Вологі листяні ліси долини нижнього Гангу — екорегіон вологих тропічних широколистяних лісів в Бангладеш та східній Індії. Екорегіон займає площу у 254 100 км², охоплює більшу частину Бангладеш та індійських штатів Західна Бенгалія, Біхар і Трипура, а також, частково, прилеглі частини штатів Ассам, Уттар-Прадеш і Одіша.
Опис Вологі листяні ліси долини нижнього Гангу займають алювіальні рівнини нижньої течії Гангу і річки Брахмапутра, що утворюють найбільшу у світі дельту річки. Нині екорегіон є одним з найгустонаселеніших регіонів на землі, і ліси були значною мірою знищені через інтенсивне ведення сільського господарства.
Екорегіон межує на сході й північному сході з гірськими тропічними дощовими лісами: дощові ліси Мізорама-Маніпура-Качина лежать в Чинських горах і Читтагонзькому гірському районі на сході, а субтропічні ліси Мегхалаї — в горах Кхасі і Гаро на північному сході.
На півночі екорегіон вдається в Гімалаї, де межує з екорегіоном саван і луків Тераї-Дуар. Верхню частину долини Брахмапутри в Ассамі займають напіввічнозелені ліси долини Брахмапутри. На північному заході, ліси межують з вологими листяними лісами долини верхнього Гангу. А сухі листяні ліси Нагпура лежать на плато Чхота-Нагпур. Екорегіони Сундарбанських прісноводних боліт і мангрів лежать в болотистій, напівсолонуватій і солоній південній частині дельти Гангу і Брахмапутри, що межує з Бенгальською затокою.
Фауна Раніше екорегіон був домівкою для популяцій тигра (Panthera tigris), індійського носорога (Rhinoceros unicornis), індійського слона (Elephas maximus), гаура (Bos gaurus), барасинга (Cervus duvaucelii) і флорікана бенгальського (Eupodotis bengalensis), але на початок XXI століття багато з цих видів тут більш не зустрічаютьсяLower Gangetic plains moist deciduous forests (World Wildlife Fund)
Екорегіон не відрізняється високим рівнем ендемізму, проте тут проживають кілька видів, яким загрожує зникнення
Фауна ссавців містить 126 видів, включно з кількома видами, близьких до ендемізму, наприклад, широковух складчатогуб (Tadarida teniotis).
Орнітофауна містить понад 380 видів, всі вони не є ендемічними. Проте, екорегіон є домівкою для двох видів, яким загрожує глобальне зникнення: Houbaropsis bengalensis і Eupodotis indica, а також зникаючі види орлан-довгохвоста (Haliaeetus leucoryphus) і болотний франколін (Francolinus gularis). Такі види, як індійський сірий токо (Ocyceros birostris) і азійський птах-носоріг (Anthracoceros albirostris), є індикаторами незайманих лісів і тому також заслуговують пильної уваги
Флора На рідколіссях переважає Bombax ceiba в поєднанні з Albizzia procera, Duabanga sonneratioides і Sterculia vilosa. Пізніше ці лісові співтовариства перетворюються в ліси з переважанням сала (Shorea robusta). Але часто цього не відбувається через втручання людиниChampion and Seth 1968
Заплавні ліси характеризуються асоціаціями видів Acacia catechu, Albizia procera, Bombax ceiba, Sterculia villosa і Dalbergia sisso. У верхній частині Ассаму ліси складаються з поєднання видів Bombax ceiba, Pterspermum acerifolium, Laportea crenulata, Duabanga sonneratioides, Terminalia myriocarpa і Calamus tenuisPuri et al. 1989
Оскільки пожежі в торф'яних районах нерідкі, то в них зустрічається велика кількість видів, стійких до вогню: Ziziphus mauritiana, Madhuca latifolia, Aegle marmelos, Butea monosperma, Terminalia tomentosa, Ochna pumila тощо.
Примітки
Посилання
Geographical ecoregion maps and basic info.