Кілійський повіт (жудець) () — адміністративно-територіальна одиниця губернаторства Бессарабія з центром у місті Кілія, що існувала у 1941–1944 роках.
Історія Кілійський жудець було утворено 1941 року на території захопленої внаслідок операції «Мюнхен» Ізмаїльської області УРСР. Його було сформовано зі східної частини тодішнього Ізмаїльського жудеця Румунського королівства та західної — Аккерманського. Таким чином, Кілійський жудець на заході межував зі здрібнілим внаслідок цієї реорганізації Ізмаїльським жудецем, а на сході — зі зменшеним у розмірах Аккерманським. На північ від нього простягався Бендерський жудець губернаторства Бессарабія, а на південь — Тульчанський. На південному сході жудець виходив до Чорного моря.
Припинив існування у серпні 1944 року в результаті проведеної радянськими військами наступальної Яссько-Кишинівської операції.
Нині колишній повіт належить до Одеської області.
Устрій Повіт у 1941 році поділявся на два міста (Кілія () і Вилкове ()) та 3 пласи (райони): Міста: Кілія Вилкове Сільські райони: Кілійський Тарутинський ТатарештинськийКарта РККА Европы и Европейской части СССР, 1937
Населення За даними перепису населення з осені 1941 року, повіт налічував 136 469 осіб, з яких 33,60% становили українці, 26,77% — болгари, 18,7% — румуни, 18,13% — росіяни, 1,29% — гагаузи, 0,65% — поляки, 0,11% — німці, 0,09% — євреї.
У 1941 міське населення повіту становило 20 611 жителів.
Див. також Велика Румунія
Примітки
Посилання