Юлія́н Іванович Вассия́н (, с. Колоденці, нині Львівський район Львівської області — , Чикаго США) — український публіцист, громадський і політичний діяч, філософ, ідеолог українського націоналізму та ОУН, співзасновник ОУН та член Проводу Українських Націоналістів. Борець за незалежність України у XX столітті.

Життєпис Народився 12 січня 1894 року в селі Колоденці, Жовківського повіту Королівства Галичини та Володимирії Австро-Угорщини (нині Львівський район, Львівська область, Україна) в родині вчителя народних шкіл Івана Вассияна та його дружини Вільгельміни (до шлюбу Урбан).

У 1914 році вступив до Легіону Січових стрільців, пройшов усю воєнну кампанію УСС і Української Галицької Армії, брав участь у військових діях на теренах Наддніпрянської України. У 1920—1922 роках опинився в польському таборі для полонених у Домб'є.

Навчання, університети У таборах для інтернованих вояків Армій УНР і УГА на теренах Польщі і Чехословаччини виникла ціла громадсько-культурна інфраструктура зі збереження української ідентичності і розвитку національної ідеології. Колишні солдати тепер ставали публіцистами, редакторами, письменниками, дослідниками, мистецькими і літературними критиками, філософами.

З 1922 року Ю. Вассиян навчався у Львівському таємному університеті. Тут він мав посаду університетського референта в Українській крайовій студентській раді, яка займалася організацією студентства і співпрацювала з підпільною Українською військовою організацією на чолі з Є. Коновальцем, що вела боротьбу проти польської окупації. У 1924 році Ю. Вассиян переїхав на студії до Праги та відразу став одним з лідерів Групи української націоналістичної молоді, почав друкуватися у її органі — журналі «Національна думка».

Вассиян — ідеолог націоналізму У 1927 році Вассиян уже сприймався в націоналістичному середовищі як чільний ідеолог і був делегований на 1-у Конференцію українських націоналістів у Берліні, котра мала підготувати платформу для об'єднання різних націоналістичних підпільних організацій в одну структуру.

У 1928 році відбулася 2-а Конференція українських націоналістів у Празі, на якій Ю. Вассияна делеговано на майбутній Конгрес українських націоналістів (Відень, 27 січня — 3 лютого 1929 р.) вже як головним ідеологом. Саме на Конгресі було засновано ОУН і на ньому  Ю. Вассиян виголосив знамениту доповідь «Ідеологічні основи українського націоналізму» («Розбудова нації». — 1929. — № 3-4).

Конгрес призначив Вассияна керівником ідеологічної секції ОУН; тоді ж і з'явилася його брошура «Програма виховання в ОУН». У 1930 році закінчив Карлів університет у Празі, студіювавши перед тим паралельно філософію й слов'янську філологію в празькому німецькому університеті й Українському вищому педагогічному інституті. Докторська дисертація — «Поєднання розуміння філософії в її відношенні до наук про основи поетики і метафізики».

1930 року переїжджає до Перемишля, де редагує газету «Український голос».

Суди і тюрми 2 листопада 1931 року у Бродах Юліана Вассияна арештувала польська поліція у справі т. зв. «конгресівців» — виявлених нею учасників Конгресу ОУН 1929 року. Після судового процесу у Львові 1932 року разом з групою чільних діячів ОУН: Осипом Бойдуником, Олесем Бабієм, Євгеном Зиблікевичем, Степаном Ленкавським, Зеноном Пеленським — відбув чотирирічне ув'язнення в тюрмах Львова і Дрогобича, де відзначався, за спогадами чільного діяча ОУН Зиновія Книша, великою сумлінністю в дотримуванні приписів в'язничної поведінки, відповідальністю в конспірації, щирістю до друзів.

Відбув ув'язнення та вийшов на волю у 1935 році, замешкав у свого батька у місті Броди, таємно підтримуючи контакт з підпіллям ОУН. З початком світової війни 1939 року його знову заарештовано і відправлено до концтабору у Березі-Картузькій.

Війна й еміграція «Золотий вересень» застав Вассияна у Бродах, куди провід ОУН, усвідомлюючи особливу важливість філософа для націоналістичного руху, вислав спеціальну групу бойовиків із завданням перевести його за кордон та надати йому можливість вільно працювати: у Кракові його чекала чиста квартира й акуратно приготовлені рукописи з минулих літ.

Початок німецько-радянської війни знову повернув його на рідну землю, до Львова, Бродів. У ці роки активно готував теоретичні й пропагандивні матеріали для Проводу ОУН під керівництвом Голови ПУН Андрія Мельника. У січні 1944 року його арештувало гестапо і він опинився в концтаборі у місті Брец біля Берліна. У 1945 році опинився на волі.

До 1950 року мешкав у різних містах Баварії. Опісля переїхав до Чикаго у США.

Смерть Помер 3 жовтня 1953 року. Похований на парафіяльному цвинтарі святого Миколая в Чикаго.

Психологічний портрет Певний психологічний портрет Ю. Вассияна записав у своїх спогадах інший ідеолог українського націоналізму Володимир Мартинець, він зазначав:  «Його обличчя зраджувало східній тип. Смаглість його збільшував гарний заріст і гарні очі. Росту вище середнього й середньої комплекти, рухів ні надто повільних, ні надто скорих. Вдачею врівноважений, рідко вибухав, але й у гніві був опанований. Там, де інший вибухнув би, він часто зневажливо махав рукою. Але зачеплений „до живого“ він умів дати гостру відсіч.

Критичний розум, критичний аж до меж скептичності. Людина високої культури й характеру, що про нього кажуть „кришталево чистий“. Нездатний до брехні, фальшу і підступу, разом із тим ставився обережно до людей, щоб самому не впасти жертвою брехні, фальшу і підступу інших.

Його скептичне відношення до оточення диктував йому життєвий досвід. Ця людина не тільки багато пережила, але й передумала пережите. Тонкий спостерігач і глибокий аналітик, він у всьому докопувався дна.

Дуже начитаний, він спеціалізувався у точній філософії. Людина, що живе думками, він не тільки залюбки годинами дискутував, викладаючи свої думки, але й годинами міг думати, творчо думати, щоб у результаті записати в нотатнику одне чи два речення».

Творчий доробок Ю. Вассиян написав ряд праць з філософії, а також праць, в яких викладено і розвинуто ідейні засади українського націоналізму: «До головних засад націоналізму» (1928), «Ідеологічні основи українського націоналізму» (1929), «Змаг основ» (1940), «Рефлексії» (1927), «Листопадові рефлексії» (1950), «Воююча Україна» (1951), «Завзяття чи самовиправдання» (1956, посм.).

Окремі твори

Див. також Українська революція Український визвольний рух Український націоналізм ОУН

Примітки

Література Вассиян, Юліан Іванович //

Посилання

В. І. Прилуцький Вассиян Юліан //