Заморська експансія США — процес територіально-політичного розширення Сполучених Штатів Америки після здобуття ними території Континентальних штатів і покупки Аляски, тобто встановлення своїх сучасних кордонів на північноамериканському континенті.
З кінця XIX століття експансія США охоплювала Карибський басейн Атлантики, а також острови та архіпелаги Тихого океану.
Гуанові острови Передумови до придбання США заморських земель були закладені в 1856 році з прийняттям Закону про гуанові острови (). Він дозволяв громадянам США заволодівати островами з покладами гуано, розташованими де завгодно поза юрисдикцією інших держав і не мають законних власників, причому США наділили себе правом захищати інтереси цих громадян, у тому числі військовою силоюТекст закону: U.S. Code, Title 48, Chapter 8 .
Як наслідок, США стали претендувати на понад . Велика їх частина в наступні десятиліття була відступлена за різними обставинами, або претензії були зняті. Решта володіньAcquisition Process of Insular Areas . — U.S. Department of the Interior. вважаються неінкорпорованими неорганізованими територіями (крім атола Пальміра) і на початок XXI сторіччя об'єднані під назвою Зовнішні малі острови США:
На Тихому океані острів Бейкер — з 1856; острів Джарвіс — з 1856; острів Гауленд — з 1858; атол Джонстон — з 1859; риф Кінгмен — з 1860; атол Мідвей — з 1867; атол Пальміра — з 1898, інкорпорована неорганізована територія; атол Вейк — з 1899 — контролюється США, не визнається Республікою Маршаллові Острови.
У Карибському морі острів Навасса — з 1858 — контролюється США, не визнається Гаїті; риф — з 1869 — контролюється Колумбією, не визнається США, Нікарагуа і Ямайкою; риф — з 1879 — контролюється Колумбією, не визнається США, Нікарагуа і Гондурасом.
Гавайські острови
До кінця XVIII століття від трьохсоттисячного полінезійського населення Гавайських островів через занесених з континенту хвороб залишалося лише близько 30 тис. осіб. Це призвело до масового завезення робітників-іммігрантів з країн Південно-Східної Азії та Європи. У 1893 році група уродженців американського походження за підтримки флоту США здійснила державний переворот і повалила королеву Ліліуокалані.
Через рік була проголошена маріонеткова Республіка Гаваї. У 1898 р. США анексували Гаваї та в 1900 році надали їм статус самокерованої території. У 1959 Гавайські острови отримали статус штату США, 50-го за рахункомPolitical History . — hawaiiankingdom.org.
Іспанські колонії За підсумками іспансько-американської війни, спровокованої вибухом на рейді столиці Куби Гавани американського броненосного крейсера «Мен», згідно з Паризьким миром Іспанія в 1898 р. відмовилася на користь США від прав на свої колонії в Карибському морі, а також на стратегічно важливий о. Гуам і Філіппіни. Решту тихоокеанських островів Іспанія через півроку продала Німецькій імперії (США заволоділи ними пізніше). Куба і Філіппіни пізніше отримали незалежність, Пуерто-Рико і Гуам як і раніше належать США.
Куба
До моменту захоплення Куби Сполученими Штатами вона перебувала в затяжній, третій за рахунком (див. , ) війні за незалежність від Іспанії. Після відмови Іспанії від прав на Кубу за Паризьким договором (1898) це володіння стало , а в подальшому — їх маріонетковою державоюPérez, Louis A. Cuba Under the Platt Amendment, 1902—1934. — Pittsburgh: Pittsburgh University Press, 1991..
У 1902 р. острів отримав формальну незалежність, але у своїй конституції закріпив право Сполучених Штатів на введення військ на територію країни в разі нестабільності (чим США користувалися в і роках). Цей пункт був скасований в 1934р. — хоча не вберіг від агресії США в 1961 р. з метою повалення уряду Фіделя Кастро.
Пуерто-Рико Іспанія поступилася США островом Пуерто-Рико та навколишніми островами Іспанської Вест-Індії в 1898 році, з того ж року ці території знаходяться під американською окупацією. У 1917 році жителям Пуерто-Рико було надано самоврядування і громадянство США з обмеженими виборчими правами, а з 1948 р. — право обирати губернатора острова.
Згідно з конституцією 1952 р. Пуерто-Рико — вільно асоційована з США держава, що знаходиться під управлінням США, але не є їх невіддільною частиноюConstitution of the Commonwealth of Puerto Rico .. р. про майбутній статус острова майже 2/3 що взяли участь у голосуванні при явці близько 80% підтримали ідею входження до складу США як повноправного штатуPuerto Rico wants to become the 51st state of the US. — ВВС, 7 листопада 2012 року..
Гуам Гуам що знаходиться в південній частині тихоокеанських Маріанських островів служив перевальною базою на шляху з/на Філіппіни. Острів був захоплений США влітку 1898 р. і Іспанія відмовилась від нього в кінці того ж року Є неінкорпорованою організованою територією США. З 1950 наділений правом на обмежене місцеве самоврядування, а його жителі стали громадянами США з усіченими виборчими правами. Третину острова займають військово-морська база Апра та авіабаза Андерсен.
Філіппіни
Іспанія поступилася Сполученим Штатам Філіппінами в 1898 році за $ 20 млн. До моменту зміни власника архіпелагу там йшла Філіппінська революція, в ході якої місцеві повстанські угруповання (зокрема, Катіпунан) боролися з іспанським колоніальним урядом за незалежність країни та захопили більшу частину її території. Спочатку американські війська що допомагали повсталим де-факто контролювали тільки Манілу та околиціМитюков, Н. Испано-американская война на Тихом океане, ч. 2. // Бриз (сборник статей). — 2003..
Філіппінська республіка що проголосила незалежність не була визнана США, Штати продовжили війну зі своїми недавніми союзниками аж до 1901 р., коли повстанці були змушені визнати американську владу — що, втім, лише перевело конфлікт у стадію партизанської війни до 1913 р.. З 1916 р. Філіппінам було , а з 1935 р. ця колонія була перетворена на асоційовану з США державу — Співдружність Філіппін. У 1946 р. Сполучені Штати визнали незалежність держави.
Американське Самоа
За підсумками Другої громадянської війни в Самоа — між Німеччиною, США та Великою Британією від 1899 р. цей архіпелаг був розділено по 171 ° з. д. надвоє. Західна частина самоанського архіпелагу була передана Німеччині, під контролем США виявилися його східні острови (Американське Самоа), а британські війська були виведені в обмін на визнання інтересів Великої Британії на Тонга і Британських Соломонових островах.
У 1900 р. США окупували острови Тутуїла та , в 1904 р. — , в 1925 р. був анексований острів Суейнс. У 1948 році на Східному Самоа були введені елементи самоврядування. До 1951 р. воно управлялося ВМС США, але із закриттям військово-морської бази в Паго-Паго ця територія була передана під управління Департаменту внутрішніх справ США. У 1960 р. була прийнята перша конституція колонії, в 1977 р. пройшли перші вибори її губернатора. Проте формально це все ще неінкорпорована неорганізована територія США.
У 1980 році США уклали угоди з островами Кука і Токелау (частини Королівства Нової Зеландії) про делімітацію водного кордону, віддавши ряд менш значущих островів Американського Самоа в обмін на визнання своїх прав на острів Суейнс (див. та ). Втім, оскільки Суейнс культурно та історично є частиною Токелау, жителі цього архіпелагу не втрачають надії повернути острів Tokelau calls for return of island . — TVNZ, 15 лютого 2006 року..
Гуантанамо Після прийняття в 1901 р. так званої «поправки Платта» Куба що перебувала під окупацією і протекторатом США в 1903 році погодилася здати їм в безстрокову оренду землю під побудовану в 1898 році військово-морську базу в затоці Гуантанамо. У 1934 році обидва уряди погодилися, що «до тих пір, поки Сполучені Штати Америки не відмовляться від зазначеної військово-морської бази Гуантанамо або обидва уряди не дійдуть згоди по зміні її кордонів, база буде займати ту територію, яку вона має за станом на дату підписання договору». Цією ж угодою була встановлена щорічна плата за використання бази — $ 3400.
З 1959 р. Куба відмовляється приймати орендні платежі та заявляє про незаконність розміщення американської бази, посилаючись на статтю 52 Віденської конвенції про право міжнародних договорів 1969 р., по якій нерівноправні міжнародні договори, укладені під загрозою застосування військової сили, вважаються недійсними. Проте влада США посилаються на статтю 4 тієї ж конвенції, згідно з якою дія конвенції не поширюється на раніше укладені угоди.
Зона Панамського каналу Оскільки уряд Колумбії в 1903 році відмовився надати США землю під будівництво на території свого департаменту Панама трансокеанського каналу, Сполучені Штати у відповідь інспірували в цьому департаменті сепаратистський переворот. На бік повсталих перейшли Панамські підрозділи колумбійської армії, США направили до берегів Панами військово-морський флот «для захисту інтересів і власності США в зоні Панамського каналу»Панама // Латинская Америка. Энциклопедический справочник (в 2-х тт.) / редколл, гл. ред. В. В. Вольский. Том II. — : «Советская энциклопедия», 1982. — с. 290—298..
3 листопада 1903 р. було проголошено створення незалежної держави Панама. Незалежність визнано США через три доби, і в тому ж місяці Панама і США підписали договір Хея — Бюно-Варильї, за яким США отримали право «на вічні часи» розміщувати збройні сили на території Панами для «забезпечення контролю» над Панамським каналом, всі права на будівництво та експлуатацію каналу і право втручання у внутрішні справи Панами при загрозі каналуПанама // Большая Советская Энциклопедия. / под ред. А. М. Прохорова. 3-е изд., том 19. — : «Советская энциклопедия», 1975. — с. 135—138.. У 1904 р. ці положення були закріплені в конституції молодої держави.
Договором передбачалося створення особливої Зони Панамського каналу завширшки 8,1 км по кожну сторону від його середньої лінії. За неї США зобов'язалися заплатити Панамі $ 10 млн одноразово і по $ 250 тис. щорічно — текст договора.. Канал був побудований в 1904—1914 роках. Статус Зони, втім, виявився прописаний нечітко: Сполучені Штати розглядали її як свою неінкорпоровану неорганізовану територію, проте Панама вважала цю Зону що знаходиться під власним суверенітетом. Це пізніше неодноразово призводило до конфліктів, у тому числі з людськими жертвами (див. ).
Зона Панамського каналу була ліквідована (1977 р.) в 1979 році, юрисдикція Панами над Панамським каналом відновлена в повному обсязі з 1999 року.
Біг-Корн-Айленд На додаток до придбання Зони Панамського каналу США за $ 3 млн уклали в серпні 1914 з Нікарагуа про 99-річну оренду у Карибському морі та право на будівництво в затоці Фонсека військової бази. Першою статтею договору Нікарагуа надала Сполученим Штатам «на вічні часи» права на будівництво та експлуатацію будь-яких міжокеанських каналів на території країниБрайана-Чаморро договор 1914 . Договір давав право США на військове вторгнення на територію Нікарагуа для забезпечення його умов.
Проєкт Нікарагуанського каналу спочатку був конкурентним до Панамського. У разі вибору цього маршруту морська відстань між Нью-Йорком і Сан-Франциско скоротилося б майже на 800 км. Це могло створити спокусу для третьої сторони побудувати такий канал і тим самим знекровити панамський проєкт. Договір Браяна — Чаморро розв'язував проблему.
Всі умови договору були офіційно анульовані угодою Нікарагуа і США в липні 1970. Нікарагуанський канал не був побудований.
Віргінські острови Це колишнє колоніальне володіння Данської Вест-Індії є три острови (Сент-Томас, Сент-Джон і Санта-Крус) з навколишніми острівцями, що знаходиться за 60 км на схід Пуерто-Рико та межує з Британськими Віргінськими островами. Після скасування в 1848 рабства розвиток тутешніх плантацій цукрової тростини втратило для метрополії економічний сенс. Водночас США потрібні були форпости в Карибському басейні. Переговори про продаж колонії велися Данією з 1865 р., проте довго не вдавалося домовитися про ціну (США пропонували $ 5 млн).