Операція Ганнерсайд (англ. Operation Gunnerside) — друга операція Управління спеціальних операцій Великої Британії, здійснена бійцями-десантниками норвезького руху опору, зі знищення німецького заводу важкої води (D2O) Norsk Hydro у Веморку (Норвегія) 1943 р. під час Другої світової війни. Стала однією з головних причин нездатності Третього Рейху розпочати масове виробництво ядерної зброї.1|Урановий проект
Географія Завод Norsk Hydro був розташований на гірському плато Гардангервидда біля містечка Рюкан в області Телемарк. Гардангервидда є найбільшим гірським плато в Європі. Розташоване на висоті 1200—1600 м над рівнем моря. На заході плато межує з Гардангер-Фйордом. На висоті понад 1400 м збереглися декілька льодовиків. Середня температура влітку +15°С, взимку −20°С. Сніговий покрив може досягати 3 м. Через плато з 500-х років н. е. проходять стежки, які були основними шляхами переміщення — влітку на конях, взимку — на санях чи лижах.2|http://www.visitnorway.com/ru/where-to-go/fjord-norway/the-hardangerfjord-region/what-to-do-in-the-hardangerfjord-region/attractions-in-the-hardangerfjord-region/hardangervidda/
Завод Об'єкт операції — завод «Норск Гідро» — був неподалік від ГЕС Веморк, що забезпечувала його електроенергією, оскільки виробництво важкої води потребує значних витрат енергії. Його побудували на скельному виступі, з трьох боків оточеному проваллями. Вхід на територію можна було здійснити через підвісний міст на висоті 150 м над глибокою ущелиною та через залізничний насип. Ворота з боку залізниці були найслабшим місцем комплексу — найменша кількість охорони та відсутність замків, окрім звичайного ланцюга на воротах. Кабельним тунелем можна було дістатись до підземного цеху та лінії високої концентрації, а далі — до складу готової важкої води.
Передумови Після окупації Німеччиною Норвегії 1940 року до рук німців потрапив завод з виробництва важкої води Норск Гідро, розташований у Веморку. Під час боїв у Норвегії французька розвідка вивезла всі запаси D20 (185 кг), з заводу, але сам завод залишився в робочому стані. Важка вода була потрібна Німеччині для проведення досліджень в області ядерної фізики та створення ядерної бомби зокрема. Зважаючи на це, знищення або виведення з ладу заводу стає однією з найважливіших задач союзників.
28 березня 1942 року британський розвідник Ейнар Скіннарланн висадився на парашуті в Норвегії в районі Гардангервидда із завданням налагодити контакт з групою спротиву. Знайшовши в Рюкані групу норвезьких інженерів заводу «Норск Гідро», він доповів до штабу, що завод має бути виведеним з ладу за будь-яку ціну, оскільки німці планують збільшити виробництво важкої води для своєї ядерної програми.
Одним з перших варіантів знищення було здійснення авіаудару по заводу та його інфраструктурі, але таке вирішення проблеми викликало одразу декілька складностей. По-перше, завод був спроєктований з урахуванням можливості атаки з повітря, його основні конструкції зробили з залізобетону, який міг витримати ураження авіабомбою. По-друге, побоюючись атаки з повітря, німці укріпили завод 88-мм гарматами, 20-мм гарматами Ерлікон, багатьма пунктами спостереження та значною живою силою, що робило бомбардування досить ризикованим. По-третє, норвезький уряд у вигнанні протестував проти такого рішення проблеми — біля заводу знаходилися резервуари з рідким аміаком, у разі їх пошкодження вся територія навколо заводу, включаючи річки, були б заражені, що привело б до значних людських жертв. Керівники штабу розуміли, що в цьому випадку ніхто не може поручитися, що обурені норвежці не перейдуть на бік Німеччини.4|http://www.e-reading.link/chapter.php/1003571/7/Irving_Devid_-_Yadernoe_oruzhie_Tretego_reyha._Nemeckie_fiziki_na_sluzhbe_gitlerovskoy_Germanii.html5|http://nvo.ng.ru/spforces/2005-01-28/7_ohota.html
Єдиним способом знищення заводу стала десантна операція та штурм. Британський «Об'єднаний центр спеціальних операцій» восени 1942 року почав поспішну розробку операції, що отримала назву «Незнайомець».
Операція «Незнайомець» План «Центру» складався з двох частин: спочатку закидають військовий авангард, а після його прибуття на місце операції висаджується група інженерів, саперів та десантників на військовому планері, які й мають виконати підрив. Штурмові групи були сформовані зі спеціально підготовлених норвезьких добровольців. Авангардна група отримала назву «ластівка». Учасники вивчили напам'ять плани місцевості та самого заводу. Десантники мали надіслати до центру радіосигнал «три рожевих слони», як свідчення того, що вони дійшли до місця призначення.
Два рази операцію відкладали через погодні умови. Нарешті, 19 жовтня 1942 р. спеціально натренована команда з чотирьох десантників прибула до Норвегії. До мети вони мали пройти довгий шлях на лижах — ця частина плану отримала назву «Grouse» (укр. «Рябчик»). Їм довелось пройти декілька десятків кілометрів, переносячи на собі 250 кг необхідного вантажу6|http://www.bratishka.ru/archiv/2012/02/2012_2_12.php . Німецькі льотчики-розвідники не звертали уваги на «мисливців», що йшли на лижах та в білих маскувальних халатах. Прийшовши до точки, вони закріпились у покинутому будинку в 30 км від Рюкана на висоті 1 500 м та надіслали сигнал до центру — засвідчили, що готові до висадки десанту. З центру надійшов наказ: відвідати точку висадки неподалік від ГЕС та детально її описати. За планом туди вирушила штурмова група в британській уніформі — операція мала армійський характер. Десант повинен був здійснити підрив усіх основних комунікацій та швидко відійти на територію нейтральної Швеції. «Ластівки» провели розвідку та передали до штабу детальний опис місцевості — за їхніми даними умови висадки були надважкими: по-перше, компаси літаків могли давати похибку в цих місцях через наявність значних покладів залізної руди; по-друге, погодні умови також не сприяли десанту — постійні шторми, буревії та низька температура робили орієнтування на місцевості надскладним завданням; по-третє, рельєф місцевості також не був сприятливим до висадки — скуті льодом річки, озера, болота та гірські вершини і відсутність рівних місць для посадки планерів.7|http://www.e-reading.link/chapter.php/1003571/7/Irving_Devid_-_Yadernoe_oruzhie_Tretego_reyha._Nemeckie_fiziki_na_sluzhbe_gitlerovskoy_Germanii.html
Увечері 19 листопада з шотландського аеродрому Вік вирушили два бомбардувальники Галіфакс «Берті» та «Епіл»8|http://nvo.ng.ru/spforces/2005-01-28/7_ohota.html з десантними планерами типу «Горса» на буксирах. Через годину після злету пропав зв'язок між літаками. «Берті» летів на дуже малій висоті. Його уламки знайшли за 20 км від берегової лінії — зенітного обстрілу не було, тож найбільш вірогідною версію є те, що бомбардувальник не встиг набрати потрібну висоту й врізався в скелю неподалік від Егерсунна. Екіпаж та частина десантників загинули на місці. Ті, що залишились живі, намагались відійти в гори переносячи поранених, але на місце виїхав патруль Вермахту, який їх знайшов. Після нетривалого бою всіх британців розстріляли, на превелике роздратування Гестапо, оскільки тепер з'ясувати мету прибуття диверсантів було неможливо.9|http://www.bratishka.ru/archiv/2012/02/2012_2_12.php
«Епіл» вийшов до материка на достатній висоті в 3 000 м. Погода, як обіцяли синоптики, була ясною, але після декількох кіл не було знайдено потрібної точки для висадки планера. Пальне закінчувалось, пілот надіслав до центру повідомлення про сильне обледеніння корпусу та повернув назад. На підході до берегової лінії буксирний трос не витримав та луснув — планер почав падати вниз. Екіпаж передав у центр повідомлення про падіння планера в море, але насправді він упав на північний берег Лізе-Фйорда. Серед 17-ти десантників вижили тільки 9. Але німці вже знали про прибуття британців й займались пошуками. Службі радіоперехоплення вдалось захопити сигнал з літака, тому, знаючи приблизні координати, на берег прибув патруль Вермахту, який знайшов планер. Четверо важкопоранених померли в госпіталі, всіх інших допитали та розстріляли. Тепер контррозвідка Рейху знала, на що полюють британці. Вжили всіх можливих заходів безпеки: посилили замінування місцевості та збільшили гарнізони коло заводу. «Ластівки» були шоковані новиною про загибель десантних груп.10|http://www.e-reading.link/chapter.php/1003571/7/Irving_Devid_-_Yadernoe_oruzhie_Tretego_reyha._Nemeckie_fiziki_na_sluzhbe_gitlerovskoy_Germanii.html
Операція «Незнайомець» провалилася.
Проаналізувавши причини провалу операції, керівники штабу прийшли до висновку, що таких було дві: невправність пілотів у керуванні літаком у надскладних умовах постійного заледеніння та змінної погоди і відсутність досвіду роботи з десантними планерами;12|http://www.e-reading.link/chapter.php/1003571/8/Irving_Devid_-_Yadernoe_oruzhie_Tretego_reyha._Nemeckie_fiziki_na_sluzhbe_gitlerovskoy_Germanii.html недостатня кількість розвідданих: екіпажі «галіфаксів» не знали рельєфу місцевості, не мали точок для висадки десанту13|http://ertata.ru/post224053278/.
Незважаючи на провал операції «Незнайомець» та загибель 41-го спецпризначенця, Центр спеціальних операцій Британії не відмовився від планів знищення заводу.11|http://www.e-reading.link/chapter.php/18100/70/Damaskin_-_100_velikih_operaciii_specsluzhb.html
Операція «Ганнерсайд» Група «Ластівка» отримала наказ закріпитися у своєму укритті в горах, замаскуватися та очікувати повторної операції. Умови були вкрай важкі: за свідченням місцевих, ця зима стала однією з найсуворіших за тривалий час. Передова група не мала у своєму розпорядженні достатніх для виживання ресурсів14|http://www.e-reading.link/chapter.php/1003571/7/Irving_Devid_-_Yadernoe_oruzhie_Tretego_reyha._Nemeckie_fiziki_na_sluzhbe_gitlerovskoy_Germanii.html, а в засніжених, неродючих горах не було ніякої надії знайти хоч якісь ресурси. «Ластівки» встановили радіоантену біля дому, у якому вони осіли, та замаскували її під деревце, щоб не викликати підозр зі сторони німецьких розвідників. Тим часом заряд батарей закінчувався, зв'язок ставав гіршим. 4 місяці операцію відкладали через складні погодні умови. Група була на межі голодної смерті до прибуття групи норвезьких десантників.15|http://www.e-reading.link/chapter.php/1003571/7/Irving_Devid_-_Yadernoe_oruzhie_Tretego_reyha._Nemeckie_fiziki_na_sluzhbe_gitlerovskoy_Germanii.html
Повторна операція Керування другою спробою операції довірили «УСО» (Управління спеціальних операцій). Цього разу планували провести диверсію замість прямого штурму.16|http://www.prostokniga.com.ua/spravochniki/katalog_knig/id/175741