Жорже де Аморім Олівейра Кампос (, 17 серпня 1964, Ріо-де-Жанейро), більш відомий як Жоржи́ньйо () — бразильський футболіст, що грав на позиції захисника. По завершенні ігрової кар'єри — футбольний тренер.

Виступав за низку бразильських клубів, а також німецькі «Баєр 04» та «Баварію» і японську «Касіму Антлерс», а також національну збірну Бразилії, у складі якої став чемпіоном світу та фіналістом Кубка Америки.

Клубна кар'єра Народився 17 серпня 1964 року в місті Ріо-де-Жанейро. Вихованець футбольної школи клубу «Америка» (Ріо-де-Жанейро), де він до 13 років грав на позиції центрального захисника, а потім, через занадто невисокий зріс, став грати на фланзі оборони.

Дорослу футбольну кар'єру розпочав 1983 року в основній команді того ж клубу, в якій провів два сезони, взявши участь у 20 матчах чемпіонату.

Своєю грою на переможному для бразильців чемпіонаті світу серед юніорів привернув увагу представників тренерського штабу клубу «Фламенго», до складу якого приєднався на початку 1985 року. У «Фламенго» Жоржиньйо замінив Леандро, який через проблеми з колінами був змушений грати в центрі оборони. Його дебютною грою став матч 15 липня 1985 року проти «Ботафого», в якому «Фла» переміг 1:0. Жоржиньйо виступав за «Фламенго» протягом 5 років та допоміг клубу виграти чемпіонат штату Ріо-де-Жанейро та чемпіонат Бразилії. Всього за «Фламенго» Жоржиньйо провів 246 матчів та забив 8 голів

1989 року уклав контракт з клубом «Баєр 04». Ця команда грала за схемою 5-3-2 або 3-5-2, з двома крайніми захисниками, які закривали всю «бровку» поля. Завдяки цій тактиці, Жоржиньйо зміг розкритися і в наступальних діях, часто ассистуючи партнерам та інколи навіть забиваючи сам. У складі «фармацевтів» провів три роки своєї кар'єри гравця. Більшість часу, проведеного у складі «Баєра», був основним гравцем захисту команди.

З 1992 року три сезони захищав кольори «Баварії», з якою став чемпіоном Німеччини та володарем Кубка УЄФА. Однак, якщо в перших двох сезонах Жоржиньйо здебільшого виходив на поле в основному складі, то в третьому він провів лише 10 ігор — його «витіснив» зі складу молодий новачок команди Маркус Баббель.

1995 року Жоржиньйо виїхав до Японії, перейшовши, за запрошенням колишнього партнера по «Фламенго», Зіку, в клуб «Касіма Антлерс». Там бразилець провів 4 роки, виграв два чемпіонати Японії, Кубок Японії і один раз був визнаний найкращим гравцем чемпіонату

1999 року Жоржиньйо повернувся до Бразилії, де виступав за клуби «Сан-Паулу» та «Васко да Гама».

Завершив професійну ігрову кар'єру у клубі «Флуміненсе», за команду якого виступав протягом 2001–2003 років.

Виступи за збірну З 1983 року виступав в олімпійській збірній, разом з якою виграв срібну медаль на Панамериканських іграх в 1983 році та на Олімпійських іграх в Сеулі 1988 року. Крім того, 1983 року також став віце-чемпіоном Південної Америки до 19 років, а також вигравав з командою чемпіонат світу (U-20).

1987 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Бразилії. Того ж року у складі команди був учасником розіграшу Кубка Америки 1987 року в Аргентині, де бразильці несподівано не змогли вийти з групи.

Після цього у складі збірної був учасником двох поспіль чемпіонатів світу — чемпіонату світу 1990 року в Італії та чемпіонату світу 1994 року у США, здобувши того року титул чемпіона світу.

Після цього був учасником розіграшу Кубка Америки 1995 року в Уругваї, де разом з командою здобув «срібло».

Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 10 років, провів у формі головної команди країни 64 матчі, забивши 3 голи.

Кар'єра тренера Тренерську кар'єру Жоржиньйо розпочав 2005 року, очоливши «Америку», де починав і свою ігрову кар'єру. Молодий наставник провів з командою 14 матчів і був звільнений, після серії невдалих матчів.

31 липня 2006 року Жоржиньйо був призначений помічником Дунги у збірній Бразилії. Також у двох іграх, зі Швецією та Північною Ірландією, Жоржиньйо самостійно тренував збірну через дискваліфікацію Дунги, причому обидва матчі бразильці виграли.

29 серпня 2010 року був оголошений новим тренером «Гояса». 8 жовтня того ж року, не витримавши напору правління і практично вилетівши з командою в Серію B, був звільнений.

1 березня 2011 року став новим тренером «Фігейренсе» і після вдалого сезону в Серії А 2011 року (7 місце) покинув клуб, заявивши, що шукає «нові виклики» і в кінці 2011 року очолив японський клуб «Касіма Антлерс», з якою виграв кубок японської ліги 2012 року.

17 березня 2013 Жоржиньйо очолив «Фламенго». Проте невдалі виступи в Кубку Ріо і на початку нового чемпіонати призвели до чого, що вже 6 червня він був звільнений.

25 серпня 2013 року став головним тренером «Понте-Прети». Під його командуванням команда опустилась до Серії Б, але дійшла до фіналу Кубка Лібертадорес. Незважаючи на це 13 грудня 2013 клуб оголосив, що тренер не буде продовжити свою роботу з командою.

Протягом частини 2014 року очолював еміратський клуб «Аль-Васл», після чого повернувся на батьківщину, ставши головним тренером команди «Васко да Гама». Надалі тренував ще низку бразильських клубних команд.

Статистика

Клубна

|1983||rowspan="2"|«Америка»||rowspan="7"|Серія А||8||0||||||||||8||0 |- |1984||12||0||||||||||12||0 |- |1985||rowspan="5"|«Фламенго»||12||0||||||||||12||0 |- |1986||21||1||||||||||21||1 |- |1987||15||1||||||||||15||1 |- |1988||7||0||||||||||7||0 |- |1989||0||0||||||||||0||0

|1989/90||rowspan="3"| «Баєр 04»||rowspan="6"|Бундесліга||30||2||||||||||30||2 |- |1990/91||30||2||||||||||30||2 |- |1991/92||37||5||||||||||37||5 |- |1992/93||rowspan="3"| «Баварія»||33||3||||||||||33||3 |- |1993/94||24||2||||||||||24||2 |- |1994/95||10||1||||||||||10||1

|1995||rowspan="4"| «Касіма Антлерс»||rowspan="4"|Джей-Ліга||29||8||3||0||colspan="2"|-||32||8 |- |1996||26||2||1||1||13||1||40||3 |- |1997||31||5||5||4||12||7||48||16 |- |1998||17||2||0||0||3||1||20||3

|1999|| «Сан-Паулу»||Серія А||18||1||||||||||18||1 |- |2000||rowspan="2"| «Васко да Гама»||rowspan="2"|Серія А||28||1||||||||||28||1 |- |2001||6||1||||||||||6||1 127||5||||||||||127||5 164||15||||||||||164||15 103||17||9||5||28||9||140||31 394||37||9||5||28||9||431||51

Збірна

|1987||1||1 |- |1988||7||1 |- |1989||10||0 |- |1990||7||0 |- |1991||1||0 |- |1992||2||1 |- |1993||13||0 |- |1994||12||0 |- |1995||11||0 |- !Всього||64||3

Тренерська Клуб Ігор В Н П «Флуміненсе»1010 «Гояс»206410 «Фігейренсе»47211412 «Фламенго»14743 «Понте-Прета»3081012

Досягнення Гравець Командні Чемпіон світу (U-20): 1983 Чемпіон Південної Америки (U-20): 1983 Срібний призер Панамериканських ігор: 1983 Чемпіон штату Ріо-де-Жанейро: 1986 Чемпіон Бразилії: 1987 (Копа Уніан) Срібний олімпійський призер: 1988 Володар Кубка Америки: 1989 Срібний призер Кубка Америки: 1995 Чемпіон світу: 1994 Володар Кубка Стенлі Роуза: 1995 Чемпіон Німеччини: 1993-94 Чемпіон Японії: 1996, 1998 Володар Кубка Імператора Японії: 1997 Володар Кубка Джей-ліги: 1997 Володар Суперкубка Японії: 1998 Володар Кубка Меркосул: 2000 Володар Кубка Жоао Авеланжа: 2000

Особисті Найцінніший гравець Джей-ліги: 1996

Тренерські Володар Кубка Джей-ліги: 2012 Володар Кубка банку Суруга: 2012

Примітки

Посилання