«Украї́нська пра́вда» — українське суспільно-політичне інтернет-ЗМІ, засноване Георгієм Гонгадзе у квітні 2000 року. Після вбивства Гонгадзе у вересні того ж року, головним редактором до 2014 року була співзасновниця видання Олена Притула, з 2014 року цю посаду обіймає Севгіль Мусаєва. У травні 2021 року власником видання став директор Dragon Capital Томаш Фіала.
Георгій Гонгадзе відкрито протестував проти посилення державної цензури, його вбивство привернуло міжнародну увагу до стану свободи слова в Україні та стало приводом для протестів проти президента Леоніда Кучми протягом 2000—2001 років. У липні 2016 року було вбито журналіста «Української правди» Павла Шеремета. Станом на зараз, замовників убивств Гонгадзе та Шеремета не знайшли.
Історія
Перші роки: 2000‒2004
У грудні 1999 року журналісти Георгій Гонгадзе, Олена Притула та Сергій Шолох прибули до Вашингтона з метою привернути увагу до утиску свободи слова в Україні. За словами Притули, саме тоді виникла ідея про необхідність створення української новинної інтернет-газетиГлавный редактор «украинской правды» алена притула: «не исключаю, что исчезновение гонгадзе было разыграно под уже готовую запись. Но сам георгий не мог участвовать в этом спектакле» . Факты (20 грудня 2000). У квітні 2000 року Гонгадзе та Притула заснували «Українську правду». Гонгадзе став головним редактором, а Притула — його заступницею. Інтернет-проєкт запрацював наступного дня після проведення Всеукраїнського референдуму 2000 року, ініційованого президентом Леонідом Кучмою. Перше фінансування «Українська правда» отримала від спонсора, близького до секретаря РНБО Євгена Марчука; однак, співпраця невдовзі припинилась після виходу на сайті публікації, критичної до МарчукаКриминал по-украински: Цепочка совпадений со смертельным исходом , Українська правда (3 серпня 2001). Також Гонгадзе вів перемовини про фінансування з Григорієм Суркісом та депутатом, близьким до Олександра Волкова.
На початку проєкту разом з Георгієм Гонгадзе та Оленою Притулою працювали Дарка Чепак і Євген Захаров (Самойленко). 4 вересня 2000 року до «Української правди» приєднався Сергій ЛещенкоСергей Лещенко: «Сегодня уже не существует информации, способной перевернуть все с ног на голову» , Детектор медіа (23 травня 2009). В ніч на 17 вересня 2000 року Гонгадзе викрали й убили. Вбивство Гонгадзе, який відкрито протестував проти посилюваної державної цензури, привернуло міжнародну увагу до стану свободи слова в Україні. Після смерті Гонгадзе видання очолила Олена Притула. Публікація плівок Мельниченка, які, як стверджувалося, свідчили про причетність президента Кучми до вбивства Гонгадзе, сприяла стрімкому зростанню популярності «Української правди»Ukraine — A Murder in Kyiv. Interview With Olena Prytula , PBS (жовтень 2005)Hellraiser: Olena Prytula , Mother Jones (листопад 2005). 2004 року видання відіграло важливу роль у наданні інформації громадськості під час Помаранчевої революції , зокрема опублікувавши дані екзит-полу, що свідчили про фальсифікації на президентських виборах. У цей час проєкт фінансувався переважно коштом грантів, зокрема від Національного фонду на підтримку демократіїUkraine's Success after 25 years , National Endowment for Democracy (14 вересня 2016) та Міжнародного фонду «Відродження»Річний звіт МФВ за 2004 рік , Міжнародний фонд «Відродження».
Подальший розвиток: 2005‒2014 Улітку 2005 року на «Українській правді» вийшла серія публікацій Сергія Лещенка «Андрій Ющенко, син Бога?» про стиль життя сина новообраного президента Віктора Ющенка, що не відповідав статкам його родини. Коли Лещенко поставив питання про сина Віктору Ющенку на пресконференції, той відповів: «Поводься як журналіст чемний, а не як кілер найнятий»Лакмусове чадо, dt.ua (29 липня 2005). За оцінкою багатьох оглядачів, ця історія негативно вплинула на імідж Ющенка на початку його президентстваЛюдвиг Баварский современной Украины. Конец эйфории , LB.ua (24 серпня 2009)Наследные принцы: кого воспитали кандидаты в президенты? , Укррудпром (5 листопада 2009)Журналістські розслідування в Україні: відкладений ефект , DW (26 квітня 2012).
2005 року видання вийшло на самоокупність коштом доходу від реклами. У 2005‒2008 роках «Українську правду» розширено новинними сайтами, присвяченими економіці, світському життю, місцевим новинам. У грудні 2007 року газета «Коммерсантъ Украина» писала, що видавець польської «Газети Виборчої» Agora Group вела переговори про покупку «Української правди». За даними видання, вартість видання оцінювалась у 5-10 млн доларів«Украинская правда» может стать польской , Коммерсантъ Украина (4 декабря 2007).
2006 року до «Української правди» приєднався Мустафа Найєм, почавши працювати у тандемі з Сергієм ЛещенкомReforming Ukraine After Maidan , The New Yorker (29 серпня 2016). 2008 року Лещенко почав розслідування про виведення Віктором Януковичем державної резиденції «Межигір'я» у приватну власність. Коли Найєм поставив питання про «Межигір'я» Януковичу на пресконференції 2011 року, той відповів: «Я вам не заздрю». Хоча сам Найєм заявив, що сприйняв слова Януковича як обмовку, організація «Freedom House» розцінила їх як погрозу журналісту з боку президента.
Вважається, що Найєм був першим, хто закликав українців вийти на Майдан Незалежності в листопаді 2013 року на знак протесту проти рішення уряду Миколи Азарова відкласти підписання угоди про асоціацію з ЄС, поклавши початок Євромайдану. 24 листопада «Українська правда» на знак підтримки учасників акцій тимчасово змінила назву на «Європейська правда»З нагоди ЄвроМайдану «Українська правда» стала «Європейською», Детектор медіа (24 листопада 2013). 24 січня 2014 року, під час протистояння на Грушевського, сайт відвідало понад 1,6 млн користувачів. Таким чином було встановлено рекорд відвідуваності для українських онлайн-медіа.
Після Євромайдану: 2014‒2019
Лещенко і Найєм восени 2014 року оголосили про участь у парламентських виборах та були обрані до Верховної Ради від партії «Блок Петра Порошенка». На запрошення Олени Притули головною редакторкою «Української правди» у жовтні 2014 року стала Севгіль Мусаєва, яка до цього очолювала редакцію створеного нею інтернет-видання Hubs. Притула залишилась власницею «Української правди» та продовжила займатися стратегією видання. У цей період до видання також приєднався російсько-білоруський журналіст Павло Шеремет, який став виконавчим директором «Української правди».
У лютому 2015 року колективи «Української правди», Громадського телебачення і ГО «Центр UA» створили спільний коворкінг MediaHub. Коворкінг розмістився у будівлі «Київміськбуду» у Печерському районі Києва ; орендодавцем виступив Костянтин Григоришин. У червні 2015 року «Українська правда» започаткувала школу журналістики, керівником якої став Павло Шеремет. У липні 2016 року Павло Шеремет загинув в результаті вибуху машини, що належала Олені Притулі. Слідство розглядало замах на Притулу як одну з версій. У лютому 2018 року Притула у своїй заяві до генпрокурора Юрія Луценка виступила з вимогою розслідувати загибель Шеремета як терористичний акт.
З 2016 року головними політичними оглядачами «Української правди» стали Роман Кравець і Роман РоманюкСевгіль Мусаєва: «Не хочу думати про „Українську правду“ без Олени Притули» , Детектор медіа (27 квітня 2020). У серпні 2016 року редакція «Європейської правди» та редколегія «Української правди» звернулись до урядів країн Європейського Союзу з проханням не запроваджувати безвізовий режим та не надавати фінансову допомогу Україні, мотивуючи це «фальсифікацією реформ» з боку української влади. У липні 2017 року редакції «Української правди», «Європейської правди», «Економічної правди» та «УП.Життя» піддали критиці рішення президента Петра Порошенка про позбавлення Міхеіла Саакашвілі українського громадянства.
Премія імені Георгія Ґонґадзе 2019 року Українським ПЕН у партнерстві з powered KMBS Alumni platform та «Українською правдою» заснували нагороду для незалежних журналістів. Присуджується раз на рік 21 травня — у день народження Георгія Гонгадзе.
З 2020 2020 року з метою фінансової підтримки засновано Клуб читачів «Української правди», «Толока УП» та Editor's Club.
15 грудня 2020 року УП представила документальний фільм про антикорупційну інфраструктуру України, який називається «Червона лінія. Корупція».
«Українська правда» до свого 20-річчя започаткувало премію з 8 номінаціями: «Журналіст року», «За активну громадянську позицію», «Волонтер року», «Соціальний проєкт року», «Митець року», «Натхнення року», «Інноватор року».
Зміна власника У травні 2021 року редактор-засновник УП Олена Притула та генеральний директор Dragon Capital Томаш Фіала уклали угоду, за умовами якої 100 % корпоративних прав на видання та всі його активи переходять до групи компаній Dragon Capital[https://web.archive.org/web/20210904034332/http://webcache.googleusercontent.com/search?q=cache%3AQnEhBMmtaBQJ%3Am.day.kyiv.ua%2Fuk%2Farticle%2Fmedia%2Fmriya-giyi+&cd=2&hl=uk&ct=clnk&gl=us Мрія Гії. Компанія Dragon Capital купила інтернет-видання «Українська правда»]. day.kyiv.ua/uk/. 28 травня 2021Відгородитися від правди. Про свавілля у Верховному Суді, Премію імені Георгія Ґонґадзе та продаж «Української правди». day.kyiv.ua/uk/. 28 травня 2021.
Сторони домовились про те, що редакційна політика видання та підходи до роботи залишаться без змін й команда «Української правди».
Із отриманої суми Олена Притула передала по 100 тисяч доларів двом донькам Георгія Гонгадзе, ще 250 тисяч доларів вона планує передати на стипендії імені загиблого журналіста УП Павла Шеремета для студентів і молодих журналістів.
З 2021 року У вересні 2021 року посаду виконавчого директора УП зайняв Андрій Боборикін.
У лютому-березні 2022 року на фоні початку повномасштабного російського вторгнення УП зафіксувала рекордну популярність серед аудиторії — мільярд прочитаних сторінок на сайті, найбільший трафік в історії видання.
У 2026 році УП залучила інвестиції від американського інвестиційного фонду Media Development Investment Fund та запустила платний доступ (пейвол) до частини матеріалів сайту.
Дочірні проєкти та партнери Поточні проєкти «Українська правда» (pravda.com.ua ) — найстаріший проєкт медіагрупи про політику, заснований у квітні 2000 року. Має кілька підрозділів, зокрема підрозділ з подкастами, створений 2019 року. «Економічна правда» (epravda.com.ua ) — проєкт, присвячений бізнесу та економіці, заснований 2006 року. «Українська правда. Життя» (life.pravda.com.ua ) — проєкт про стиль життя, заснований 2007 року. «ТаблоID» (tabloid.com.ua ) — проєкт про шоу-бізнес та світське життя, заснований у вересні 2005 року. «Українська правда — форум» (forum.pravda.com.ua ) — проєкт політичного форуму що з'явився 2001 року. «Українська правда — блоги» (blogs.pravda.com.ua ) — проєкт, що з'явився 2007 року. Серед блогерів видання є журналісти, політики, письменники, спортсмени тощо. «Доступ до правди» (dostup.pravda.com.ua ) — проєкт про доступ до публічних даних, заснований на платформі «Української правди» 2014 року. «Чемпіон» (champion.com.ua ) — спортивне видання. Засноване восени 2000 року. У серпні 2017 року закрите через низьку ефективність, у жовтні — продане спортивному журналісту Дмитру Копію. У 2024 році повернулося до складу медіагрупи УП.
Колишні проєкти «Українська правда — Київ» (kiev.pravda.com.ua ) — сайт про новини столиці. Створений 2008 року, перестав оновлюватися 2017 року. «БЖ» (bzh.life ) — сайт про культурні події в Києві, Одесі та Львові. Створений у липні 2015 року. Проданий чеській компанії Accord Group у грудні 2018 року.