Лінійні кораблі класу «Шарнгорст» () були першими лінійними кораблями, збудованими у Німеччині після Першої світової війни. Було збудовано два кораблі даного класу — «Шарнгорст» («Scharnhorst») і «Ґнайзенау» («Gneisenau»), чиє озброєння 280-мм гарматами більше відповідало класу лінійних крейсерів. Вони були названі на честь двох Великих крейсерів Першої світової війни SMS Scharnhorst і SMS Gneisenau, що прославились у битвах під Коронелем і біля Фолклендів, а також, у свою чергу, за іменами видатних німецьких командувачів — Ґергарда фон Шарнгорста та Августа Найдгардта фон Ґнайзенау.

Історія

Після закладення важких крейсерів класу Deutschland було вирішено збудувати два більші кораблі «D» і «E», чия заявлена водотоннажність 18.000–19.000 т начебто відповідала умовам, як і гармати головного калібру. У відповідь на будівництво Францією двох лінкорів класу «Дюнкерк» Гітлер у липні 1934 оголосив, що нові кораблі будуть мати водотоннажність до 26.000 т і три башти головного калібру. Будівництво «Scharnhorst» було перерване заради закладення через рік нового корпусу за новим проєктом, чиї параметри були погоджені у німецько-британській угоді про флот від 18 червня 1935 р. За ним встановлювалось у відношенні 1:3 на користь Британії.

Силова установка Спочатку планували встановлювати дизелі, як і на крейсерах класу Deutschland, що дозволяло збільшити дальність, потужність при однакових розмірах корабля, але потужні дизелі компанії MAN ще випробовувались, і тому вирішили встановити парові турбіни високого тиску завдяки використанню перегрітої пари температурою близько 400°. Це вимагало нових матеріалів, конструкцій, досвід використання яких припав на час війни.

Озброєння Через небажання викликати невдоволення Британії на кораблях встановлювали 280-мм гармати, як і на класі «Дойчланд», зі збільшенням довжини ствола з 52 до 54,5 калібру. Барбети кораблів спроектували так, що на них можна було встановити башту з 3×280-мм гарматами, чи 2×380-мм. Гармати мали високу початкову швидкість снарядів з великою дистанцією і влучністю стрільби. У червні 1940 «Scharnhorst» потопив британський авіаносець «HMS Glorious (77)» на відстані стрільби 24 км, що було найбільшою відстанню влучної стрільби по рухомій цілі 2-ї світової війни. Заміна на 380-мм гармати передбачалась на 1940/41 роки.

Захист Панцирний захист лінкору виконали за принципом «Все або нічого». Товщина панцирної палуби становила 50 мм і 95 мм у центральній частині. Вертикальний захист бортів у центральній становив 350 мм, що перевершувало захист наступних лінкорів класу «Bismarck». До корми й носа він зменшувався до 150 мм. За основною лінією захисту знаходилась наступна лінія 45 мм протиторпедного захисту. У той час надбудови були позбавлені захисту.

Scharnhorst

Вартість будівництва Scharnhorst склала 143.471.000 райхсмарок. Вже у липні-серпні 1939 лінкор зазнав перебудови, отримавши «Атлантичний форштевень». 18-20 лютого 1940 вперше взяв участь у операції Nordmark біля Норвегії. В операції «Weserübung» належав до 1 бойової групи, якій належало висадити десант у Нарвіку. 6 квітня 1940 разом з «Gneisenau» і 10 есмінцями вийшов у море і через 3 дні досягнув Нарвіка, де здійснював з моря захист висадки десанту. Вступив у перестрілку з британським лінійним крейсером HMS Renown.

В операції «Juno» 7 червня 1940 з третього залпу вразив авіаносець HMS Glorious. Вже потопаючи, есмінець супроводу HMS Acasta випустив віялом залп торпед, одна з яких попала біля задньої башти «Шарнгорста». Загинуло 48 моряків, корабель отримав пробоїну 12 м завдовжки і 5 м висотою. Через знаходження на віддалі 100 миль англійського конвою адмірал Вільгельм Маршалл розпорядився припинити операцію. Наступного дня Scharnhorst у став на ремонт.

В операції «Берлін» Scharnhorst разом з Gneisenau у січні 1941 вдалось прорватись до Атлантики, де лінкор затопив 8 транспортних кораблів загальним тоннажем 50.000 брт, після чого 22 березня 1941 прибув до Бреста.

Операція «Cerberus» полягала у поверненні до Німеччини Scharnhorst, Gneisenau і Prinz Eugen через протоку Ла-Манш (11-13 лютого 1942). Scharnhorst двічі підірвався на мінах. Біля гирла Шельди у нього зупинились машини і він деякий час стояв непорушним. Біля острова Терсхеллінґ (Фризькі острови) отримав нові пошкодження, але дійшов до Вільгельмсгафена, де перебував на ремонті 8 місяців. 6 вересня 1943 без втрат взяв участь у операції «Sizilien» з атаки на Баренцбург, Лонг'їр на Шпіцбергені.

У ході операції «Ostfront» Scharnhorst з 5 есмінцями атакував арктичний конвой JW 55B. Scharnhorst в умовах північної ночі йшов з вимкненим радаром задля уникнення раннього виявлення. Атака британських кораблів 26 грудня стала для нього несподіванкою. О 9:30 з відстані 12 км по ньому відкрили вогонь крейсери HMS Belfast, HMS Sheffield, HMS Norfolk. Один зі снарядів пошкодив радар, без якого було неможливо вести стрільбу на далекій відстані, і Scharnhorst почав відходити. Поміж 16:00 і 17:00 був атакований лінкором Duke of York, який витратив 446 снарядів 356-мм і 686 снарядів 133-мм. Через пошкодження машинного відділення Scharnhorst втратив хід, ставши легкою мішенню для торпед. О 19:30 він був вражений останньою торпедою, а через 15 хвилин передню частину розірвав сильний вибух, після якого він до 20:30 затонув. Загинуло 1.968 моряків (врятовано 36). Загалом він отримав понад 13 попадань 356-мм набоїв, 14 торпедних. Корпус корабля на глибині 300 м віднайшли у вересні 2000 р.

Gneisenau

Багато в чому історія Gneisenau повторяє історію Scharnhorst, адже у більшості операцій вони діяли спільно. Під час операції "«Weserübung» у квітні 1940 Gneisenau отримав пошкодження від лінійного крейсера HMS Renown. У операції «Juno» 20 червня 1940 отримала пошкодження носової частини після торпедування підводним човном Clyde. Після ремонту 25 липня повернувся до Кіля, причому під час повернення випущена у Gneisenau торпеда британського підводного човна Swordfish потопила торпедний човен Luchs. Ремонт у корабельні Кіля тривав до 14 листопада 1940 р.

При спробі прориву до Атлантики разом з Scharnhorst 28 грудня 1940 Gneisenau отримав пошкодження, через що операцію відмінили. Після ремонту до 2 січня 1941 в ході операції «Berlin» кораблям вдалось вийти в Атлантику. Gneisenau потопив 13 кораблів загальним тоннажем 66.500 брт, після чого 22 березня прибув до Бреста, де його поставили у сухий док. 30/31 березня і 4 квітня бомбардування доку ледь не завершились пошкодженням Gneisenau, який перевели до гавані. 6 квітня 1941 торпедоносець Bristol Beaufort 22 ескадрильї RAF випустив торпеду, що попала біля задньої башти. Лінкор набрав 3000 т води і нахилився на 2° на правий борт. Для ремонту корабель знову помістили у сухий док. У ніч 9/10 квітня під час бомбардування отримує 4 попадання бомбами. Дві не пробили панцирної палуби, а дві пошкодили правий борт. Після цього було вирішено встановити на Gneisenau додаткові 14×20 мм зенітних гармат і 6 торпедних апаратів. Ремонт тривав до січня 1942 р. Подальші бомбові атаки доку не мали наслідків.

11-13 лютого 1942 в ході операції «Cerberus» при прориві через Ла-Манш Gneisenau отримав незначні пошкодження після підриву морської міни і був поставлений у плавучий док Deutschen Werke. Ремонт планували завершити за 2 тижні і тому боєприпаси з корабля не вивантажували. У ніч 26/27 лютого 1942 під час бомбардування бомба пробила верхню палубу і вибухнула на панцирній неподалік порохової камери вежі А, де загорілись і вибухнули набої. Вежу вирвало з барбету і вибухова хвиля пошкодила палубу, поворотний механізм башти. Загинуло 112 моряків. Зранку стало зрозуміло, що носова частина корабля непридатна для використання. 4 квітня 1942 Gneisenau разом з лінкором SMS Schlesien і криголамом своїм ходом дійшов до Готенгафен. Там його планували видовжити на 10 м і озброїти 6×380-мм гарматами. Після розпорядження Гітлера по забороні використання великих кораблів у лютому 1943 всі роботи припинили. Готові башти передали до берегової артилерії Нідерландах і Норвегії. До початку 1945 Gneisenau стояв замаскований. 27 березня 1945 його посадили на ґрунт перед входом до порту як блокшив. У вересні 1951 його підняли і порізали на металобрухт.

Батарея 150-мм гармат на данському острові Зеланд була виведена із збройних сил 2000 і передана до музею. У Данії 1944 почали готувати дві позиції для 380-мм башт.

Джерела Bredemeier, Heinrich: Schlachtschiff Scharnhorst, Heyne Verlag, ISBN 3-453-87095-6 (нім.) Grewe, Uwe: Schlachtschiff Scharnhorst — Ende im Nordmeer 1943, Schiffe-Menschen-Schicksale, Band 84/85 (нім.) Gröner, Erich / Dieter Jung / Martin Maass: Die deutschen Kriegsschiffe 1815—1945. Band 1: Panzerschiffe, Linienschiffe, Schlachtschiffe, Flugzeugträger, Kreuzer, Kanonenboote, Bernard & Graefe, München 1982, ISBN 3-7637-4800-8 (нім.) Jacobsen, Alf R.: Die Scharnhorst — Untergang und Entdeckung des legendären Schlachtschiffs. Ullstein Verlag 2004, ISBN 3-550-07594-4 (нім.) Koop, Gerhard / Klaus-Peter Schmolke: Die Schlachtschiffe der Scharnhorst-Klasse. Bernard & Graefe Verlag, Bonn 1991, ISBN 3-7637-5892-5 (нім.) Watts, A. J.: Der Untergang der Scharnhorst — Kampf um die Rußland-Konvois 1943, Motorbuch Verlag Stuttgart, ISBN 3-87943-384-4 (нім.)

Посилання Scharnhorst & Gneisenau (англ.) Scharnhorst-Klasse (нім.) The Loss of HMS Glorious (англ.) Scharnhorst (англ.) Gneisenau (англ.) Gneisenau

Примітки

Див. також Важкі крейсери класу Admiral Hipper Важкі крейсери класу Deutschland Лінійні кораблі типу «Бісмарк» Лінійні кораблі типу «Дойчланд»