Сергі́й Васи́льович Марти́н (, м. Ужгород, Закарпатська область, Українська РСР — , сел. Металіст, Слов'яносербський район, Луганська область, Україна) — український військовослужбовець, солдат Збройних сил України.
Життєпис Сергій Мартин народився 1991 року в Ужгороді. Батько — робітник на заводі «Електродвигун», мати — продавчиня. Закінчив ужгородську загальноосвітню школу № 6 ім. В. Гренджі-Донського, а у 2011 році — Карпатський університет ім. Августина Волошина. Сергій хотів працювати у правоохоронних органах, і коли його призвали на військову службу, 18 січня 2012 підписав контракт. З дитинства любив техніку, тож і військову спеціальність обрав відповідну — механік-водій БМП. Після підготовки в Навчальному центрі «Десна» служив в Ужгороді. У лютому 2014 року одружився.
Солдат, механік-водій гірсько-піхотного відділення гірсько-піхотного взводу гірсько-піхотної роти 15-го окремого гірсько-піхотного батальйону 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади, в/ч А1778, м. Ужгород.
У зв'язку з російською збройною агресією проти України в березні 2014 року підрозділ Сергія був направлений на Чернігівщину для підсилення охорони кордону, а 21 травня — на Луганщину, де чергував на блокпостах, здійснював патрулювання колон військовиків, залучених до антитерористичної операції.
Обставини загибелі 17 червня 2014 року військова колона сил АТО, що прямувала польовими дорогами на ротацію до блокпоста, була обстріляна із засідки з гранатометів та великокаліберних кулеметів поблизу селища Металіст під Луганськом. У бою загинули ужгородець молодший сержант Олександр Попадинець і механік-водій солдат Михайло Куля. За наказом командира 11 бійців на трьох бронемашинах вирушили на допомогу. Під'їхавши до місця бою, вони побачили підбиту техніку біля лісопосадки. За командою повертатися механік-водій Сергій Мартин різко розвернув машину й тієї миті в бік вдарив снаряд, що вилетів з заростей. Сергій спробував завести підбиту БМП, але ще один кумулятивний снаряд практично впитул ударив в лоб і, пробивши броню, буквально розірвав навпіл механіка-водія. Машину відкинуло в лісопосадку, гармату заклинило, але бійці відстрілювалися, поки не закінчилися набої. Терористи захопили вояків у заручники.
Того дня в боях біля Металіста загинули також 9 десантників 80-ї бригади та 4 бійців батальйону «Айдар», у заручники захоплено добровольця «Айдару» Надію Савченко.
21 червня в Ужгороді провели в останню путь Сергія Мартина та Олександра Попадинця, їх поховали на Пагорбі Слави міського цвинтаря «Кальварія».
Залишилися батьки Василь та Олена, брат Василь і вагітна дружина Юлія.
Нагороди та звання 26 липня 2014 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). 19 вересня 2014 року присвоєне звання «Почесний громадянин м. Ужгорода» (посмертно).
Вшанування пам'яті У рамках декомунізації розпорядженням голови Закарпатської ОДА від 18 березня 2016 року вулицю Паризької Комуни в м. Ужгороді перейменовано на вулицю Сергія Мартина. У травні 2016 року в Ужгороді на фасаді ЗОШ № 6 ім. Гренджі-Донського встановлено меморіальну дошку на честь випускника школи Сергія Мартина. 28 червня 2016 року в Ужгороді на площі ім. майора В. Постолакі встановлено Меморіальний знак. На стелі викарбувані імена 18 загиблих земляків, серед яких і Сергій МартинВ Ужгороді відкрили меморіал загиблим воїнам АТО // Zakarpattya.net, 28 червня 2016.
Див. також Бої під Металістом
Примітки
Джерела Мартин Сергій Васильович // Книга пам'яті полеглих за Україну. Герої не вмирають!.. // Uzhgorod.in, 19 червня 2014. В Ужгороді родичам двох закарпатських військовослужбовців вручили «посмертні» ордени «За мужність» // «Закарпаття онлайн», 23 серпня 2014. Василь Ільницький. Вони загинули за нас: Сергій Мартин // Uzhgorod.in, 24 жовтня 2014.