Різанина євреїв у Проскурові (Проскурівський погром, Проскурівська різанина) — масові вбивства євреїв у Проскурові, вчинені у лютому 1919 року за наказом отамана Івана Семесенка, що формально підпорядковувався Директорії.
Перебіг погрому 15 лютого 1919 року після опівночі більшовики переконали 15-й Білгородський та 8-й Подільський полки розпочати повстання. Заколотники напали на інші військові підрозділи, що розмістилися в ешелонах поблизу залізничної станції. Проте вірні Директорії УНР війська за дві години розбили більшовиків. Підкріплення, на яке розраховували більшовики, так і не прибуло.
Провокація більшовиками євреїв до збройної боротьби проти УНР спричинила сприйняття євреїв як антиукраїнської сили. Ініціатори повстання втекли, а постраждало мирне єврейське населення. Більше того, була активна участь частини євреїв у збройних виступах проти влади УНР з метою її повалення, як це було в багатьох населених пунктах України, зокрема в Проскурові.
Свідок проскурівської трагедії — підполковник Михайло Шадрин писав з цього приводу: «Жиди, підготовляючи переворот, приєднали до повстання Проскурівську залогу, котра складалася з покликаних по мобілізації після повалення гетьмана бувших солдат розваленої російської армії, ще перейнятих духом революції грабіжництва, сваволі та мітингування. Натурально, що цей елемент, до остатку розложений жидами від того часу, як приєднався до повстання і позбувся своїх старшин, а з тим і решток дисципліни, почав уявляти із себе банду, здібну лише до погромів та різні безоружного населення. А тому і цілком ясно, що ця банда, котру вабила до повстання, головним чином, надія пограбувати буржуїв, побачивши, що повстання не вдалося, що повороту до полків немає і все одно прийдеться тікати додому, почала різати та грабувати жидів, аби винагородити себе й помститися за обмануті надії».
Український поет Володимир Сосюра, який у 1919 році воював у лавах дієвої армії УНР та брав участь у погромі, описував його такВолодимир Сосюра «Третя рота» — К.: Видавництво "Знання " — 2010:
В єврейських кварталах Проскурова почався погром, який ініціював отаман Іван Семесенко. Його жертвами стали до 1600 вбитих євреїв. Близбко 1000 були поранені. Деякі джерела наводять дещо менші цифри: 390 чоловіків, 309 жінок, 76 дітей, 500 поранених. Але знову ж таки згадують про «викуп» за припинення вбивств.
Відзначають самовідданість гласного міської думи Верхоли і проскурівського комісара Тарановича, які стали на заваді вакханаліїhttp://prockurov.jimdo.com/a_uzdeia_yaaz_eieed__eaideau_ideeeuau_zaiia.php.
Проскурівський погром припинили за три години, коли надійшла телеграма зі штаб-квартири Директорії в Кам'янець-Подільському.
Наслідки Погром нажахав єврейське населення сусідніх територій. Коли 25 лютого 1919 року комендант Дубна М. Головін вимагав у євреїв міста контрибуцію в розмірі 100 тисяч карбованців, то погрожував їм у випадку непослуху повторити проскурівський погромМаксим Гон, Мусій Гон. Євреї Дубна у горнилі випробувань 1918—1919 років // Єврейському народові. Матеріали Міжнародної наукової історико-краєзнавчої конференції, присвяченої українсько-єврейським взаєминам на Дубенщині. — Дубно, 2006. — С. 68-71.
Семесенка заарештували, а його частину роззброїли за наказом Верховного отамана С. Петлюри. Почали розслідування проти коменданта міста Ю. Ківерчука, але вже в березні його припинили, а Ківерчука поновили на посаді.
Свідчення про Проскурівський погром розглядали під час процесу проти С. Шварцбарда, вбивці С. Петлюри.
Примітки
Джерела Погром у Проскурові