Алгонкінські мови () — підродина в складі алґських мов, одне з найбільших мовних об'єднань Північної Америки, що займає майже весь схід і центр Канади, а також район навколо Великих озер (крім ірокезького регіону) та північну частину атлантичного узбережжя США. Загальна кількість мовців алгонкінських мов — понад 190 тисяч осіб. У той час як в США ця кількість скорочується (18 079 осіб в 1970 р і приблизно 13 тисяч у віці 5 років та вище в 1990 р.), в Канаді вона неухильно зростає: 99 120 осіб в 1981 р, приблизно 150 тисяч у 1991 році, 171 600 осіб в 2001 році і 180 955 осіб в 2006 році.

Територія розселення мовців алгонкінських мов простягається від східного берега Північної Америки до Скелястих гір. Прото-алгонкінська мова, від якої походять усі алгонкінські, була у вжитку 2500-3000 років тому. Достеменно невідомо, на якій саме території нею розмовляли.

Класифікація У число алгонкінських входять 43 мови. У класифікації І. Годдарда 1995 року алгонкінські мови поділяються на 10 гілок:

1. гілка крі-монтаньє: група крі: рівнинна крі (з діалектом північна рівнинна крі), мічиф, лісова крі, західна болотяна крі, східна болотяна крі (з діалектом крі річки Мус), атікамек група монтаньє-наскапі: східна крі (з північним та південним береговими діалектами та внутрішньоматериковим східним діалектом), монтаньє, наскапі 2. оджибвейська гілка: група північних оджибвейських мов: оджибве річки Северн (також відома як оджи-крі, зі східним та західним діалектами) та північна алгонкін група південних оджибвейських мов: сото (з діалектом сото провінції Онтаріо), центрально-південна оджибве (з діалектами: північна оджибве, північна оджибве озера Верхнього, північно-західна оджибве, південно-західна оджибве та західна алгонкін), східна оджибве, алгонкінська мова (яка дала назву всій групі), оттава група потаватомі: потаватомі 3. східна гілка: група мікмак: мікмак абенакська група: східноабенакська мова, або абенакі-пенобскот, західноабенакська мова, малесит-пассамакводді група етчемін: †етчемін група півдня Нової Англії: †массачусет-наррагансет (вампаноаг), †лу, †мохеган-пекот (мхеган, пекот, найантік і †монток), †куїріпі-ункечог делаварська група: †могіканська (махікан), делаварська мова (мунсі з діалектами мунсі та уоппінджер і †унамі (ленап) з діалектами північний унамі, південний унамі та уналачтіго) група нантікок-коной: †піскатауей (нантікок-коной, нантікок-піскатауей) група віргінських алгонкінських мов: †поухатан (поватан, віргінська алгонкінська) група каролінських алгонкінських мов: †каролінська алгонкінська, або памліко, нині відома як †ламбі (або кроатан, нащадок памліко) 4. меноміні 5. †маямі-іллінойс 6. гілка сок-фокс-кікапу: група кікапу: кікапу група сок-фокс: сок-фокс (сок і мескуакі) 7. шоні (шауні) 8. арапахська гілка: група арапахо-гро-вантр: арапахо, гро-вантр (аціна), бесавунена група наватінехена: наватінехена 9. блекфут, або мова «чорноногих» (сіксіка) 10. шеєнська (чейєнн)

Раніше використовувалася простіша класифікація, відповідно до якої алгонкінські мови ділилися на три групи — східні, центральні та рівнинні (західні).

Граматичні особливості Алгонкінські мови відомі своєю полісинтетичною морфологією та розвиненою системою дієслів. Іноді одне слово може означати ціле речення, наприклад (мова меноміні): paehtāwāēwesew «Його почули вищі сили», або (рівнинний крі) kāstāhikoyahk «Це нас лякає».

Алгонкінські іменники граматично поділяються та ті, що позначають істот і неістот. Іншою особливістю іменників є поділ на проксимативні та обвіативні. Обвіативні використовуються для позначення об'єктів, які є головною темою обговорення, а обвіативні — для менш суттєвих речей чи істот.

Займенники розрізняють три особи, однину і множину, включний і виключний варіанти слова «ми», та проксимативність/обвіативність у третій особі. ''

Примітки

Джерела

Посилання Алгонкінські мови на Native-languages.org Списки Сводеша для порівняння лексики Algonquian Linguistic Atlas