Електронне видання — електронний документ (група електронних документів), що пройшов редакційно-видавничу обробку, має вихідні відомості та призначений для розповсюдження в незмінному вигляді. Електронні видання розрізняють по наявності друкованого еквівалента як: електронний аналог друкованого видання, що в основному відтворює відповідне друковане видання, зберігаючи розташування на сторінці тексту, ілюстрацій, посилань, приміток тощо; самостійне електронне видання, що не має друкованих аналогів. Мультимедіа комбінування різних форм представлення інформації на одному носієві, наприклад текстової, звукової і графічної, або, останнім часом все частіше — анімації і відео. Характерна особливість мультимедійних об'єктів та продуктів — наявність гіперпосилання. Поняття, що означає сполучення звукових, відео, графічних, текстових і цифрових сигналів, а також нерухомих і рухомих образів і конструкцій. Так, мультимедійна база даних буде вміщувати текстову і образну інформацію, відеокліпи і таблиці, і все це має однаково легкий доступ. Мультимедійна послуга дозволяє користувачеві посилати, одержувати і використовувати будь-яку форму інформації, взаємозамінну і взаємодопонюючу за бажанням.Мультимедіа — поняття комплексне. З одного боку, воно має на увазі особливий тип документів, а з іншого боку — особливий клас програмного і апаратного забезпечення.
Мультимедійні документи відрізняються від звичайних тим, що окрім традиційних текстових і графічних даних можуть містити звукові і музикальні об'єкти, анімовану графіку (мультиплікацію), відеофрагменти. Дисципліна "Електронні видання" охоплює дві важливі складові: проектування електронного видання та організація його виробництва. На етапі проектування електронного мультимедійного видання передбачається вивчення особливостей мультимедійних видань як специфічних цифрових продуктів, що мають відмінні особливості у виробництві, просуванні, дистрибуції та споживанні. Такі особливості накладають обмеження на вибір методологій управління проектами створення таких видань. Діяльності із управління проектами створення мультимедійних видань у дисципліні приділено особливу увагу. Вивчення діяльності мультимедійних видавництв – важливий етап у процесі навчання майбутнього фахівця із технологій електронних мультимедійних видань, на якому формуються компетентності, необхідні для роботи директора мультимедійного видавництва (виконавчого, технічного, комерційного), директора рекламного агентства, начальника рекламного відділу великих підприємств, дизайнера або web-дизайнера, організатора виробництва, менеджера мультимедійних проектів. Мета викладання дисципліни це вивчення основних принципів роботи електронних видавництв як виробників електронних і мультимедійних продуктів; вивчення методів і технологій організації роботи електронних видавництв, створення, розповсюдження і використання електронних видань у видавничій діяльності. Українські дослідники, описують електронне видання як самостійний (тобто може використовуватися незалежно від виробника, у тому числі через телекомунікаційні мережі), закінчений електронний ресурс, що вміщує електронний документ або групу документів, які пройшли редакційно-виробничу обробку й мають вихідні відомості, призначені для довготривалого зберігання, розповсюдження у незмінному вигляді, усі копії яких відповідають оригіналу.[ Термін мультимедіа – калька з англійського слова multimedia, що можна перевести як багато середовищ. Таким чином, мультимедіа означає можливість роботи з інформацією в різних її видах, перш за все, йдеться про звукову і відеоінформацію. Звичайне мультимедіа, так або інакше, співвідносять з комбінуванням різнорідної інформації. В даний час це, перш за все, звук і відео. Є підстави говорити про мультимедіа також у разі мультиплікації (анімації) і високоякісної графіки. З часом з'явилися інші різновиди комп'ютерної інформації, наприклад віртуальна реальність, що пов'язується з поняттям мультимедіа. Науковці розрізняють електронні видання за періодичністю, колом споживання продукції, цільовим призначенням, способом поширення та форматом . Дослідники розуміє МЕЖ як періодичне загальне мережеве видання, що може існувати у різноманітних форматах (ASCII, HTML. PDF, Flash). Ця кількість характеристик достатня, щоб визначити більшість видів видань. Існують і деталізованіші класифікації, що пропонує виокремлювати видання за принципом форми функціонування, типом замовника, цільовим призначенням, характером аудиторії, охопленням території, змістово-тематичним спрямуванням, наявністю філіальної мережі, характером основної інформації, формою доступу до інформації . Дослідники подають класифікацію для інтернет-інформагенцій. При спробі накласти матрицю цієї класифікації на сучасні мас-медіа, у тому числі і МЕЖ, стає помітно, що частина цих характеристик не стосується суті видань і ґрунтуються на класифікаціях традиційних ЗМІ. Наприклад, поділ на державні та приватні видання сьогодні неактуальний, оскільки це не відображається на сутності видання. Та якщо і є такі впливи, то теперішні великі корпорації мають схожу поведінкову політику, що й держава. Говорити про характер основної інформації в епоху мультимедіа уже недоцільно, так само, як і про охоплення території, яке в інтернеті означається словом «глобальне». Якщо говорити про наявні поділи мережевих видань на види на основі характеристик, то ми спостерігаємо, що багато дослідників не розуміє суті мережевої комунікації, намагаючись утиснути багатоманіття наявних видів видань у вигадані класифікації. Проаналізувавши різні класифікації, висновок такий- поділ повинен здійснюватися відповідно до технічних, змістових і концептуальних ознак. Вихід традиційного ЗМІ в інтернет – це створення нового мас-медіа, тому питання мережевих клонів друкованих видань не є актуальним для типологізації. Дослідниця подає власну класифікацію: соціальні мережі, мережеві медіа, інформаційні пошукові ресурси, розважальні ресурси, технології комунікації.
Компетентності та результати навчання Здатність демонструвати поглибленні знання у сфері видавництва та поліграфії Використовувати знання сучасних технологій розробки мультимедійних видань
Програма навчальної дисципліни Формати та класифікація електронних видань, їх принципові відмінності від друкованих матеріалів. Характеристика елементів електронних видань: тексти, ілюстративний матеріал, звуковий супровід, анімація і відео. Перспективи електронного книговидання. Словничок Відео - послідовність зображень - кадрів, які створюють рухоме зображення.
Декодер - програма, що виконує функцію розпакування (декодування).
Кліп - невеликий за розмірами відеофільм.
Кодек - програма, що перетворює потік даних або сигналів на цифрові коди
Кодувальник - програма, що виконує функцію стискання (кодування).
Конвертація файлів - процес перекодування файла з одного формату в інший.
Медіяконтейиер - формат, що дає змогу розміщувати в одному файлі мультимедійні дані різних типів і синхронізувати звук, відео й текстову інформацію.
Загальна характеристика мультимедійного видавництва та мультимедійних видань За природою основної інформації електронне видання подається як: текстове (символьне) електронне видання або електронна книга — електронне видання, що містить переважно текстову інформацію, представлену у формі, що допускає посимвольне оброблення, образотворче електронне видання — електронне видання, що містить переважно електронні зразки об'єктів, що розглядаються як цілісні графічні сутності, представлені у формі, що допускає перегляд і друковане відтворення, але не допускає посимвольної обробки (до образотворчих видань відносяться факсиміле, а також тексти у форматах, які не допускають посимвольного оброблення) звукове електронне видання- електронне видання, що містить цифрове представлення звукової інформації у формі, що допускає її прослуховування, але не призначеної для друкованого відтворення; програмний продукт — самостійний, відчужуваний твір, що є публікацією тексту програми або програм мовою програмування або у вигляді коду, що виконується; мультимедійне електронне видання — електронне видання, в якому інформація різної природи присутня рівноправно і взаємопов'язано для вирішення визначених розробником завдань, причому цей взаємозв'язок забезпечений відповідними програмними засобами. За цільовим призначенням електронні видання поділяються на: офіційне електронне видання — електронне видання, що публікується від імені державних органів, установ, відомств або громадських організацій, яке містить матеріали нормативного чи директивного характеру; наукове електронне видання — електронне видання, що містить відомості про теоретичні та (або) експериментальні дослідження, а також науково підготовлені до публікації пам'ятки культури та історичні документи; науково-популярне електронне видання — електронне видання, що містить відомості про теоретичні і (або) експериментальні дослідження в галузі науки, культури і техніки, викладені у формі, доступній читачу -нефахівцю; електронне навчальне видання — електронне видання, що містить систематизовані відомості наукового або прикладного характеру, викладені у формі, що є зручною для вивчення та викладання, і розраховане на учнів різних за віком та ступенем підготовки (наприклад, електронний засіб навчання, електронний підручник тощо); суспільно-політичне електронне видання — електронне видання, що містить твір на суспільно-політичну тематику, агітаційно-пропагандистського характеру і призначене для широкого кола читачів; довідкове електронне видання — електронне видання, що містить короткі відомості наукового і прикладного характеру, що розташовані у порядку, зручному для їх швидкого пошуку та не призначене для суцільного читання; електронне видання для дозвілля — електронне видання, що містить загальнодоступні відомості з організації побуту, різноманітних форм самодіяльної творчості, різних форм захоплень, комп'ютерні ігри; рекламне електронне видання — електронне видання, що містить викладені у привабливій формі відомості про вироби, послуги, заходи з метою створення попиту на них; літературно-художнє електронне видання — електронне видання, що містить твори художньої літератури, образотворчого мистецтва, театральної, естрадної і циркової творчості, твори кіно, музейну та іншу інформацію, що належить до сфери культури та не є змістом наукових досліджень. За технологією поширення і використання електронні видання класифікуються як: локальне електронне видання — електронне видання, призначене для локального використання і випускається у вигляді певної кількості ідентичних примірників (тиражу) на мобільних електронних носіях; мережне електронне видання — електронне видання, що є доступним потенційно необмеженому колу користувачів через телекомунікаційні мережі; електронне видання комбінованого поширення — електронне видання, що може використовуватись як локальне так і мережне. За характером взаємодії користувача і електронного видання детерміноване електронне видання — електронне видання, параметри, зміст і спосіб взаємодії з яким визначені видавцем і не можуть змінюватись користувачем; недетерміноване (інтерактивне) електронне видання — електронне видання, параметри, зміст і спосіб взаємодії з яким прямо чи опосередковано встановлюються користувачем згідно з його інтересами, метою, рівнем підготовки тощо на основі інформації і за допомогою алгоритмів, визначених видавцем. За періодичністю За періодичністю електронне видання може бути як: неперіодичне електронне видання — електронне видання, яке випускається одноразово, що не має продовження; періодичне електронне видання — електронне видання, що виходить через певні проміжки часу, постійним для кожного року числом номерів (випусків), що не повторюваними за змістом, однотипно оформленими нумерованими і (або) датованими випусками, що мають однаковий заголовок;