Чарльз Уейд Барклі (; , Лідс, штат Алабама) — знаменитий американський професійний баскетболіст. Попри не дуже видатні габарити (198 см і 114 кг), був одним з найпотужніших важких форвардів. Отримав прізвисько «Сер Чарльз».
Гравець клубу НБА «Філадельфія-76» (1984—1992), «Фінікс Санз» (1992—1996), «Г'юстон Рокетс» (1996—2001), 2-разовий олімпійський чемпіон (1992, 1996), MVP сезону 1991, 1993 року став найціннішим гравцем НБА, 10 разів потрапляв до символічних збірних за підсумками сезону (1988—1991, 1993 — перша команда, 1986, 1987, 1992, 1994, 1995), 11-разовий учасник матчу «Всіх зірок».
1996 року в рамках ювілею НБА потрапив до числа 50 найкращих гравців за всю історію асоціації. 2006 його було обрано до Баскетбольного Залу слави імені Нейсміта (Спрінгфілд, Массачусетс) .
Барклі залишався популярним впродовж тривалого періоду часу. Так, він протягом 13 сезонів потрапляв до збірної НБА, яку обирали фанати та громадські діячі ()nba.com, Charles Barkley: Original Bio , accessed March 6, 2007.. Зіграв самого себе в комедії «Космічний джем» разом з Майклом Джорданом та декількома іншими баскетболістами НБА. Низькорослий як для важкого форварда, Барклі використовував свою силу і агресивність для того, щоб домінувати під щитом та стати одним з найкращих гравців за підбираннями в НБА. Різнобічний та креативний гравець міг впевнено зіграти як в атаці, так і в захисті, набирав велику кількість очок. 2000 року завершив кар'єру, ставши четвертим в історії НБА гравцем, який набрав більш ніж 20000 очок, зробив більш ніж 10000 підбирань і 4000 результативних передач.nba.com, Charles Barkley Career Statistics , accessed March 7, 2007
Після завершення кар'єри гравця Барклі став спортивним коментатором та аналітиком ігор НБА на американському каналі TNT. Крім того, Барклі видав кілька книг і проявляє інтерес до публічної політики — в жовтні 2008 року він заявив, що балотуватиметься на пост губернатора від штату Алабама 2014 року,cnn.com, Charles Barkley tells Браун"-- racism is a cancer , accessed October 28, 2008 проте потім змінив думку та припинив виборчу кампанію 2010.cnbc.com, Twitter Users Are «Idiots» , accessed July 21, 2010
Дитячі та юнацькі роки Чарльз Барклі народився і виріс у муніципалітеті Лідс (Алабама, США), в 16-и кілометрах від Бірмінгема. Тут само закінчив середню школу. Бувши юніором зі178 сантиметровим ростом, він важив 99,8 кг. Він не потрапив до команди школи, був резервістом. Однак, впродовж одного літа він виріс до 193 см і отримав можливість виступати у стартовому складі. У середньому він набирав за гру 19,1 очок і робив 17,9 підбирань. У підсумку, його команда поставила рекорд штату, перемігши з рахунком 26-3 в півфіналі.Charles Barkley. (n.d.). Contemporary Black Biography. Answers.com, Charles Barkley , accessed May 16, 2007 Попри певний прогрес, до Барклі не виявляли інтересу скаути коледжів аж до етапу півфіналів першості штату, де він набрав 26 очок, випередивши самого результативного гравця Алабами Боббі Лі Харта. Помічник головного тренера Університету Оберна Сонні Сміт так відгукувався про Чарльза Барклі: «Товстий хлопець… який може носитися як вітер».Michael Wilbon, «Barkley: the Great Wide Hope», The Washington Post, April 23, 1984 Незабаром Барклі потрапив до команди Сміта — Університет Оберна та почав вивчати менеджмент.
Коледж Чарльз Барклі впродовж трьох років грав у складі баскетбольної команди Університету «Оберн Тайгерс». Він очолював NCAA за кількістю підборів протягом кожного року. Під час його навчання в коледжі він частенько змушений був грати на позиції центрового, попри те, що був недостатньо високим як для цієї позиціїnba.com, Charles Barkley: Historical Biography , accessed March 5, 2007.. Барклі двічі потрапляв до другої (1982—1983, 1983—1984) і один раз до третьої збірної «всіх зірок». 1984 року Барклі отримав титул гравця року. 1983 Чарльз Барклі вперше представляв свою країну на міжнародних університетських іграх, разом з командою він став бронзовим призером ігор.
За три роки виступів за коледж, Чарльз мав такі середньостатистичні показники: 13,6 очок за гру, 9,3 підбирань, 1,6 результативних передач, 1,7 блокшотівauburntigers.cstv.com, Official Site of Auburn Athletics: Men's Basketball , accessed April 5, 2007.. Результативність виконуваних ним кидків з гри склала 62,6 %. 1984 року його результативність у чемпіонаті NCAA склала 23 очка в середньому за гру, 17 підбирань, 4 результативних передач, 2 перехоплення, 2 блок-шоти при відсотку влучень 80 % з гриespn.com, Richmond Spiders vs. Auburn Tigers — Box Score — January 01, 1984 , Retrieved May 17, 2009.
Кар'єра в НБА
Філадельфія Севенті Сіксерс Барклі покинув Оберн та отримав можливість потрапити до драфту НБА 1984 року. Він отримав п'ятий номер і в першому раунді його вибрала Філадельфія-76, він стояв у двох слотах від Майкла Джордана, якого вибрали «Чикаго Буллз». У підсумку Барклі потрапив до команди ветеранів, до якої входили Джуліус Ірвінг, Мозес Мелоун та Моріс Чікс, гравці, які привели «Філадельфію» до титулу чемпіонів НБА 1982/83 року. Під керівництвом Мелоуна Барклі тренувався розподіляти вагу тіла, а також готувався до ігор. У регулярному чемпіонаті в середньому за гру він набирав 14,0 очок і робив 8,6 підбирань і за підсумками сезону 1984/85 років потрапив до списку найкращих новачків НБАnba.com, Charles Barkley Career Statistics , accessed March 7, 2007. За підсумками сезону «Філадельфія-76» потрапила до Фіналу Східної Конференції, однак там в п'яти іграх програла команді «Бостон Селтікс».databasebasketball.com, 76ers 1984-85 Game Log and Scores , accessed March 11, 2007 Новобранець команди Барклі набирав тут у середньому за гру 14,9 очок і робив 11,1 підбирань.
У своєму другому сезоні в НБА (1985/86 років) Чарльз Барклі став одним з найкращих гравців команди, роблячи найбільше підбирань та посідав друге місце за результативністю, набираючи в середньому за гру 20,0 очок і роблячи 12,8 підбирань. У «Філадельфії» Барклі став виходити як основний форвард у стартовому складі. У результаті, він допоміг команді потрапити до Плей-офф 1986 року, де набирав у середньому за гру 25,0 очок з точністю попадань.578 з гри, а також робив у середньому 15,8 підбирань. Попри його зусилля, «Філадельфія» програла 4-3 «Мілвокі Бакс» у півфіналі Східної Конференції. Барклі потрапив до складу другої команди всіх зірок НБАnba.com, Charles Barkley: Original Bio , accessed March 6, 2007..
Фінікс Санз Після обміну з «Філадельфії-76» саме при Барклі настала «золота ера» «Фінікса» — в першій половині 90-х років ця команда міцно увійшла до числа претендентів на титул чемпіонів НБА. У сезоні 1992/93 років Барклі був визнаний MVP регулярного сезону, обійшовши в голосуванні уболівальників самого Майкла Джордана. Команда, в якій грали разом з ним розігрувальний Кевін Джонсон, снайпер Ден Марлі, центровий Ей Сі Грін, дійшла до Фіналу НБА, де поступилася «Чикаго Буллз» з рахунком 2-4. Попри це перемога «Фінікса» в овертаймі в одному з матчів з "Чикаго"стала однією з найвидатніших ігор в історії НБА.
Після цього сезону Барклі постійно почали мучити травми, зокрема, проблеми зі спиною. Барклі був дуже сильним у боротьбі за відскік — звідси постійний контакт із суперниками. У сезоні 1993/94 «Фінікс» на чолі з Барклі поступився «Г'юстону» у фіналі конференції, хоча виграв 2 перших матчі в гостях. Згодом кадрові зміни в «Фініксі» не пішли на користь команді, результати її знизилися, і на рівень 90-х команда так і не вийшла. Баскетбол «Фінікса» при Барклі був близьким до знаменитого «Шоутайм» () «Лейкерс», але з ухилом на атаку.
Г'юстон Рокетс Перед сезоном 1996/97 Барклі перебрався до «Г'юстон Рокетс», яка за рік до цього не захистила чемпіонський титул. Кар'єра Барклі в складі «Рокетс» також не принесла йому бажаного трофею чемпіона НБА, попри те, що компанію в боротьбі за найвищу нагороду йому склали Хакім Оладжьювон та Клайд Дрекслер, які також увійшли до складу «п'ятдесяти найкращих гравців ліги» за всю історію її існування. У своєму першому матчі за «Г'юстон Рокетс», Чарльз Барклі зробив тридцять три підбирання, встановивши особистий рекордNumbelivable!, p.101, Michael X. Ferraro and John Veneziano, Triumph Books, Chicago, Illinois, 2007, ISBN 978-1-57243-990-0. Він продовжував боротися з травмами впродовж усього сезону та зіграв лише 53 матчі. Він став другим бомбардиром команди, набираючи в середньому 19,2 очки при реалізації 0,484 з гри. Вперше, не беручи до уваги дебютний сезон, його результативність стала нижчою ніж 20 очок за гру. Оладжьювон виконував велику частину кидків, Барклі зосередився головним чином на підборі, роблячи в середньому 13,5 відскоків за гру, другий найкращий показник у його кар'єрі. «Ракети» закінчили регулярний сезон з показником перемог/поразок 57-25 і вийшли до фіналу Західної конференції, де вони зазнали поразки в шести матчах від «Юти». У плей-офф Барклі набирав у середньому 17,9 очок і робив 12,0 підборів за груdatabasebasketball.com, Barkley Stats , Retrieved March 16, 2007.
У сезоні 1997 Чарльза продовжили переслідувати травми. Він набирав у середньому 15,2 очок при реалізації 0,485 з гри і робив 11,7 підбирань за гру. «Ракети» закінчили регулярний сезон з показником перемог/поразок 41-41 і програли в п'яти іграх «Юті» в першому раунді плей-офф. Через травми, Барклі зіграв лише в чотирьох іграх, його показники для ігор плей-офф досягли мінімальних значень у кар'єрі — 9,0 очок і 5,3 підборів за 21,8 хвилин у середньому за гру.
Перед укороченим через локаут сезоном 1998 та після розпаду великих «Чикаго Буллз» до команди перейшов Скотті Піппен. Барклі зіграв у 42 іграх, набираючи 16,1 очок при реалізації 0,478 з гри і роблячи 12,3 підбирань в середньому за гру. Він став другим гравцем в історії НБА, після Вілта Чемберлена, який набрав 23000 очок, зробив 12000 підбирань і 4000 передач за кар'єру. «Ракети» закінчили укорочений сезон з показником перемог/поразок 31/19 і вийшли до плей-оффbasketballreference.com, 1998-99 Season: Houston Rockets , Retrieved March 29, 2007. У своїх останніх іграх постсезону, Барклі набирав у середньому 23,5 очка при реалізації 0,529 і робив 13,8 підбирань в середньому за гру, проте «Г'юстон» поступився «Лос-Анджелес Лейкерс» в першому раунді плей-офф. У Барклі не склалися стосунки з партнером по команді — Піппеном, після чого керівництво «Г'юстона» вирішило обміняти останнього до «Портленда».
Сезон 1999/2000 став останнім у спортивній кар'єрі Барклі. Спочатку Барклі набирав 14,5 очок і робив 10,5 підбирань у середньому за гру. Сезон для Барклі та кар'єра, передчасно завершилися у віці 36 років після розриву сухожилля чотириглавого м'яза лівої ноги 8 грудня 1999 року в грі проти «Філадельфії», де він почав свою кар'єруnba.com, Charles Barkley Bio , Retrieved May 17, 2007. Чарльз, заявив про те, що не хоче покидати лігу за таких обставин та повернувся після чотирьох місяців лікування на один матч. 19 квітня 2000 в домашній грі проти «Ванкувер Ґрізліс», Барклі забив пам'ятний м'яч після підбору та добивання у кошик, свого фірмового знака. Чарльз провів на майданчику 14 хвилин та набрав 4 очки, а його команда поступилася одному з аутсайдерів ліги. Після гри Барклі оголосив про завершення кар'єри, зазначивши що хотів самостійно покинути майданчик, а не на ношахsportsillustrated.cnn.com, Barkley Retires , accessed April 5, 2007. Чарльз Барклі після завершення кар'єри став коментатором одного зі спортивних каналів у США.
Зразок для наслідування