Чекалін () — місто в Суворовському районі Тульської області в Росії, утворює міське поселення «місто Чекалін». Назва до 1944 року — Ліхвін ().
Населення — 975 осіб. За переписом 2010 Чекалін — місто з найменшою чисельністю населення в Росії.
Географія Місто розташоване на лівому березі річки Оки, який має великий ухил і порізаний ярами. Воно знаходиться за 102 км від Тули, за 16 км від Суворова, за 30 км від Перемишля, за 7 км від залізничної станції Черепеть (на лінії Тула — Козельськ), на кордоні з Перемишльським районом Калузької області.
Близько 15% площі Чекаліна зайнято лісовою рослинністю, основні деревні породи — липа, дуб, клен гостролистий.
Археологія Поблизу міста розташовано кілька археологічних об'єктів — стоянки часів палеоліту та неоліту, городище Дуна (поселення тут існувало до XIII ст., збереглися залишки валу). На території плодового саду Чекалінської середньої школи збереглися фрагменти стрілецького валу XVI—XVII ст.
Історія Місто відоме під назвою Ліхвін з 1565, коли було віднесене Іваном Грозним до опричних міст та укріплень. В кін. XVI ст. місто входило у Засічну лінію та було центром був центром Ліхвінської засіки. В той час Ліхвін був оточено дубовою стіною та чотирма глухими баштами (донині збереглися залишки земляної фортеці).
З 1727 Ліхвін — повітове місто Ліхвінського повіту Московської губернії, з 1776 — Калузького намісництва (губернії). На початку XIX ст. Ліхвін був значним торговим містом з пристанню на Оці і мав жваві торгівельні зв'язки з Бельовим, Калугою, Алексіним.
Наприкінці XIX ст. Ліхвін займав площу в одну квадратну версту; в місті налічувалося 266 будинків (в тому числі 21 кам'яний), 4 храми, 25 торгових лавок, 7 трактирів та оптовий винний склад; з 4 заводів найзначнішим був винокурний. Крім того, в Ліхвіні було понад 80 ремісничих закладів. Освіту було представлено трьома училищами: чоловічим повітовим, чоловічим парафіяльним та жіночим двокласним. Діяла лікарня на 30 ліжок, організована в 1905 зусиллями земського лікаря Лісіцина. З другої половини XIX ст. місто поступово приходило в занепад: внаслідок обміління Оки скоротилася торгівля, а магістральні залізниці, будівництво яких могло б сприяти економічному підйому, обійшли Ліхвін стороною. З часом Ока в районі Ліхвіна перестала бути судохідною.
25 грудня 1905 від головного залізничного вокзалу міста Тули — «Московського» вокзалу — відкрився регулярний рух по Туло-Ліхвінській залізниці. Кінцева станція Ліхвін розташовувалася на протилежному від Чекаліна правому березі Оки. Станцію Ліхвін було закрито в 1941 після відкриття руху по ширококолійній залізниці Тула — Козельськ; сама ж Туло-Ліхвінська вузькоколійна залізниця працювала до 1996 року.
З 1941 Ліхвін був центром Черепетського району, а з 1944 по 1958 — Чекалінського району.
У 1944 місто Ліхвін було перейменовано в Чекалін — на честь страченого тут 6 листопада 1941 16-річного партизана, Героя Радянського Союзу Олександра Чекаліна.
У радянські часи в місті працювало декілька підприємств: молокозавод; комбінат, який виробляв ковдри; дитячий санаторій та ліспромгосп.
З 2006 місто утворює міське поселення «місто Чекалін». У 2012 адміністрацією Суворовського району було запропоновано змінити статус поселення на сільське, що викликало протест мешканців Чекаліна; внаслідок чого міський статус було збережено.
Герб міста «Звичай був татарський, давати містам, які сильно від них захищалися, імена, що зло знаменують; від чого і найменування цього граду сталося, і так: в червленому поле, що знаменує кровопролиття, означається його герб: стоїть горностаєвий лев зі Златою мовою та кігтями, звернений направо, в правій лапі він тримає замахнутися золотий меч, а в лівій, срібний щит з чорним хрестом, показ благородство та хоробрість тодішніх його жителів, і що перед тими се їм нещасно було». Герб міста затверджений 10 березня 1777 разом з іншими гербами міст Калузького намісництва.
Демографія Зміна чисельності населення за даними всесоюзних та всеросійських переписів:
Пам'ятки Місто переважно зберегло прямокутну сітку кварталів, закладену в генеральному плані 1776 року. Єдиний вцілілий храм міста, Свято-Введенський, розташований на вулиці Леніна. У північного в'їзду в місто на Калузькій вулиці стоїть будівля колишньої каплиці .
У місті збереглися фрагменти житлової та громадської забудови XVIII—XIX ст. (головним чином одно-і двоповерхові колишні купецькі будинки), більша їх частина зосереджена на головній вулиці Чекаліна — Калузькій. Це будівлі середини — кінця XIX ст., що належали купцям. До кінця XVIII століття належить будинок купця І.А Проніна (№ 34). На Калузькій вулиці зберігся також ряд громадських будівель XIX ст., в яких розміщувалися повітове Дворянське зібрання (№ 26, 1810), земство (№ 28, 1784), повітове управління військового начальника (№ 44, 1-а половина XIX ст.), архів (перетин Калузької вулиці та вулиці Чекаліна, 1910), поліцейське управління (№ 31, 33, 1810-і роки). Ще одна будівля першої половини XIX століття — будинок колишніх служивих козаків (№ 38).
Ряд зразків міської кам'яної забудови є і на вулиці Чекаліна. Це будівля купецьких лавок (№ 20, 1-а половина XIX століття), повітового суду (№ 25, початок XIX ст.), колишньої пожежної охорони (№ 27, 1-а половина XIX ст.), будинки купців Аносова (№ 23, 1-а половина XIX століття), Міленушкіна (№ 19, 1810), Терехова (№ 21, 1815), Міссінського (№ 29, 1-а половина XIX століття), родини Проніна (№ 17, 1810-і роки). На Свято-Введенській вулиці — будівля колишньої поштово-телеграфної контори (№ 23, 1-а половина XIX ст..
Примітні будівлі колишньої в'язниці (перша половина XIX ст.) та лікарні (1900-і роки, стиль модерн). У центрі міста встановлено бюст Героя Радянського Союзу Олександра Чекаліна.
У північних кордонів міста, на крутому схилі корінного берега Оки, знаходиться пам'ятник природи регіонального значення Ліхвінський розріз (площа 60,1 га).
Економіка Жителі міста працюють переважно в соціальній сфері. У 2014 в місті налічувалося 3 діючих магазини (два продовольчих та господарський).
Соціальна сфера Об'єкти освіти представлені школою та дитячим садом. При школі відкрито музей. Лікарня — філія Суворовської ЦРЛ — останнім часом діє фактично в режимі амбулаторії; 2014 року лише 2 лікарі працювали тут постійно. При міському будинку культури працює бібліотека. Є також поштове відділення. Банківське обслуговування населення не проводиться, найближче відділення Ощадбанку Росії розташоване в селищі Черепеть.
Обсяг житлового фонду у 2008 становив 32,1 тис. м² (в тому числі кам'яної забудови 6,8 тис. м², дерев'яної 22,7 тис. м²), переважно це будинки споруджені до 1917. 24,8 тис. м² житлового фонду мало ступінь зносу понад 70 %. Налічувалося 339 одноповерхових будинків і 141 двоповерховий.
Транспорт Через місто проходять траси «Калуга — Орел» і «Чекалін — Суворов — станція Ханін».
По трасі діє автобусне сполучення Чекалін — Країнка (курортне селище) — Черепеть (селище) — Лужковський (селище) — Суворов.
Відомі уродженці Богданов Василь Іванович (1837—1886) — поет, лікар. Трутнєв Іван Петрович (1827—1912) — російський живописець.
Галерея
Примітки
Посилання Чекалін та Суворовський район
Свято-Введенський храм МБОУ «Чекалінська ЗОШ імені А. П. Чекаліна»