Орха́н Фер́іт Паму́к (; , Стамбул) — турецький письменник, прозаїк, володар найвищих світових премій, лавреат Нобелівської премії з літератури 2006 року.
Біографія
Памук народився 7 червня 1952 року в Стамбулі в заможній сім'ї, яка прибула в Туреччину з Кавказу, а прізвище (турецькою «памук» — бавовна) отримала за незвично білу шкіру. В заможній родині Памуків чоловіки належали до технічної інтелігенції: батько Орхана був першим виконавчим директором турецького відділення IBM, дід — інженером-залізничником.
Орхан з юних років цікавився західною літературою, мистецтвом живописом і мріяв стати художником. Навчався в американському коледжі Robert College, що знаходився у Стамбулі. Після закінчення коледжу вступив до технічного університету Стамбула, вивчав архітектуру (батьки хотіли, щоб він став інженером-будівельником). Через три роки кидає університет, щоб стати професійним письменником.
У 1977 році Памук закінчив факультет журналістики Стамбульського університету. У 1985–1988 роках жив у США, працював в Колумбійському університеті (Нью-Йорк), але потім повернувся до Туреччини. Із 1982 по 2001 рік був одружений з Айлін Тюреґюн, має доньку Рюя 1991 року народження (її ім'я в перекладі з турецької — Мрія). Дружина Памука (її батьки вихідці із Криму) захищала дисертацію в Колумбійському університеті (Нью-Йорк); цей університет виділив стипендію і для Орхана Памука.
12 жовтня 2006 року Орхану Памуку було присуджено Нобелівську премію з літератури з формулюванням: автору, «який у пошуках меланхолійної душі рідного міста знайшов нові символи для зіткнення і переплетіння культур».
Того ж року, після висунутих проти нього кримінальних звинувачень за досить відверті висловлювання щодо геноциду вірмен і курдів Памук повертається до США, де знову на посаді позаштатного професора Колумбійського університету викладає порівняльну літературу. Деякий час Орхан Памук разом з індійською письменницею Кіран Десаї () жив у Гоа. За словами самого письменника, Десаї з'явилася в його житті, коли він працював над своїм романом «Музей невинності». До речі, вона брала активну участь в роботі над англійським перекладом роману.
6 квітня 2022 року одружився з Асли Ак'яваш, з якою до цього перебував у стосунках понад 10 років
Нагороди, титули, премії Орхана Памука
У 2005 році Памук був нагороджений премією Річарда Гука, яку присуджують з 1978 року кожні три роки особам, які «самостійно думають і сміливо вступають в дію».
На Франкфуртському книжковому ярмарку в 2005 році Орхан Памук отримав Премію миру Німецької книготоргівлі, якою відзначені і його літературні досягнення і суспільна діяльність.
12 жовтня 2006 року Нобелівський комітет оприлюднив інформацію про присудження Нобелівської премії Орхану Памуку. Вручення премії та чеку на суму мільйон чотириста тисяч американських доларів, відбулось 10 грудня 2006 року (в день народження Альфреда Нобеля). Турецький письменник отримав Нобелівську премію з літератури, і став другою наймолодшою людиною, яка здобула нагороду за всю історію. У 2006 році журнал TIME заніс Орхана Памука до списку 100 найвпливовіших людей світу.
26 жовтня 2012 року Памук нагороджений Sonning prize, найбільшою премією в галузі культури в Данії, яка вручається за внесок у європейську культуру. Письменник отримав грошову винагороду у розмірі мільйона данських крон (134 тисячі євро).
29 жовтня 2012 року турецький письменник став офіцером ордену Почесного легіону. Нагороду він отримав із рук міністра культури Франції.
У 2014 році О. Памук отримав європейську премію, яка «визнає винятковий внесок у зв'язок з культурною спадщиною та європейськими ідеалами». У 2016 році письменник здобув літературну премію «Ясна поляна» (з музею та маєтку Льва Толстого) за категорією «Зарубіжна література» за роман «Химерність моїх думок».
Творчість Орхан Памук — володар найвищих світових премій, протягом років залишається авангардним письменником, а його проза відрізняється свободою стиля. Твори турецького письменника вийшли мільйонними тиражами в усьому світі та перекладені на 63 мови (включаючи малайську, грузинську, чеську, данську, японську, каталонську), його п'ять книг входять до переліку ста бестселерів у США..
Основні теми у творчості автора — співіснування Сходу і Заходу, конфлікт в сучасній Туреччині між ісламом і християнством, між минулим і майбутнім; проблеми пошуку самоідентифікації цілого народу і особистості.
Майже у всіх його книгах основні події відбуваються у Стамбулі. У всій творчості автора простежуються зв'язки з давниною (чи це сім'я, чи місто, чи країна).
Сімейний роман — сага «Джевдет-бей і його сини» (1982 р.) — перший великий твір Орхана Памука, був надрукований через 7 років після написання. Ця сімейна сага у стилі Томаса Манна, з рисою історико-філософського мислення, стала кроком до світової слави автора. Романи «Мовчазний дім» (1984 р.) та «Біла фортеця» (1985 р.), для турецького письменника, стали виходом його творчості на європейські простори. «New York Times» тоді писала: «Нова зірка зійшла на сході — турецький письменник Орхан Памук».
Найвідоміший роман Памука «Чорна книга» був опублікований у 1990 році й одразу став бестселером (перекладений 10 мовами світу). Більша частина роману була написана далеко від дому, за океаном (у Нью-Йорку) і це додало чіткості опису Стамбула, який завдяки цьому постав зі сторінок книги як повноцінний герой твору зі своїм обличчям, своєю історією і таємницею.
Книга «Нове життя» у Туреччині була видана в 1994 році й стала однією з найпопулярніших книг у турецькій літературі.
Роман Памука «Мене називають Червоний» (1998 р.) — про минуле й теперішнє, Захід і Схід, секуляризм та ісламізм.
«Інші кольори» — збірник статей про культуру та літературу, написані автором для різних турецьких та закордонних періодичних видань.
«Сніг» (2002 р.), як зізнається Памук, його єдиний політичний роман. «Відштовхнувшись» від роману А. Камю «Чума», автор також пише про місто, відрізане від світу величезним снігопадом, історію насильства і напруженості між політичними ісламістами, солдатами та курдськими націоналістами. За сюжетом, поет залишає Німеччину, щоб розслідувати серію самогубств, які охопили місто: молоді дівчата покінчили з життям, коли їх змушували зняти мусульманські хустки.
У книзі «Стамбул: спогади та місто» особисті спогади про дитинство та юність самого автора, переплітаються з думками над турецьким, візантійським та римським минулим міста. Книга ілюстрована фотографіями із власного альбому Орхана, та картинами західних художників.
У 2008 році вийшов роман Орхана Памука «Музей невинності» про захоплення чоловіка молодою жінкою та його спробу побудувати музей, що вміщує об'єкти, пов'язані з його коханням. 28 квітня 2012 році у Стамбулі Памук відкрив Музей невинності. У тому ж році був виданий каталог музею «Невинність об'єктів».
Роман Орхана Памука «Рудоволоса жінка» (2016) — історія землероба та його учня, що шукає воду на безплідній землі. У романі зображенні ідеї про батьків і синів, авторитаризм та індивідуальність, державу та свободу, читання та бачення. Це реалістичний текст, що розслідує вбивство, яке відбулося тридцять років тому поблизу Стамбула, і вигадане дослідження літературних основ цивілізацій, порівнюючи два основні міфи про Захід та Схід. Протягом всього часу проходить демонічний голос однойменної рудоволосої жінки.
Поки що останній роман нобелівського лауреата називається «Чумні ночі», який побачив світ у 2021 році в розпал пандемії коронавірусу. Одна з глав ще не закінченого твору була опублікована в літературному журналі у 2020 році. Орхан Памук заявляв, що працював над романом більше 5 років і свого часу обіцяв публікацію у 2017 році. Памук планував удосконалювати роман і далі, не поспішаючи з публікацією, але в 2020 видавці почали підганяти автора через співзвучність канви роману з подіями у світі.
Виходу роману передувала тривала маркетингова кампанія. Охран Памук на YouTube-каналі видавництва опублікував вісім відео, в яких розказував про історичне тло подій, героїв роману — як справжніх, так і вигаданих, процес його написання і малювання — автор створював низку супровідних малюнків під час творчого процесу. Оригінальну турецьку обкладинку роману також прикрашає малюнок автора, на якому він зобразив панораму місця подій — вигаданого острова Мінґер.
Події роману відбуваються на тлі епідемії чуми в період занепаду Османської імперії під час правління султана Абдул-Гаміда II. Роман має як політичну і соціальну, так і детективну і любовну лінії. Серед головних персонажів твору є молодий лікар Нурі, донька султана Мурада V Пакізе-султан, молодий офіцер Кяміль і його кохана Зейнеп.
Цього разу Памукові знову не вдалося уникнути політичного скандалу. Читачі вгледіли в ́образі Кяміля алюзію на засновника Турецької республіки Мустафи Кемаля Ататюрка і засудили Памука, назвавши його зображення в романі «нешанобливим і принизливим». Скандал набрав таких обертів, що Памукові довелося робити публічну заяву, в якій він заперечив будь-яку «нешанобливість». Публічна заява ситуації не змінила і проти автора відкрили провадження за звинуваченням у «зневазі до Ататюрка і славного турецького прапора». Спершу відповідний позов був відхилений, але потім розгляд було поновлено в прокуратурі.
2026 року на Netflix вийшла екранізація роману «Музей невинності». Орхан Памук зіграв у ній себе, а деякі сцени серіалу зняли в Музеї невинності.
Твори Орхана Памука, відзначені преміями Перший роман «Пан Джевдет і його сини» (1982 рік) здобув премію провідної турецької газети «Міллієт» та відзначений літературним призом Орхана Кемаля.
Роман «Біла фортеця» (1985 рік) — перший роман, опублікований за межами Туреччини, зробив Памука відомим у всьому світі. За цей твір британська газета «The Independent» в 1990 році нагородила його премією.
Роман «Мене називають Червоним»(1988 рік), перекладений 24 мовами, в 2001 році здобув премію у Франції як найкращий іноземний роман, а у 2003 році переклад книги англійською мовою був відзначений Дублінською літературною премією — The IMPAC Dublin Literary Awards.
Роман «Сніг» (2002 рік), який перекладений 40 мовами світу, New YourK Times Book Reviev назвав кращою книгою 2004 року. Компетентне журі на книжковому ярмарку в Парижі в 2006 році присудило роману «Сніг» премію «Кращий роман Середземномор'я».
У 1999 році британською газетою Observer Орхан Памук був доданий у список «21 найкращий письменник XXI ст.».
Французький переклад роману «Чорна книга» отримав приз — Кубок Франції.
Бібліографія
Темрява та світло / (1974) (також під назвою Джевдет-бей та його сини / , 1982) Мовчазний дім / (1983, укр. переклад 2015) Біла фортеця / (1985, укр. переклад 2011) Чорна книга / (1990, укр. переклад 2012) Таємне обличчя / (1992) Нове життя / (1994, укр. переклад 2024) Мене називають Червоний / (1998, укр. переклад 2007) Інші кольори / (1999) Сніг / (2002, укр. переклад 2006) Стамбул. Спогади та місто / (2003, укр. переклад 2011) Музей невинності / (2008, укр. переклад 2009) Химерність моїх думок / (2014, укр. переклад 2017) Рудоволоса жінка / (2016, укр. переклад 2020) Чумні ночі / (2021, укр. переклад 2023) Далекі гори та спогади (2022)
Українські переклади Твір Перекладач Видавництво Дата виходу перекладу ISBN Сніг Олесь Кульчинський Фоліо 2006 ISBN 966-03-3681-0 Мене називають Червоний Олесь Кульчинський Фоліо 2007 ISBN 978-966-03-3851-7 Біла фортеця Ганна Рог Фоліо 2011 ISBN 978-966-03-5044-1 Стамбул. Спогади та місто Юрій Григоренко Переклад з англійської Фоліо 2011 ISBN 978-966-03-5738-9 Чорна книга Олесь Кульчинський Фоліо 2012 ISBN 978-966-03-5920-8 Музей невинності Олесь Кульчинський, Ганна Рог Фоліо 2012 ISBN 978-966-03-4708-3 Мовчазний дім Тетяна Філоненко Фоліо 2015 ISBN 978-966-03-7253-5 Химерність моїх думок Наталія Третякова Фоліо 2017 ISBN 978-966-03-7623-6 Рудоволоса жінка Олесь Кульчинський Фоліо 2020 ISBN 978-966-03-9262-5 Чумні ночі Наталя Талалай Фоліо 2023 ISBN 978-617-551-273-9 Нове життя Олесь Кульчинський Фоліо 2024 ISBN 978-617-551-366-8