Імунітет держави (або суверенний імунітет) — у міжнародному праві принцип, відповідно до якого суверенна держава не підпорядковується органам влади інших держав.
Принцип імунітету держави ґрунтується на понятті про суверенну рівність, закріплену в Статуті ООН (1945) Устав ООН. й розкритому в Декларації про засади міжнародного права (1970). Декларація про засади міжнародного права, що стосуються дружніх відносин та співпраці між державами відповідно до Статуту ООН, затверджена резолюцією 2625 (XXVI) Генеральної Асамблеї від 24 жовтня 1970 року. При цьому саме поняття суверенної рівності виникло значно раніше.
Цей принцип поширюється як на законодавчу й виконавчу, так і на судову юрисдикції чужоземної держави.
Натепер не існує єдиної загальносвітової практики врегулювання питань, пов'язаних із застосуванням концепції імунитету держави. Почасти цей тягар лягає на національні законодавства.
2004 року Генеральною Асамблеєю ООН була ухвалена Конвенція ООН про юрисдикційні імунитети держав і їхньої власності. Конвенція ООН про юрисдикційні імунитети держав і їхньої власности. Однак ця конвенція набере чинности тільки після того, як її ратификують 30 держав.
Примітки
Джерела та література В. Н. Денисов. Імунітет держави // В. Н. Денисов. Імунітет держави // В. Н. Денисов. Імунітет держави // М. М. Гнатовський. Абсолютного імунітету держави теорія // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. / Редкол.: Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.: Знання України, 2004. — Т. 1. — 760 с. — ISBN 966-316-039-Х М. М. Гнатовський. Імунітет держави // Українська дипломатична енциклопедія О. В. Задорожній. Європейська конвенція про імунітет держав // Українська дипломатична енциклопедія
Література М. Гнатовський. Функціонального (обмеженого) імунітету держави теорія //