Цикл Всесвіту– сукупність явищ, котрі завершують коло розвитку Всесвіту протягом певного проміжку часу. Людство починає розвиток Всесвіту своєю світлою дією, і людство завершує коло розвитку Всесвіту через певний час, і починається новий цикл і так далі.
Модель Всесвіту «Цикл» Цикл – сукупність явищ, котрі завершують круг розвитку протягом певного проміжку часу.
Початок творіння Всесвіту. Час t = 0. Астрофізики дослідили в результаті спостережень, що Всесвіт розширюється, галактики взаємно віддаляються протягом мільярдів років. У зв’язку із цим вважається, Всесвіт виник у певний початковий момент часу, спочатку він мав розміри близько розмірів атома. Ця властивість дає можливість застосувати принцип співвідношення невизначеності для вивчення стану Всесвіту в початковий момент часу. Співвідношення невизначеності: ∆E·∆t ≥ ћ. Якщо енергія системи вимірюється з точністю ∆E, то час, до якого це вимірювання відноситься, повинен мати мінімальну невизначеність, яка дається виразом: ∆E·∆t ≥ ћ. Це співвідношення означає, що енергія (E) і час (t) не можуть отримувати одночасно визначені значення. Якщо значення (t) визначено, тобто ∆t = 0, то ∆E дорівнює нескінченності. Значить, (E) не має ніякого визначеного значення. Співвідношення невизначеності є добуток нуля і нескінченності (0х∞). Якщо стан Всесвіту розглядається у визначений час t = 0, то енергія Всесвіту дорівнює нескінченності, тобто не має визначеного значення. Тому не можна знати стан еволюційного розвитку Всесвіту в початковий момент часу. Стан Всесвіту є невизначений у початковий момент часу. Вважається, Всесвіт не має початку, тобто не має початку еволюції. Тому про стан Всесвіту в початковий момент говорити не має сенсу. (див. Всесвіт – Вікіпедія). Відомий астрофізик Стівен Гокінг говорив про космологічну сінгулярність: «Результати наших спостережень підтверджують припущення про те, що Всесвіт виник у певний момент часу. Однак сам момент початку творіння, сінгулярність, не піддається жодному з відомих законів фізики». У зв’язку з невизначеним станом, у космологічній моделі Великий Вибух й інших моделях Всесвіту не розглядається причина виникнення матерії та енергії для її виникнення, просто приймається постулат, що Всесвіт не має початку. (див. Великий Вибух – Вікіпедія). Цей недолік моделі вирішується в новій моделі Цикл. У зв’язку з невизначеним станом Всесвіту в початковий момент, ніхто не може стверджувати, що Бог, якого не бачили, створив Всесвіт, як говорить релігія. Віра є неправильна, яка стверджує створення Богом Всесвіту в початковий момент. У зв’язку із невизначеністю стану Всесвіту в початковий момент, релігії стверджують, що Всесвіт не має початку. Правильніше сказати: стан Всесвіту є невизначений у початковий момент, або Всесвіт не має початку еволюції. Згідно з індуїстським вченням, у світу немає початку і кінця, він розвивається циклічно. Проте в «Енциклопедії індуїзму» зазначається, що все відбувалося волею Брахмана, який «менший від атома, але більший від найбільшого». Треба погодитися з ідеєю, що Всесвіт не має початку і кінця, а він розвивається цикл за циклом. Порфирій Іванов стверджує, що стан світу є невизначений в початковий момент. Ми не можемо знати, що було в світі на початку. Ми не можемо знати, світ створений Богом чи виник у процесі еволюції на початку. «Історія нам представила, нібито людина появилася від Бога чи від життєвої тварини мавпи. Словом, ми, усі люди цього потоку, не знаємо нічого, а говоримо свої слова в цьому. Ми з вами не знаємо, що було в житті тоді, коли не було тьми й світла?» 7910:149.
Результати спостереження підтверджують, що світ на початку був невизначений. Це підтверджує наше припущення, що на початку Всесвіт мав розмір атома і кванту енергії.
Паралельні світи. Згідно співвідношенню невизначеності, якщо час визначений, t = 0, то енергія нескінченна, тобто не має визначеного значення. Невизначеність енергії допускає існування багатьох світів. Такий стан називається паралельними світами, їх може бути нескінченна кількість. Те, що в дійсності еволюціонує мільярди років, в точці невизначеності може виникнути за мить. Людина як вид еволюціонує мільярди років, а в точці невизначеності може виникнути за мить.
Рушійна сила евволюції
Механізм перетворення енергії в масу елементарної частинки витікає із принципу співвідношення невизначеності. Розглянемо співвідношення невизначеності. ∆E·∆t = ћ. ∆x·∆p = ћ. Для кванта світла, котрий має швидкість (с), є рівність: ∆E·∆t = ∆x·∆p. Підставимо в рівність вирази: ∆p = (∆x/∆t) ·m. ∆x/∆t = c. Отримаємо рівність: ∆E = m·c². Або E = m·c². (1). m – маса. Рівність, або еквівалентність енергії і маси виведена зі співвідношення невизначеності, вона співпадає з формулою Ейнштейна для еквівалентності енергії і маси, виведеною із теорії відносності, це підтвердження. Енергія може перетворюватися в елементарну частинку з еквівалентною найменшою масою за цим законом. Найменша відома елементарна частинка є нейтрино, її маса має приблизно 0,3 еВ. Отже, енергія перетворюється в найменшу елементарну частинку нейтрино з масою 0,3 еВ за формулою E = m·c², енергія світла також дорівнює 0,3 еВ, бо за законом (1) енергія дорівнює масі. Евволюція починається з моменту, коли енергія перетворюється в масу за відомим законом. Визначимо найменший час. E = h·γ = h/T. h – постійна Планка, Т – період часу. E·T = h. Якщо енергія світла є 0,3 еВ, то період часу дорівнює: Т = h/E =10⁻¹⁴ сек.
Біле світло, яке бачить око людини, має енергію 0,3 еВ. Енергія початку евволюції Всесвіту дорівнює енергії білого світла, яке бачить око людини. Еволюційний стан Всесвіту визначений від моменту часу 10⁻¹⁴ сек через світло, яке бачить око людини. Евволюція Всесвіту почалася через 10⁻¹⁴ сек від початку. Цей квант енергії розповсюджувався в просторі за законами евволюції на відстань S, тобто світ визначений в точці S.
Як життя виникає в природі? Будь-яке явище в природі виникає як дві протилежні сторони, вони існують в єдності й боротьбі за діалектикою. Наприклад, енергія і маса, світло й енергія. В природі все є визначеним через світло і темноту, вона розділилась як дві протилежні сторони. Розділення світла і темноти – це є таємниця, кожен дослідник розуміє її по-своєму. Релігії стверджують, що Бог розділив світло і тьму. За моделлю Циклу, люди створюють світлу матерію, бачать біле світло, а через це темна матерія маса утворюється сама. Так люди розділили світло і тьму, вони творять евволюцію Всесвіту.
Час, відстань, простір є дискретний
Розповсюдження світла відбувається за евволюційною послідовністю. Кожній якості відповідає певна кількість, виражена числом. Процес еволюції виражає певна евволюційна послідовність, яка будується за діалектикою. Будуємо евволюційну послідовність для часу.
1.Перший член початковий, позначимо через (1). 2.Другий член є заперечення першого, позначимо через (Т) (наш період = 10⁻¹⁴ сек). 3. Третій член є подвійне заперечення. Він є запереченням одного першого і одного другого, він є синтез двох. Подвійне заперечення є перехід у нову якість, він зберігає елементи і властивості попереднього стану, тобто фіксує спадкоємність. На основі цих властивостей третій член можемо прийняти рівним (2Т). Перші три члени маємо: 1, Т, 2·Т. Це є арифметична прогресія з різницею Т. Послідовність часу є: t = Т, 2Т, 3Т, 4Т … nT. n – будь-яке ціле число від нуля до нескінченності. У цих дискретних точках світ визначений, тобто існує. Іншими словами, більше зрозумілими, світло розширюється як хвиля нескінченно. Світло має подвійну природу: властивість хвилі і кванта.
Відстань, на яку світло розповсюджується за період, дорівнює часу, помноженому на сталу величину (с), яка називається швидкість світла. s = c·t. Аналогічним шляхом отримаємо послідовність для відстані: 1. Перший член початковий, (1). 2. Другий член є заперечення першого, дорівнює (d).3. Третій член є подвійне заперечення, яке є перехід в нову якість. Він зберігає елементи і властивості попереднього стану, тобто фіксує спадкоємність. На основі цих властивостей третій член приймемо рівним (2d). Маємо перші три члени: 1, d. 2·d. Це є арифметична прогресія з різницею d. Послідовність відстані є s = d, 2d, 3d, 4d … nd. n – будь-яке ціле число від нуля до нескінченності.. Квант енергії світла розширюється на нескінченну відстань. Іншими словами, хвиля світла розширюється на нескінченну відстань.
Швидкість світла с = s/T = d/T; 2d/2T; 3d/3T… nd/nT. Швидкість світла в кожний момент і на кожній відстані постійна і дорівнює 300 тисяч км/сек. Простір і час створюється через створення світла. Поняття Всесвіт точно означає, що все є світло. Світло розповсюджується із різних джерел в різних напрямках хаотично. Так у процесі еволюції Всесвіту утворюється простір, наповнений світлом із різних багатьох джерел.
Про перетворення енергії світла в масу З енергії світла 0.3 еВ утворюється частинка нейтрино з масою (0,1 – 0,3 еВ), за законом еквівалентності (1), швидкість її близька до швидкості світла. Для порівняння, маса електрона дорівнює – 511 еВ. Мудрі слова про Брахмана згадуються, що все відбувається його волею, він є «менший від атома, але більший від найбільшого». Квант світла і нейтрино менша від атома за масою, але через світло твориться найбільший Всесвіт. Отже, простір однорідний наповнюється квантами світла і нейтрино, котрі рухаються хаотично в різних напрямках зі швидкістю, близькою до світла. За нашим висновком, простір наповнений темною матерією, яка складається з нейтрино. Нейтри́но — стабільна, електрично нейтральна елементарна частинка. (див. Нейтрино – Вікіпедія). Вона належить до групи лептонів. Швидкість руху нейтрино близька до швидкості світла. Нейтрино і відповідні їм антинейтрино беруть участь тільки у слабких та гравітаційних взаємодіях. Вони відіграють велику роль у перетвореннях елементарних частинок, у глобальних космогонічних процесах.
Властивості нейтрино. Останні експериментальні оцінки (на травень 2012), отримані в ході роботи австралійської колаборації WiggleZ на англо-австралійському телескопі засвідчують, що верхня межа маси для усіх ароматів нейтрино становить всього 0,29 еВ Установлено строге астрофізичне обмеження на маси нейтрино. Маса нейтрино важлива для пояснення феномену прихованої маси в космології, оскільки, незважаючи на її мале значення, концентрація нейтрино у Всесвіті достатньо висока, щоб істотно вплинути на середню густину речовини. Якщо нейтрино мають ненульову масу, то різні види нейтрино можуть перетворюватися один в одного. Нейтрино мають ліву спіральність, антинейтрино – праву спіральність.
Склад = елементарна частинка, родина = ферміон, група =лептон, взаємодії = слабка, гравітаційна; відкрита = 1956 рік, символ = ν, маса = дискутується, заряд = 0, спін = ½.
Темна матерія Один із компонентів Всесвіту, існування якого виявлено лише за гравітаційним впливом на видиму матерію і на фонове випромінювання, оскільки вона не випромінює і не розсіює електромагнітне випромінювання, а також не бере участі у сильній (ядерній) взаємодії. Темна матерія містить переважно нейтрино. Синонім темної матерії є прихована маса. (див. Темна матерія – Вікіпедія). Припущення про її існування необхідне для пояснення розбіжностей між масами галактик, скупчень галактик та всього Всесвіту, виміряних за їхніми динамічними характеристиками.