Рі́гель (β Оріона, β Ori) — блакитний надгігант, найяскравіша зоря екваторіального сузір'я Оріона. Рігель — найяскравіший і наймасивніший компонент однойменної зоряної системи, що містить щонайменше чотири зорі й для неозброєного ока має вигляд єдиної голубувато-білої точки. Має видиму зоряну величину 0,14m. Біло-блакитний надгігант спектрального класу B8I-a. Температура поверхні 11 200 К, діаметр — близько 95 млн км (тобто в 68 разів більший від Сонця). Абсолютна зоряна величина дорівнює −6,69m; світність у 60 000 разів більша від сонячної. Таким чином, Рігель — це найпотужніша з яскравих зір небосхилу. Рігель перебуває на відстані приблизно 800 від Сонця.
Найменування 2016 року Міжнародний астрономічний союз (МАС) включив назву «Рігель» у Каталог назв зір МАС. Згідно з МАС, ця назва стосується тільки головного компонента A зоряної системи Рігеля. В історичних астрономічних каталогах зоря вказана по-різному: як H II 33, Σ 668, β 555, ADS 3823. Заради простоти компаньйони Рігеля позначаються як Рігель B, C і D; МАС уважає ці найменування «зручними прізвиськами», але «неофіційними». У сучасних комплексних каталогах ціла кратна зоряна система відома як WDS 05145-0812 і CCDM 05145-0812.
Стародавні єгиптяни пов'язували Рігель із Сахом — царем зір і заступником померлих, а пізніше — з Осірісом. Слово «Рігель» означає «нога» і походить від .
Позначення Рігеля як β Оріона запровадив Йоганн Баєр 1603 року. Позначення «бета» найчастіше дається другій за яскравістю зорі в сузір'ї, однак Рігель майже завжди яскравіший від α Оріона (Бетельгейзе). Астроном припускає, що Баєр позначив Рігель під час рідкісного періоду, коли світність Бетельгейзе, змінної зорі, перевищила світність Рігеля, що спричинилося до позначення Бетельгейзе як альфи, а Рігеля як бети Оріона.
Видимість Видима зоряна величина Рігеля пересічно становить 0,14m, що робить її сьомою за яскравістю зорею на небесній сфері крім Сонця; він трохи тьмяніший від Капелли. Рігель є нерегулярною пульсуючою змінною зорею (0,05m : 0,18m). Хоча він має позначення Баєра β, але майже завжди яскравіший за α Оріона — Бетельгейзе. Від 1943 року спектр зорі використовувався як одна з базових точок для зоряної класифікації. Рігель має показник кольору (B–V) −0,03, тобто він видається білим або трохи блакитним.
У північній півкулі його найкраще спостерігати взимку (найвище він піднімається вночі між 12 грудня і 24 січня). У південній півкулі Рігель є першою яскравою зорею сузір'я Оріон, коли воно починає підніматися над горизонтом. В астрономічній навігації Рігель є однією з найважливіших навігаційних зір, оскільки він розташований поблизу екватора, тобто видимий практично з усіх океанів світу (крім 8° довкола Північного полюса), яскравий і легко знаходиться.
Відстань Нова редукція паралаксів Гіппаркоса скоротила відстань до Рігеля до 265 парсек (863 св. років) з похибкою до 9 %. Ранні спектроскопічні виміри давали відстань між 360 і 500 парсек<.
Система Принаймні від 1822 року відомо, що Рігель є оптично-подвійною системою, що визначив Василь Струве. Супутник є досить яскравою зорею видимої зоряної величини +6,7; компоненти віддалені на 9,5 кутових секунд, що дозволяє їх розрізнити за допомогою більшості аматорських телескопів. Однак значна різниця в яскравості ускладнює цю задачу для телескопів з апертурою менш ніж 15 см. З урахуванням відстані до Рігеля від Землі, відстань Рігеля B до головної зорі становить понад 2000 а. о. Від часу відкриття супутника орбітального руху не виявлено, хоча обидві зорі мають схожий власний рух. Якщо вони фізично пов'язані, їхній мінімальний орбітальний період має становити бл. 18 000 років.
Уже в XIX ст. стало відомо, що Рігель B є тісною подвійною системою, що містить дві зорі головної послідовності спектрального класу B9, які перебувають на відстані 0,1—0,2" і обертаються з періодом 9,86 дня. Спекл-інтерферометрія 2009 року показала, що два майже ідентичні компоненти розділені 0,124". Обидві зорі мають видиму зоряну величину 7,6, а їхній орбітальний період становить близько 63 років.
Ці дві зорі не достатні для компонентів оптичної подвійної зорі B і C, тому система може бути потрійна, але її справжній формат поки не визначено.
Зоря видимої зоряної величини +15,4 на відстані 44,6 кутової секунди на північ (1°) внесена в каталоги як компонент D системи, хоча поки не відомо, чи вона фізично пов'язана, чи це випадкове розташування.
Характеристики Моравведжі з колегами визначили світність Рігеля A у 120 000 світностей Сонця. Температура його поверхні становить близько 12 100 кельвінів. Виміряний інтерферометром кутовий діаметр зорі після коригування на затемнення краю склав . З урахуванням оцінки відстані до зорі її радіус дорівнює 79 радіусам Сонця. Норберт Пржибілла з колегами у 2006 р. використав атмосферне моделювання й отримав відстань до зорі в 360 ± 40 парсек, світність у 218 000 сонячних, масу у 21 ± 3 сонячних і радіус у 109 ± 12 сонячних. Код CMFGEN — це атмосферний код, що використовується для визначення характеристик масивних зір з аналізу їхнього спектра й атмосфери. За допомогою цього методу яскравість Рігеля була оцінена у 279 000 сонячних, радіус у 115 сонячних і зоряний вітер у 671 080 миль на годину (майже 1,08 млн км/год).
Рігель A — блакитний надгігант, у ядрі якого завершився термоядерний синтез гелію з водню; він залишив головну послідовність, поступово збільшуючи об'єм і яскравість під час руху по діаграмі Герцшпрунга—Рассела. Пржибілла оцінює, що він утратив до 3 сонячних мас від початку свого формування зорею маси 24 ± 3 сонячних 7—9 млн років тому. Колись він стане червоним надгігантом і врешті вибухне як наднова типу II. Тому Рігель є одним з найближчих до Землі кандидатів у наднові.
Рігель є змінною зорею, але ця змінність складна, спричинена зоряними пульсаціями, схожими на пульсації Денеба, прототипу змінних типу α Лебедя. Варіації радіальної швидкості Рігеля показують, що зоря одночасно осцилює в принаймні 19 нерадіальних режимах з періодами від 1,2 до 74 днів. Вона помітна серед інших блакитних надгігантів тим, що, хоча джерелом її пульсацій є ядерні реакції у водневому шарі, який принаймні частково неконвективний, зоря також спалює гелій у ядрі. Належність Рігеля до змінних типу α Лебедя встановив 1998 року Крістоффель Велкенс з колегами.
Оскільки Рігель яскравий і рухається через ділянку туманності, він підсвічує декілька газопилових хмар у своєму оточенні, найбільш помітна серед яких IC 2118 (Відьмина голова). Рігель також асоціюється з туманністю Оріона, яка, хоча й розташована майже на одній лінії зору з зорею, віддалена від Землі на майже вдвічі більшу відстань. Попри відмінності у відстані, проєкція руху Рігеля крізь космос у минулому розміщує його близько до туманності. Тому Рігель інколи класифікують як віддалений член зоряної асоціації Оріон OB1, хоча він значно ближчий до Землі, ніж інші члени асоціації. На схожій з Рігелем відстані розташовані Бетельгейзе й Саіф (κ Ori), хоча Бетельгейзе є зорею-втікачем зі складною історією і, найімовірніше, початково сформувався в основній частині асоціації.
Здається, супутники Рігель Ba, Bb та C всі мають схожий спектральний клас B і є зорями головної послідовності масою , але їхні характеристики точно не відомі.
Космічна фотометрія Канадський MOST спостерігав за Рігелем протягом майже 28 днів у 2009 р. Зміни його яскравості були на рівні тисячних видимої зоряної величини. Повільні зміни у світності підкреслюють наявність у зорі довгоперіодичних пульсацій.
Спектроскопія Загальний спектральний клас Рігеля B8 добре встановлений і використовувався як відправна точка для спектральної класифікації низки надгігантів. Однак деталі спектра суттєво змінюються внаслідок періодичних атмосферних вивержень. Спектральні лінії показують випромінення, поглинання, подвоєння, прямий і зворотний профіль P Лебедя, без якої-небудь чіткої періодичності. Через це різні автори класифікують його як B8 Iab, B8 Iae або поєднують ці позначення.
Примітки
Посилання Каталог яскравих зір Рігель