Індже воєвода (; його прізвисько Індже походить від — тонкий, худий) — є одним з найвідоміших болгарських гайдуків, воєвода, що воював за звільнення Болгарії від османів у XVIII–XIX ст.
Життєпис При народженні отримав імя Стоян. Народився, скоріше за всеУмира Индже войвода , у селі Попово (Папазкой), яке входить до общини Болярово, близько 1755 року. Змалку залишився без батька, його мати вийшла повторно заміж у м. Сливен, через те тривалий час вважали, що Індже народився у цьому місті. На 7-му році життя був відданий своїм вітчимом до Стамбулу в заклад, де виховували бійців для допоміжних військових загонів, які у війні мали підтримувати яничарів. Саме там отримав своє прізвисько через свою фігуру і свої великі здібності бійця (міг вправно рухатися в бою, відскакувати від нападів, через що був практично невразливий до ударів ятаганом і шаблею). Був включений до загону, який відправили для боротьби з розбійниками в Болгарії. На шляху до місця дислокації в загоні стався бунт, під час якого Індже вбив турецького офіцера — командира загону, через що повсталими був вибраний його лідером.
В подальшому він очолив кінну гайдуцьку дружину у 70 бійців і успішно воював з нею проти османівПанайот Маджаров, «Животът на източнотракийските българи в техните песни и разкази» , глава от книгата «Животът на източнотракийските българи в техните песни и разкази», Академичено издателство «Проф. Марин Дринов», София, 2001.. Його вирізняла неабияка сміливість й великі організаторські здібності. Про його справедливість свідчили окремі факти — він посадив на палю насильників двох болгарських дівчаток, відбирав гроші від османів і болгарських багатіїв та віддавав їх біднимГоров, Г. Индже войвода. С. 1941, 92 с.. Індже спробував навіть організувати спротив на території всієї Болгарії, хоча на той момент це не вдалося. У 1806 році Індже відбув до Модовського князівства, де служив у гвардії молдавського господаря. Тоді його ще називали капітан Індже, Стоян Волонтер. Взяв участь у повстанні проти османів у Дунайських князівствах у 1821 році, коли 17 червня героїчно загинув у битві з османами на річці Прут біля Скулени разом з іншими борцями за свободу від османів, яких очолював один з найяскравіших героїв боротьби за звільнення Греції від османського ярма Атанасіос Карпенісіотис (Цакалоф). Під тиском великої кількості османських військ героїчні вояки відмовились відійти на російський лівий берег Пруту і всі загинули, не склавши зброю.
Про Індже воєводу було створено багато народних пісень, оповідок, легенд, де його оспівували як відданого захисника болгарХоча його супротивники поширювали пісні й оповідки, де Індже був представлений як жорстокий розбійник. «Заплакали ми й ліси, ліси і гори, і листя в лісі. Куди Індже прийде, там від рабства нас звільнить».
Селище в Бургаській області Болгарії — Індже-Войвода (Урумкой) було названо на його честь. За легендою він отримав там тяжке поранення й відлежувався у хаті ()Хоча за деякими легендами він начебто й помер там — Иречек, К. История на българите. Софія, 1978, с. 540, 541., яка збереглася до наших часів. Було створено й багато літературних творів болгарськими письменниками — зокрема, майстром оповідань Й. Йовковим — «Индже», 1926 р.; К. Петкановим — роман «Индже войвода», 1935 р. Можливо, що незакінчена повість О. С. Пушкіна «Кирджалі.» присвячена саме Індже воєводіПетко Росен. По гори зелени. С., 1982, с. 177, 178..
Примітки
Джерела Боев, Р. Стоян-Индже Войвода. Държавно военно издателство при Министерството на народната отбрана, София, 1956, 79 стор. Мая Горчева, «Амнезиите и паметта на литературата: два образа на Индже в българската литература» , Литературен клуб, електронна версія від 6 квітня 2005 р. Пламен Павлов, «Заплакала е гората…» (Познатият и непознат Индже войвода), pogled.info, 27.12.2012.