Тонконіг однорічний Довідник назв рослин України від Наукового товариства імені Шевченка, Лісівничої академії наук України, за участю працівників Державного природознавчого музею НАН України та студентів і викладачів Прикарпатського лісогосподарського коледжу; розробка вебресурсу: Третяк Платон Романович (Poa annua L.) — вид рослин з роду тонконіг (Poa) родини тонконогових (Poaceae).
Загальна біоморфологічна характеристика
Однорічна, дворічна, рідше багаторічна рослина. Утворює невеликі пухкі дерновинки з корінням. Коренева система — мичкувата. Стебло 5–35 см заввишки, висхідне, а в перезволожених місцях полегле. Листові пластинки 0,5–4 мм завширшки. Піхви голі і гладкі. Язичок 1–3 мм завдовжки. Суцвіття волотисте, під час цвітіння розлоге, пірамідальне. Волоть до 7 см завдовжки, відносно малоколоскова з гладкими гілочками, розташованими у вузлах по 1–2. Колоски 3–6 мм завдовжки, 3–7 квіткові, з тупими колосковими лусками. Нижня колоскова луска з 1 жилкою, верхня з 3 жилками. Нижня квіткова луска з 5 жилками, по кілю і крайовим жилкам зазвичай опушена довгими волосками. Калус завжди голий. Довжина пиляків не перевищує 1 мм. Цвіте у травні–вересні, плодоносить у червні–жовтні. Плід — плівчаста зернівка. Форма — човниково-тригранна, безоста, загострена доверху. Колір — зеленувато-сірий чи світло-коричневий. Розмір — довжина 2,5–3,5, ширина 0,75, товщина 0,75–1 мм. Маса 1000 зернівок — 0,25–0,5 г. Максимальна плодючість — до 1100 зернівок, Глибина проростання — не більше 3–4 см. Життєздатність у ґрунті — 3,5 роки. Період спокою — відсутній, літні сходи перезимовують.
Число хромосом — 2n = 28.
Поширення Ця рослина-космополіт є дуже поширеною і часто трапляється по всій зоні помірного клімату обох півкуль, а також в тропічних високогірних районах. Ймовірне походження Європа. Основні місця зростання розташовані в Європі, Азії, на заході центральної частини Північної Америки, в Південній Америці, Західній, Центральній і Південній Африці, на Азорських островах, в Австралії. Тонконіг однорічний помічений на західних схилах Антарктичного півострова поряд з чотирма дослідницькими станціями, куди його насіння потрапило на одязі і чоботах дослідників. Ця трава вже колонізувала декілька антарктичних островів, де вона стала панівним видом рослинностіВ Антарктиду вторгаются чуждые виды флоры и фауны // Русская служба BBC, 6 березня 2012 .
Екологія
Вид невимогливий до ґрунтів, мешкає як на небагатих, так і досить багатих ґрунтах. Зустрічається на надлишково алювіальних ґрунтах. Зростає по прирічкових пісках і галечниках, як рудеральна рослина, рясно росте в місцях інтенсивного випасу худоби і витоптування, на вологих і сирих луках. Росте на городах, полях, парах, у садах, біля доріг, по берегах водойм.
Господарське значення
Рудерально-сегетальний бур'ян. Звичайний засмічувач в посівах овочевих сільськогосподарських культур. На полях з хорошими родючими ґрунтами може сильно розростатися. Заходи боротьби: агротехнічні заходи та хімічна прополка.
Цей вид в деяких місцях також культивується. Добра кормова рослина на багаторічних пасовищах. Може використовуватися для влаштування газонів, але легко поширюється на сусідні ділянки.
Систематика
В деяких сучасних наукових джерелах Poa annua розглядається як синонім Ochlopoa annua (L.) H.ScholzPoa annua в базі даних «Euro + Med PlantBase» — інформаційному ресурсі для Євро-середземноморського розмаїття рослин
Примітки
Див. також
Список видів роду Тонконіг
Література
Ломоносова М. Н., Большаков Н. М., Красноборов И. М., Кашина Л. И., Турицина Н. Н., Гельтман Д. В., Шемберг М. П. Флора Сибири (в 14 томах). Том 2. Poaceae (Gramineae). Под ред. д-ра биол.наук, проф. Кроасноборова И. М., д-ра биол. наук Малышева Л. И. — Новосибирск, Наука. Сиб. отделение, 1990, 361 стр. ISBN 5-02-028894-2 Ботанический атлас. Ред. Шишкин Б. К. М.-Л .: Издательство сельскохозяйственной литературы и плакатов, 1963. С. 311.
Маевский П. Ф. Флора Средней полосы европейской части СССР. Под ред. Б. К. Шишкина. М.-Л.: Гос. изд-во с.-х. лит., 1954. 912 с. Раменский Л. Г., Цаценкин И. А., Чижиков О. Н., Антипин Н. А. Экологическая оценка кормовых угодий по растительному покрову. Москва: Государственное издательство сельскохозяйственной литературы, 1956. С. 359. Ульянова Т. Н. Сорные растения во флоре России и других стран СНГ. Санкт-Петербург: ВИР, 1998. 344 с. Aldén, B., S. Ryman & M. Hjertson. 2009. Våra kulturväxters namn — ursprung och användning. Formas, Stockholm (Handbook on Swedish cultivated and utility plants, their names and origin). Allan, H. H. B. et al. 1961-. Flora of New Zealand. CIBA-GEIGY, Basel, Switzerland. Documenta CIBA-GEIGY (Grass weeds 1. 1980, 2. 1981; Monocot weeds 3. 1982; Dicot weeds 1. 1988) Chwedorzewska, K. J. 2008. Poa annua in Antarctic: searching for the source of introduction. Polar Biol. 31:263-268. Davidse, G. et al., eds. 1994. Flora mesoamericana. Edgar, E. 1986. Poa L. in New Zealand. New Zealand J. Bot. 24:456. FNA Editorial Committee. 1993-. Flora of North America. Gange, A. C. et al. 1999. Can arbuscular mycorrhizal fungi be used to control the undesirable grass Poa annua on golf courses? J. Appl. Ecol. 36:909-919. Giraldo-Cañas, D. 2011. Catálogo de la familia Poaceae en Colombia. Darwiniana 49:139-247. Hanelt, P., ed. 2001. Mansfeld's encyclopedia of agricultural and horticultural crops. Volumes 1-6. Hansen, A. & P. Sunding. 1993. Flora of Macaronesia: checklist of vascular plants, ed. 4. Sommerfeltia vol. 17. Holm, L. et al. 1979. A geographical atlas of world weeds. Holm, L. et al. 1997. World weeds: natural histories and distribution. Huff, D. R. 2000. This is not your father's bluegrass. A century of microevolution expedites development of greens-quality Poa annua. Diversity 16:29-30. Huxley, A., ed. 1992. The new Royal Horticultural Society dictionary of gardening. Instituto de Botánica Darwinion. 2008. Flora del Conosur. Catálogo de las plantas vasculares. International Seed Testing Association. 1982. A Multilingual Glossary of Common Plant-Names 1. Field crops, grasses and vegetables, ed. 2. Jahandiez, E. & R. Maire. 1931–1941. Catalogue des plantes du Maroc. Koyama, T. 1987. Grasses of Japan and its neighboring regions. Lee, Y. N. 1997. Flora of Korea. Ohwi, J. 1965. Flora of Japan (Engl. ed.). Randall, R. P. 2007. The introduced flora of Australia and its weed status. Rehm, S. 1994. Multilingual dictionary of agronomic plants. Seed Regulatory and Testing Division, Agricultural Marketing Service, U.S.D.A. State noxious-weed seed requirements recognized in the administration of the Federal Seed Act (updated annually). Soreng, R. J. et al. 2003. Catalogue of New World grasses (Poaceae): IV. Subfamily Pooideae. Contr. U.S. Natl. Herb. 48:511. Tovar, Ó. 1993. Las gramíneas (Poaceae) del Perú. Ruizia 13:127. Townsend, C. C. & E. Guest. 1966-. Flora of Iraq. Tutin, T. G. et al., eds. 1964–1980. Flora europaea. Ugarte, E. et al. 2011. Vascular alien flora, Chile. Check List 7:365-380. Villaseñor, J. L. & F. J. Espinoza-Garcia. 2004. The alien flowering plants of Mexico. Diversity & Distrib. 10:113-123. Walker, E. 1976. Flora of Okinawa and the southern Ryukyu Islands. Wu Zheng-yi & P. H. Raven et al., eds. 1994-. Flora of China (English edition). Zon, A. P. M. van der. 1992. Graminées du Cameroun.
Джерела
Посилання Тонконіг однорічний (Poa annua L.) // Аграрна енциклопедія http://www.tropicos.org/Name/25509881 Poa annua L. на сайті «Плантариум»