Києвичі — напівлегендарна династія ранньосередньовічних полянських правителів Києва.

Деякі дослідники довіряють літописним звісткам про Київичів, і таким чином вважають, що вони правили полянами з другої третини V ст. до IX століття. Першими представниками цієї династії в полян були легендарні засновники Києва — Кий, Щек, Хорив і їхня сестра Либідь. Від імені старшого з братів і пішла назва роду.

Останнього гіпотетичного Києвича — Аскольда — вбили 882 року варяги, очолювані Олегом. Окрім Аскольда до династії належав і його попередник чи сучасник — Дір. Також є версія, що насправді Аскольд і Дір — це одна особа. Наразі обмеженість джерел не дає підстав для остаточного вирішення питання історичності династії та належності до неї як князя Аскольда, так і його можливого попередника Діра.

Етимологія Етимологію антропоніму «Кий», за яким названо династію, досить упевнено пов'язують з іранськими мовами:

Кий < іран. Kūya < авест. *kaoya.В. Н. Топоров. Об иранском элементе в русской духовной культуре. Славянский и балканский фольклор. М.: «Наука», 1989

Гіпотези Щодо Кия та започаткованої ним династії висловлено декілька гіпотез. За найбільш поширеною гіпотезою Кий був слов'янським князем V—VI століть, його нащадки — очільники східнослов'янського племені полян.

Гіпотеза Брайчевського Гіпотезу Михайла Брайчевського побудовано на досить популярному в радянській науці ототожненні Кия з Куаром Зеноба Ґлака та Кувером візантійських хронікБрайчевський М. Ю. Вибране. Т. II: Хозарія і Русь. Аскольд — цар київський. — К. : Вид. ім. Олени Теліги, 2009..

Датування життя й діяльності Кия припустимеКилиевич С. Р. Детинец Киева IX — первой половины XIII. — К. : Наукова думка, 1982. , як і ототожнення Кий — Куар. Пов'язування Кувера з Києм сумнівне, першого наразі переважно пов'язують з протоболгарамиСвод древнейших письменных известий о славянах. Т. ІІ. — М., 1995. .

Хорезмійська гіпотеза Топорова

В. Топоров, безпосередньо не торкаючись теми династії Києвичів, виклав власну гіпотезу щодо походження топоніму «Київ» (її активно підтримував Омелян ПріцакН. Голб, О. Прицак. Хазаро-еврейские документы X в. — Москва-Иерусалим, 1997. ), а саме:

Тобто, на думку Топорова, династії Києвичів не існувало, а назва Києва походить від імені лідера хорезмійського війська, яке перебувало на службі в хозар.Повідомлення датоване бл. 956 р. «10. Більшу частину населення в царстві хазар складають мусульмани, так як з них складено військо царя; вони називаються Ларисія й родом приблизно з Хуварезма. В давні часи, незабаром після появи ісламу, трапилася в їхній державі війна та чума, вони й притулилися в царстві хазар; це люди хоробрі, і на сміливість їхню цар хазар покладається у своїх війнах. Вони залишилися в його державі за умови, що релігія їхня буде оголошена вільною, вони можуть будувати мечеті, голосно закликати до молитви та візир має обиратися з них. Наразі візир з їх числа, і це Ахмед-ібн-Куваї. Коли цар веде війну з мусульманами, то вони тримаються в його таборі окремо та не борються зі своїми одновірцями, але борються разом з царем проти інших кяфірських народів. Наразі з них 7000 вершники…» Аль Масуді

Власне, автор констатує і факт того, що запропонована ним гіпотеза суперечить наявним епіграфічним матеріалам (відомі Куар, Мелтей та Хореан «Історії Тарона»). Неодноразово зверталася увага на те, що подібна побудова абсолютно суперечить археологічним пам'яткамТолочко П. К вопросу о хазаро-иудейском происхождении Киева // Хазарский альманах. — М., 2004. — Т. 2. . Певну суперечність викликає і той факт, що Олег Віщий захопив саме Київ (за літописами), не інший «градок», який згодом буде названо на честь хорезмійського очільника. Навіть враховуючи вельми ймовірне припущення щодо пізнішого затвердження варягів Ігоря в Києві (не раніше 930-их рр.), для визначення персони батька Aḥmadu 'bnu Kūyah та його можливих зв'язків із Києвом, а разом з цим і відповідності всієї побудови В. М. Топорова, інформації Аль Масуді замало. Тим більше ця гіпотеза втрачає взагалі будь-який сенс, якщо припущення про появу хорезмійського війська у хозар близько межі IX—X ст.ст.Бубенок О. Б., Радивилов Д. А.  Народ ал-арсийа в Хазарии (из истории хазаро-хорезмских связей). Хазарский альманах. Т.2. М., 2004. знайде подальші підтвердження.

Київичі в давньоруських літописах

«А по сих братах почав рід їхній держати княжіння в полян».

Києвичі в Яна Длугоша

«Згодом, по смерті Кия, Щека та Корева, їхні сини та нащадки, спадкуючи, княжили в руських багато років, доки таке успадкування не привело до двох рідних братів — Оскальда та Діра.»ЯН ДЛУГОШ. АННАЛЫ ИЛИ ХРОНИКИ СЛАВНОГО КОРОЛЕВСТВА ПОЛЬШИ.

Див. також

Легенда про заснування Києва

Примітки

Література та джерела

Брайчевський М. Ю. Вибране. Т. II: Хозарія і Русь. Аскольд — цар київський. — К. : Вид. ім. Олени Теліги, 2009. Голб Н., Прицак О. Хазаро-еврейские документы X в. — Москва-Иерусалим, 1997. Топоров В. Н. Об иранском элементе в русской духовной культуре. Славянский и балканский фольклор. М. : Наука, 1989. Свод древнейших письменных известий о славянах. — М., 1995. — Т. ІІ.

Посилання

Літопис руський: За Іпатським списком (пер. Л. Махновця). К., Дніпро, 1989. ЯН ДЛУГОШ. АННАЛЫ ИЛИ ХРОНИКИ СЛАВНОГО КОРОЛЕВСТВА ПОЛЬШИ.