. Курс загальної лінгвістики (пер. з фр., коментар і наук. редакція). — К.: Основи, 1998 (співперекладач). Лекції з генетичного мовознавства. Передісторія мовлення, палеосигніфіка, історична синтактика. — К.: ВЦ «Київський ун-т», 1999. — 53 с. Мови Європи. Атлас-календар 2001. — К., Львів: Кальварія.
Романістика Філолог-романіст за освітою, К. М. Тищенко є автором численних публікацій з французької, італійської, португальської та інших романських мов. Викладав французьку мову й теорію перекладу в 1963—1990 рр. Опублікував низку власних літературних перекладів з французької, португальської та італійської мов. У серпні 1998 року забезпечував португальський переклад для урядової делегації України на Всесвітній виставці Expo '98 у Лісабоні.
Публікації Формальная морфология латинского глагола (тезисы) // ІІІ Всесоюз. конф. по вопросам классич. филологии. — К.: КГУ, 1966. Глагольная парадигма романских языков (Автореферат дис. … канд. филол. н.). — К.: КГУ, 1969. Morphologie optimale de synthèse du verbe français // Вісник КДУ. Романо-герм. філол. № 7. — К.: КДУ, 1973. Про автора (післямова) // Ж. Рейш. Гризіться, панове [Роман]. — К.: Дніпро, 1974. Atlante linguistico mediterraneo. — Firenze: Olschi, 1978 — … Від 1978 р. вийшло 23 випуски; видання триває (співавтор). Предельно информативное описание морфологии французского глагола // Вестник КГУ. Романо-герм. фил. — Вып. 15. — К.: КГУ, 1981. — С. 75–78. Португальська мова // УРЕ. — Т.9. — К., 1983. Провансальська мова і література // УРЕ. — Т.9. — К., 1983 (співавтор). Ретороманські мови // УРЕ. Т.9. — К., 1983. Учбові завдання до інтенсивного курсу французької фонетики. — К.: КДУ, 1983. Учбові завдання до інтенсивно-корективного курсу французької базисної граматики. — К.: КДУ, 1984. Интенсивный курс французского языка. Учебник для вузов. — К.: Вища школа, 1984 (співавтор). Общероманские закономерности современных глагольных парадигм (тезисы) // Методич. рекомендации по курсам романского языкозн. Ч.1. — К.: КГУ, 1985. Українсько-французький словник. — К.: Рад. школа, 1986 (співавтор). Программа комплексного изучения четырех романских языков. — К.: КГУ, 1988 (співавтор). Українсько-французький словник. — Ірпінь: Перун, 1994 (співавтор).
Італознавство
Дослідження з італознавства: «Морська і рибальська лексика Кавказького узбережжя Чорного моря» (1976), «Італійська мовна присутність в Україні» (доповідь на 72 конгресі Спілки Данте Аліґієрі у Трієсті, 1996), «Формальна морфологія італійського дієслова» (2003); розділ «Дієслівна парадигма італійської мови» (в дисертації 1969 р.), «Сільвано Чеккеріні та його твори» (післямова; 1973), «Живий слід Риму в мові й географічних назвах України»; переклади з італійської (Р.Проді, К.Ґоці, Ф.К'єза). Засновник і президент мовно-культурної Спілки Данте Аліґієрі у Києві (з 1994; від 2002 почесний президент), К. М. Тищенко 35 років викладав італійську мову в Київському університеті ім. Т. Шевченка (з 1965) і на курсах Спілки Данте Аліґієрі у Києві (з 1994).
Публікації Учебный частотный словарь-минимум для студентов, изучающих итальянский язык. — К.: КГУ, 1969 Сільвано Чеккеріні та його твори (післямова) // С. Чеккеріні. Помилуваний смертю [Роман]. — К.: Рад. письм., 1973.