Гу́ти () — селище у Богодухівській міській громаді Богодухівського району Харківської області України. Населення 2043 особи.
Географічне розташування Селище міського типу Гути розміщене на лівому березі річки Мерла. На річці є невелика загата. Частина селища розташована на протилежному березі, є міст. Є залізнична станція Гути.
Селище оточене великим лісовим масивом (дуб, сосна). Неподалік від селища розташований Гутянський ботанічний заказник.
Назва Назва селища Гути походить від назви плавильної печі. У таких «гутах» виплавляли скло або метал (від нім. Hutte).
Історія
1767 р. — командиру Охтирського гусарського полку генерал-майору Підгоричані було подаровано за службу село Гути. На нього працювали 642 кріпаків. 1869 р. — відкриття Гутянського цукрорафінадного заводу, володіння барона Леопольда Кеніга, «цукрового короля» Російської імперії, село Гути, Харківська губернія. 1919 р. — присвоєння імені Г. Первухіна цукрорафінадному заводу. Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СРСР у 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв в Семенівярській сільській раді — 210 осіб. 1938 р. — присвоєння статусу «селище міського типу».
Економіка Амбулаторія. Гутянське лісництво. Державне підприємство «Гутянське лісове господарство». ВАТ «Первухінський Цукровий Комбінат». Близько 30 приватних підприємств пов'язаних з роздрібною торгівлею.
Постаті Гриценко Андрій Андрійович (1948) — український економіст, заступник директора і завідувач відділу економічної теорії Інституту економіки та прогнозування Національної академії наук України, член-кореспондент НАН України, доктор економічних наук, професор. Корхов Іван Петрович (1888—1948) — лікар-хірург, доктор медицини (1921), професор (1930). Бондаренко Володимир Омелянович (1948) — фахівець у галузі електрики.
Див. також Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932-1933, Харківська область
Примітки
Джерела та література Подкур Р. Ю. Гути //
Посилання Гути на сайті Верховної Ради Погода: Гути