Бертольд ШварцВсе о Германии. Знаменитые люди Германии. Великие немецкие изобретатели. Бертольд Шварц — изобретатель пороха. БиографияШварц, Бертольд // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: В 86 томах (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907.Бертольд Шварц— RuData.ru або Бертольд Чорний (, ; також Константин Анклітцен) — легендарний німецький францисканський монах, який нібито жив у XIV столітті. Йому приписують винайдення димного пороху та артилерії в Європі, однак через відсутність надійних свідчень сучасні історики припускають, що він ніколи не існував і вигаданий для підтримки уявлення про європейське походження пороху.

Свідчення За свідченнями, Бертольд народився наприкінці XIII або на початку XIV століття у Фрайбурзі-в-Брайсгау (за іншими даними — в Дортмунді). Займався хімією; за легендою опинився в тюрмі за звинуваченням у чаклунстві, він продовжував там свої досліди й випадково винайшов порох.

Його справжнє ім'я було Константин Анклітцен (); Бертольдом він іменувався в чернецтві, а прізвисько «Шварц» отримав за свої заняття хімією. Деякі вважають, що він був ченцем в Майнці, інші — в Нюрнберзі; Винайдення пороху сталося за одними даними, в Кельні, за іншими — у Госларі. Час винайдення — близько 1330 року (радше, не раніше 1313 року і не пізніше 1359 р.).

Питання існування Бертольд трапляється в численних європейських джерелах 15—19 століть, однак свідчення істотно різняться та нерідко спростовуються надійнішими даними. Вірогідних свідчень про його особистість чи взагалі його існування не знайдено. Наприклад, історики Джеймс Партінгтон і Джозеф Нідем вважають, що його було вигадано лише для утвердження німецького (або просто європейського) походження пороху й артилерії, порівнюючи з легендарним Робіном Гудом.

У літературі В романі швейцарського письменника Фрідріха Дюрренматта «Правосуддя» образ Бертольда Шварца як легендарного винахідника пороху використовується для містифікації сімейної історії виробників вогнепальної зброї Штайєрманів. У «Сценах з лицарських часів» Пушкіна Шварц змальований просто під іменем алхіміка «перпетуум мобіле» Бертольда. У книзі письменників Ільфа і Петрова «Дванадцять стільців» Остап Бендер пожартував, що гуртожиток студентів-хіміків названо іменем Бертольда Шварца (насправді — імені Семашка). В романі Володимира Набокова «Solus Rex» Фальтер згадує Бертольда Шварца".. я комбинировал различные мысли, ну вот скомбинировал и взорвался, как Бертольд Шварц". У фантастичному романі Дмитра Скирюка «Осінній лис» чернець Бертольд Шварц є дійовою особою. Відповідно, історичний образ переглянуто. У повісті Наталени Королевої «1313» Бертольд Шварц (Константин Анклітцен) є головною дійовою особою, а сама історія винайдення пороху набуває містичного забарвлення. Шварц згаданий у повісті Тараса Шевченка «Прогулка с удовольствием и не без морали».

Вшанування

У Фрайбурзі-ім-Брайсгау йому встановлено пам'ятник ()

Примітки

Джерела