Хоре́й, або Трохе́й (, від choros — хор) — в античному віршуванні — триморна двоскладова стопа з першим довгим і другим коротким складами.
В силабо-тонічній системі — двоскладова стопа, в якій ритмічний акцент припадає на перший склад, як правило, непарний (—U). Проте у хореїчному вірші наголоси спостерігаються не скрізь, що уможливлює варіювання пірихія.
На початках розвитку силабо-тонічної версифікації в європейській ліриці хорей вживався переважно в жанрі оди, звідки був витіснений ямбом. У сучасній українській поезії хорей, виникнувши на руїнах силабічного тринадцятискладника, — найпоширеніший віршовий розмір від кінця 19 ст., коли відбулася модернізація Шевченкового вірша, живленого фольклорною традицією (коломийки, шумки тощо).
Найменш вживаний хорей — одностопний: На майдані пил спадає. Замовкає річ… Вечір. Ніч (Павло Тичина).
Двостопний хорей спостерігається не часто, однак у творчості Г. Чупринки набув активного поширення: З жалем, з болем Понад полем Крик розноситься чаїний, Наче в давні Дні безславні Плач рабині На чужині.
Зрідка звертаються автори і до тристопного хорею: Піднялися крила Сонних вітряків, І черешню білу Вітер розбудив. І війнув на книги, Розметав листи… Серце! Ти не з криги? Не з заліза ти? (Максим Рильський).
Чотиристопний хорей — найпоширеніший розмір у сучасній українській ліриці: Тихо. Зорі потопають В океані хмар і ночі, Понад хвилі грім гуркоче, По каютах скрізь дрімають (…) (П. Карманський).
На відміну від чотиристопного хорею, п'ятистопний спостерігається не так часто: В сотах мозку золотом прозорим Мед думок розтоплених лежить, А душа вклоняється просторам І землі за світлу радість — жить! (Олена Теліга).
Цікавий приклад шестистопного хорею: Та замало буде тихої дороги. Усміхнеться неня: «Ну і басурман!» Налигаю місяць на срібляні роги, Шкереберть на ньому полечу в туман (О. Влизько).
Семистопний хорей вживається впереміж з іншими стопами, частіше перехідного ґатунку: Гей, віків та віків, прокопитило карі навали, Їхні печі впилися — алкогольний вогонь затуха… Вони ж десь позавчора юних мамонтів сном годували З свого сивого рубчикового фартуха (І. Драч).
Восьмистопний хорей, постаючи із сполуки двох віршів чотиристопного хорею в одну ритмічну одиницю, вряди-годи трапляється у віршовій практиці: Скільки щастя, що боюся. Залоскоче, як русалка. Шовковинками проміння перев'яже, обів'є. Заполонить. Зацілує ніжно-ніжно, палко-палко. Всю жагу — зоревий трунок, п'яний трунок — ізоп'є (Василь Чумак).
Хорей може вживатися й у формі вільного вірша як вільний хорей при різній кількості стоп у віршовому рядку та астрофічній будові, зберігаючи традиційне римування: Має крилами Весна Запашна, Лине вся в прозорих шатах, У серпанках і блаватах… Сяє усміхом примар З-поза хмар, Попелястих, пелехатих (Микола Вороний).
Джерела
Літературознавчий словник-довідник за редакцією Р. Т. Гром'яка, Ю. І. Коваліва, В. І. Теремка. — К.: ВЦ «Академія», 2007 Посилання