Я́ків Проко́пович Ле́вченко (, Саварка, Канівський повіт, Київська губернія, Російська імперія — , Ленінград (місце поховання), РРФСР, СРСР) — секретар Української Центральної Ради та член Малої Ради від 27 червня 1917 року, член Всеукраїнської ради військових депутатів від 23 червня, член Української Центральної Ради.
Життєпис Під час Першої світової війни служив єфрейтором 86-го піхотного запасного полку 8-ї армії (Південно-Західний фронт). Член УСДРП. 1917 році на Другому всеукраїнському військовому з'їзді обраний членом Всеукраїнської ради військових депутатів, а відтак — членом Української Центральної Ради.
Згодом проживав у станиці Сторожева (Зеленчуцький район, Карачаєво-Черкеська республіка, РФ). працював бухгалтером колгоспу «Комінтерн».
Був засуджений, покарання відбував у Лодейнопольському лагвідділенні (СвирьЛаг). Особливою трійкою Управління НКВС Лодейнопольського округу (?) Ленінградської області 31 грудня 1937 р. звинувачений по статті 58-10 Кримінального кодексу РРФСР та засуджений до вищої міри покарання. Розстріляний 11 січня 1938 р.
Реабілітований 1989 р.
Джерела Богуславська районна державна адміністрація Київської області: Саварка Список жертв політичного терору в СРСР Списки громадян, розстріляних у 1937–1938 рр.