Глиби́нне сейсмі́чне зондува́ння (, , ) — метод регіонального вивчення будови земної кори і верхньої мантії, який базується на реєстрації на поверхні Землі штучно викликаних сейсмічних хвиль.
Застосовується для тектонічного районування континентів і дна океанів.
Спостереження проводять вздовж окремих профілів або по площі при відстані від вибуху 300– при вивченні земної кори і до 1000– — при вивченні мантії. Див. також Сейсмічне зондування Література