Юліус Зеєр (Julius Zeyer, 26 червня 1841 — 29 січня 1901) — чеський поет, письменник, драматург, представник неоромантизму.

Життєпис Юліус Зейєр народився у Празі в 1841 році четвертим із семи дітей у родині празького теслі Йогана Зейєра (нар. 1804) та його дружини Елеонори Альжбети (нар. 1811), уродженої Вайселес.Pobytová přihláška rodiny uvádí děti chybně: Augusta 1835, Emilian/Emanuel 1838, Helena 1839, Julius 1841 Його батько походив з Праги та мав змішане чесько-німецьке коріння.První pobytová přihláška pražského policejního ředitelstvíVlastimil Holejšovský, Rod básníka Julia Zeyera, Rodopisná galerie III., in: Heraldika 1940, s. 77‒99. Дід Юліуса та його брат були представниками шостого покоління німецьких теслярів з Вюртемберга. Дід одружився з чешкою Барбарою Железною, бабусею Юліуса Зейєра. Його мати, Елеонора, походила з заможної єврейсько-німецької празької родини Вайселес, і була охрещена до шлюбу.

Юліус Зеєр рано втратив батька. Разом із матір'ю вимушений був зайнятися сімейною справою з деревообробки, навчався на теслю у Відні, де закінчив реальне училище. У 1861 році став працювати в теслярній майстерні у Відні. Потім мешкав у Німеччині, Швейцарії та Франції. В цей час захопився літературою.

По поверненні до Праги вступив на філософський факультет Карлового університету. Водночас активно займався вивченням іноземних мов — англійської, французької, італійської, іспанської, російської, польської, санскриту і коптської. У 1873 році вийшло перше його оповідання «Красиві зубки». З 1882 року був вихователем дітей графа Гарраха. Згодом продовжив свої мандрівки. З 1887 року побував у Нідерландах, Бельгії, Іспанії, Польщі, Україні (на півострові Крим), де він був кілька разів як вихователь, Словенії, Хорватії, Африці, країнах Далекого Сходу.

У 1899 році повернувся до Праги, де мешкав зі своїм коханцем Йозефом Главкою. Помер від серцевої недостатності у 1901 році у Празі.

Особисте життя Юліус Зейєр був дуже складною людиною в особистому житті. Його друзі описували його як ніжного та тендітного. З його листування відомо, що він страждав від депресії та тривоги протягом усього життя. Низка дослідників, з різних ознак, роблять висновок, що він був гомосексуалом або принаймні належав до «гомоеротичного сузір'я», що було цілковито соціально неприйнятним на той час.

У творах Зеєра часто фігурує мотив міцної емоційної дружби між чоловіками (наприклад, «Роман про вірну дружбу Аміса та Аміля») і навіть еротично забарвлені описи вроди юнаків (наприклад, поема «Вишеград», початок роману «Ондрей Чернишев» або персонаж Інульт з «Трьох легенд про розп'яття»). Ґрунтуючись на цих фактах та ретельному аналізі його творчості, низка літературознавців та істориків дійшли висновку, що Юліус Зейєр, найімовірніше, був гомосексуалом або, можливо, бісексуалом.Viz např. článek Poetika homosexuality v české literatuře, časopis Neon, březen 2000, autor Martin C. Putna) На користь цієї теорії свідчить і особисте листування Зейєра, де він неодноразово згадує про свою велику й страшну таємницю, а також про відчуття самотності, смутку та відчуженості від суспільства. Він ніколи не був одружений, і невідомо, чи мав він серйозні стосунки з жінкою. Натомість серед його найближчих друзів було кілька жінок, з якими він чудово ладнав.

Творчість Основу поетичної творчості Зеєра складають твори епічного характеру. Найвідоміші з них цикли патріотичних віршів «Вишеград» (1880 рік) і «Прихід Чеха» (1886 рік), присвячені легендарному минулому Чехії.

У творі «Апокаліптичне бачення» 1881 року відображена сила народу, яка перемінить життя Чехії на краще.

Захоплення декадентством та неоромантизмом відобразилося у романі «Ян Марія Плойгар» (1888 рік), присвячений розкриттю душевного світу чеського інтелігента. романи "Будинок «У потопаючої зірки» (1894 рік), «Три легенди про розп'яття» (1895 рік) сповнені песимізму, розчарування, їх герої живуть і вмирають в чужому для себе середовищі, на самоті.

Перебування в Україні відобразилося в творчості Зеєра — «Пісня про помсту за Ігоря» (1882 рік), «Пісня про горе доброго молодця Романа Васильовича».

У драматургії, Зеєр волів історичні та казкові сюжети, зупиняє свою увагу на словацькій народній казці — за її мотивами у 1898 році створює драму «Радуз і Магулена», за мотивами якої у 1970 році знято кінофільм.

Примітки

Джерела Čeští spisovatelé 19. a počátku 20. století. Praha: Československý spisovatel, 1982. S. 330—334. Bolton, Jonathan. «Zeyer, Julius». YIVO Encyclopedia of Jews in Eastern Europe. Retrieved 19 October 2012.

Література Із записок / Юліус Зейєр ; пер. з чес. І. Франка // Зв'язки Івана Франка з чехами та словаками / Упор. М. Мольнар та М. Мундяк. — Братислава: Словацьке вид-во худ. літ-ри, 1957. — С. 245.(PDF-файл )