Ґлетчергорн () — це гора висотою 3 983 м.н.м. в Бернських Альпах, розташована на межі кантонів Берн і Вале — власне через її вершину кордон і проходить.
Опис Вершина гори покрита скельною породою. З півночі гора є частиною східного кінця Стіни Лаутербруннен, на південь від Юнгфрау. Південна сторона покрита фірнами Ґлетчергорн та Кранцберг, які відділені один від одного скелями південно-східного гребеню. Нижче гребеня обидва фірни об'єднуються у льодовик, що впадає в льодовик Великий Алеч.
На схід гребінь веде до материнської вершини Юнгфрау (4 158 м.н.м). На південний захід найближчою вершиною через сідловину Глетчерйох () є Ебені Флу (3 962 м.н.м.). З півночі Ґлетчергорн різко обривається стіною висотою 2 800 метрів в верхню частину долини Лаутербруннен, з яких 1 200 метрів — майже вертикальна стіна, а решта — схили з великими кутами нахилу. На південь через Великий Алецький фірн розташований Алечгорн, який також має великий північний схил (стіну).
Альпінізм Перше сходження на гору відбулося по маршруту, який є сьогодні стандартним. Його здійснили 15 серпня 1867 року Джеймс Джон Горнбі з гідом Крістіаном Лаунером по західному гребеню. На Ґлетчергорн піднімаються досить рідко, частково через те, що він оточений більш відомими горами, в тому числі вище магічної висоти 4000 м.н.м., частково через те, що всі маршрути на нього є складними. Основних маршрути сходження два — західний або південно-східний гребені, майже однакової довжини, кожний з яких має важкість «S» («складний») за шкалою SAC. При цьому вихідними точками є прихисток Швейцарського Альпійського Клубу (розташована на перевалі Льоченлюке на висоті 3214 м.н.м) або прихисток того ж об'єднання.Ueli Mosimann: Hochtouren Berner Alpen — Vom Sanetschpass zur Grimsel. SAC-Verlag, 1999, S. 292.
Маршрут по північний стіні Ґлетчергорну є комбінованим (підйом та скелелазіння) та має важкість «AS» («надзвичайно складний») за шкалою SAC.
Див. також Юнгфрау-Алеч (Світова спадщина ЮНЕСКО)
Примітки
Посилання
Ґлетчергорн на Hikr