Шафра́н га́рний (Crocus speciosus)The Plant List . — багаторічна рослина родини півникових. Вид занесений до Червоної книги України в статусі «Вразливий». Поширена декоративна культура.

Опис Трав'яниста рослина заввишки 7–40 см. Осінній ефемероїд, геофіт. Бульбоцибулина куляста або ледь пласкувата, діаметром 2,5 см, зі шкірястою оболонкою, що розпадається на кільця; нерідко має при основі придаткові бульбочки. Стебло відсутнє. Листків 2–4 штуки. Вони лінійні, сягають 40 см завдовжки і 6–8 мм завширшки. Квітки 4–6 см завдовжки, лілові або блакитні, біля основи білі з малопомітною пурпуровою сіткою. Підвид Crocus speciosus xantholaimos має жовтий зів. Тичинки жовті з блідо-помаранчевими пиляками. Приймочка розсічена, помаранчева, значно довша за тичинки.

Екологія

Рослина світлолюбна, посухостійка, має широку екологічну амплітуду, проте поширена лише в тих місцевостях, де зима м'яка, а літо посушливе. Зростає на галявинах, узліссях, рідколіссях, серед чагарників, на кам'янистих і трав'янистих схилах, яйлах. Віддає перевагу піщаним, бідним або помірно родючим, добре дренованим ґрунтам.

Розмножується насінням і вегетативно бульбоцибулинами. Квітне у вересні-жовтні, інколи період цвітіння триває до листопада. Квітки розкриваються лише за ясної погоди, в дощ пуп'янки щільно закриті. Біологічний цикл залежить від температурного режиму місцевості: зазвичай листя починає розвиватися навесні наступного після цвітіння року, але за теплої погоди може з'явитися наприкінці цвітіння, тобто восени. Вперше зацвітає на 5 рік після проростання.

Бульбоцибулинами шафрану гарного живляться вивірки і миші.

Поширення Вид розповсюджений у північній і центральній частині Туреччини, на Кавказі, в Закавказзі, на півночі Ірану. Через Україну пролягає північна межа ареалу. В Криму осередки шафрану гарного знайдені на головному пасмі Кримських гір і Керченському півострові. Висотний діапазон становить 800—2800 метрів над рівнем моря.

Статус виду Стан українських популяцій задовільний, оскільки рослини добре розмножуються поділом бульбоцибулин, але в осередках мало генеративних особин, що свідчить про велике антропогенне навантаження. Вид зникає внаслідок нищівного збирання квітів, викопування бульбоцибулин, витоптування. Шафран гарний охороняється в Кримському та Ялтинському гірсько-лісовому заповідниках, на території пам'ятки природи «Каратау».

Застосування Шафран гарний — вельми популярний об'єкт квітникарства, відомий в культурі з початку XIX століття. Вид цінується за рясне цвітіння і привабливу форму квіток, що навіть відображене у назві цієї рослини. Його висаджують в альпінаріях, навколо чагарників, під деревами, на клумбах та газонах. Рослини цього виду сумісні з пізньоцвітами, цикламенами, іншими осінньоквітними шафранами. Відомі такі сорти: 'Aino' — виведений від рослин, знайдених в 1980-х роках на Ялтинській яйлі. Названий на честь литовського ботаніка Айно Пайвел. Від диких особин відрізняється більш яскравим забарвленням з добре помітно сіткою тоненьких смужок; 'Aitchisonii' — дуже великі квіти лавандового кольору; 'Albus' — білі квіти з жовтим центром; 'Artabir' — походить від кавказької форми. Квіти широко розкриті, синьо-бузкові, з загостреними пелюстками і темними смужками; 'Cassiope' — блакитні квіти з жовтим центром і добре помітними смужками; 'Conqueror' — квіти насичено-фіолетові; 'Oxinan' — квіти широко розкриті, фіолетово-сині, з загостреними пелюстками.

Також існує гібрид шафрану гарного з близьким видом Crocus pulchellus.

Підвиди Crocus speciosus subsp. archibaldiorum Crocus speciosus subsp. bolensis Crocus speciosus subsp. elegans Crocus speciosus subsp. hellenicus Crocus speciosus subsp. ibrahimii Crocus speciosus subsp. ilgazensis B.Mathew Crocus speciosus subsp. sakariensis Crocus speciosus subsp. speciosus Crocus speciosus subsp. xantholaimos B.Mathew

Синоніми Crocus multifidus Rochel ex Ledeb. Crocus nudiflorus Hohen. Crocus polyanthus Grossh. Crocus speciosus var. laxior Herb. Crocus speciosus var. transylvanicus Herb. Crocus tauricus Steven ex Nyman

Джерела

Посилання Шафран гарний в Червоній книзі України. — Переглянуто 9 грудня 2014.