Дана стаття розглядає аспекти участі держави Чехословаччина у Другій світовій війні з початку німецької окупації Чехословаччини в березні 1939 року і до завершення бойових дій в Європі у травні 1945 року.

Німецьке вторгнення

Окупація Чехословаччини стала логічним завершенням процесу ліквідації незалежності країни. Першим етапом цього процесу стала анексія Судетської області, здійснена з 1 по 10 жовтня 1938 року відповідно до Мюнхенських угод між Великою Британією, Францією, Німеччиною та Італією. При цьому, як писала ще в квітні 1938 року одна з провідних чехословацьких газет «Народні лист», «з фактом існування Великої Німеччини потрібно змиритися так швидко, наскільки це можливо»Národní listy. 12.4. 1938. № 101..

Скориставшись чисельною і військовою перевагою, Німеччина анексувала Судети, на 90 % заселені німцями, які, за висловом Ернста Нольте, «вкоренилися в думці, що вони зазнали несправедливість з боку чехів, а не сторони загальних історичних процесів», і намагалися відстояти «своє привілейоване становище», будучи по суті «залишками середньовічної східної німецької колонізації»Nolte E. Die faschistischen Bewegungen. München, 1966. S. 246.. Словаччина у свою чергу передала до складу Угорщини південні і східні регіони країни, на 87 % заселені етнічними угорцями.

21 вересня 1938 року, у розпал Судетської кризи, Польща поставила Чехословаччині ультиматум про «повернення» їй Тешинської області, де проживало 80 тисяч поляків і 120 тисяч чехів. 30 вересня 1938 року, у день підписання Мюнхенської угоди, Польща направила Празі черговий ультиматум і одночасно з німецькими військами ввела свою армію в Тешинську область, предмет територіальних суперечок між нею та Чехословаччиною в 1918—1920 роках.

Територія Чехословаччини скоротилася на 38 %, країна перетворилася на вузьку і довгу, дуже вразливу державу, що стала протекторатом Німеччини. Німецькі війська опинилися за 30 км від Праги. Крім того, 3 грудня 1938 року був укладений секретний договір з народом Чехословаччини, згідно з яким вона не могла «тримати укріплення і загородження на кордоні з Німеччиною»ГАРФ. Р7021, Оп. 148, Д. 125, Л. 16. Копія.. Доля решти території країни, таким чином, була вирішена.

14 березня 1939 року Гітлер викликав чехословацького президента Еміля Гаху в Берлін і запропонував йому прийняти німецький протекторат. Гаха погодився на це і німецька армія увійшла в країну практично без будь-якого опору. Єдину спробу організованої збройної відсічі зробила рота капітана Карела Павлика в місті Містек.

14 березня 1939 Словаччина на чолі з авторитарним союзником Гітлера Йозефом Тисо стала незалежною державою, Підкарпатська Русь була окупована Угорщиною.

15 березня 1939 особистим указом Гітлера Богемія і Моравія були оголошені протекторатом Німеччини. Головою виконавчої влади протекторату був призначуваний фюрером рейхспротектор (). Першим рейхспротектором 21 березня 1939 був призначений Константін фон Нейрат. Існував також формальний пост президента протекторату, який все його існування займав Еміль Гаха. Особовий склад відділів, аналогічних міністерствам, був укомплектований посадовими особами з Німеччини. Євреї були вигнані з державної служби. Політичні партії були заборонені, багато лідерів Комуністичної партії Чехословаччини перебралися в Радянський Союз.

В еміграції у Лондоні з початком Другої світової війни Е. Бенеш створив уряд Чехословаччини у вигнанні, який користувався підтримкою антигітлерівської коаліції (з 1941 р. до неї приєдналися США і СРСР).

Окупація

У березні 1939 року понад 2 тисячі золотих злитків вартістю 5,6 млн фунтів стерлінгів, що знаходилося в Лондоні, було передано з рахунку Національного банку Чехословаччини на рахунок у Банку міжнародних розрахунків (Bank for International Settlements), керований від імені РейхсбанкуБританский центробанк впервые признался в помощи фашистам // ІТАР-ТАРС від 31 липня 2013.

Швидка і успішна анексія відносно невеликої, але стратегічно важливої і економічно значної Чехословаччини з її численним (23,5 %) німецьким населенням, створила враження легкої перемоги і спонукала Адольфа Гітлера продовжувати наступ на країни Центральної Європи.

Населення Чехії і Моравії було мобілізовано як робочу силу, яка повинна була працювати на перемогу Німеччини. Для управління промисловістю були організовані спеціальні управління. Чехи були зобов'язані працювати на вугільних шахтах, в металургії і на виробництві озброєнь; частина молоді була відправлена ​​до Німеччини. Проте, як зазначає німецький дослідник Детлеф Брандес, видобуток залізної руди залишився на довоєнному рівні, роботи з розкриття та підготовки родовищ були закинуті, машини перевантажені; до 1944 виробничі потужності збільшилися тільки на 18 %Brandes D. Die Tschechen unter deutschem Protektorat. München, 1969. S. 42..

У перші місяці окупації німецьке правління було відносно помірним. Дії гестапо були спрямовані переважно проти чеських політиків та інтелігенції. Тим не менш, за первісним задумом нацистів, чехів слід було асимілюватиIbid. S. 33..

Восени 1941 року рейх зробив ряд радикальних кроків у протектораті. Заступником рейхспротектора Богемії і Моравії був призначений начальник Головного управління імперської безпеки Рейнгард Гейдріх. Прем'єр-міністр Алоїз Еліаш був заарештований, а потім розстріляний, чеський уряд реорганізовано, всі чеські культурні установи були закриті.

В загальному до кінця 1941 року на примусові роботи до Німеччини було вивезено 200 тис. жителів «протекторату Богемії і Моравії» і 100 тис. жителів Словаччини; було ліквідовано довоєнне трудове законодавство, а тривалість трудового дня — підвищена до 10-12 годин; на селян були покладені обов'язки щодо постачання сільгосппродукції. Вивезення сировини, промислових і продовольчих товарів до Німеччини призвело до зростання цінВсемирная история / редколл., отв. ред. В. П. Курасов. том 10. М., «Мысль», 1965. стр. 58.

Було організовано заслання євреїв до концтаборів, у містечку Терезін було організовано гетто. У червні 1942 року, після смерті Гейдріха, його наступником був призначений генерал-полковник поліції, оберстгруппенфюрер СС Курт Далюге.

У 1943 році близько 350 000 чеських робітників були депортовані до Німеччини. При цьому за наказом Гітлера в жовтні 1943 р. німецька влада відмовилася від будь-якого застосування чеських чиновників на державній службіIbid. S. 36.. В межах протекторату вся невійськова промисловість була заборонена. Більшість чехів підкорилися (як зазначалося в німецьких документах, «з опозиції до свого уряду, а не від дружності до німців»ГАРФ. Р7021, Оп. 148, Д. 125, Л. 47.) і лише в останні місяці війни активізували рух опору.

Рух Опору

Стихійний спротив громадян Чехословаччини німецькій окупації і створення перших підпільних організацій на території Чехословаччини і за її межами почалося незабаром після німецької окупації Чехословаччини. Так, 28 жовтня 1939 року, в 21-ту річницю проголошення незалежності Чехословаччини у 1918 році, в Празі, Брно, Остраві, Кладно відбулися виступи проти окупації, які були придушені. Німецькі війська відкрили вогонь по демонстрантахВсемирная история / редколл., отв. ред. В. П. Курасов. том 10. М., «Мысль», 1965. стр. 67. 15 листопада 1939 помер поранений 28 жовтня студент-медик Яна Оплетала, його смерть викликала студентські демонстрації. У відповідь окупаційна влада почала масові арешти — були заарештовані політики, громадські діячі, 1800 студентів і викладачів. 17 листопада всі університети і коледжі в протектораті були закриті, дев'ять студентських лідерів страчені, сотні людей були відправлені в концтабори.

Представники різних організацій і об'єднань чехословацьких емігрантів у своїй діяльності орієнтувалися на різні держави та політичні сили:

генерал Л. Прхала орієнтувався на ПольщуИ. И. Поп. Чехословакия — Советский Союз, 1941—1947 гг. М., «Наука», 1990. стр.6; посол Чехословаччини в Парижі Ш. Осусский розглядав як союзника Францію; Е. Бенеш орієнтувався на Велику Британію.

Антифашистський опір у Чехословаччині

Антифашистський опір у Чехословаччині мав різні форми, поширення набули форми пасивного опору (бойкот, невиконання розпоряджень окупаційної адміністрації), а також страйки, антифашистська пропаганда і саботаж (зокрема, випуск некондиційної військової продукції).

тільки протягом 1939 року на території Чехословаччини пройшли 25 страйків на 31 промисловому підприємстві; 20 липня 1941 в ході боїв за місто Тюрі (Естонська РСР) було відмічено, що багато мін, випущені німецькими військами, не вибухають. При їх вивченні було встановлено, що замість вибухівки міни були заповнені піском; в одній з мін була записка «допомагаємо, чим можемо», написана чехословацькими робітникамиБорьба за Советскую Прибалтику в Великой Отечественной войне 1941—1945 (в 3-х книгах). Книга 1. Рига, «Лиесма», 1966. стр. 115.

У листопаді 1939 року в результаті серії арештів німецькі спецслужби розгромили «Політичний центр» (Politické ústředí) — підпільну організацію, яка об'єднувала прихильників Е. Бенеша.

На початку 1940 року була створена підпільна антифашистська організація ÚVOD (Ústřední výbor odboje domácího).

У лютому 1940 року для розгляду політичних справ були створені особливі «надзвичайні суди»Н. С. Алексеев. Злодеяния и возмездие: преступления против человечества. М., «Юридическая литература», 1986. стр.116.

У жовтні 1940 року відбувалися протестні виступи гірників у ГандловійВсемирная история / редколл., отв. ред. В. П. Курасов. том 10. М., «Мысль», 1965. стр.68.

29 червня 1941 керівництво комуністичної партії Чехословаччини закликало населення Чехословаччини активізувати боротьбу проти німецьких окупантівВ. И. Клоков. Плечом к плечу (советские люди в партизанском движении европейских стран) // Советские партизаны: из истории партизанского движения в годы Великой Отечественной войны / ред.-сост. В. Е. Быстров, ред. З. Н. Политов. М., Госполитиздат, 1961. стр.764-830: посилилася організаційна та пропагандистська робота; влітку-восени 1941 року були організовані великий страйк на Вальтерівському авіаційному заводі, а також страйки на заводах Рінггофена, Колбен-Данека, Шкода, Находській текстильній фабриці, мотозаводі в Градці-Краловому, шахтах в Святоневицях, Нучицях, Раховнику, на Кладненських шахтах, на будівництві у Вітковицях; у вересні 1941 року був створений Центральний національно-революційний комітет Чехословаччини, до складу якого увійшли комуністи, соціал-демократи, а також безпартійні профспілкові та громадсько-політичні діячі. Почалося створення національно-революційних комітетів — підпільних організацій, які координували діяльність окремих антифашистських групИстория Второй Мировой войны 1939—1945 (в 12 томах) / редколл., гл. ред. А. А. Гречко. том 4. М., Воениздат, 1975. стр. 217; у вересні 1942 року підпільні групи Компартії Чехословаччини почали створення перших партизанських загонів в районах міст Горовіче, Добжищ, Пшибрам і Рожміталь; з весни 1944 року комуністи Чехословаччини почали підготовку до національного повстання.

Загалом у лютому 1942 року німецька окупаційна влада зареєструвала 19 актів саботажу і диверсій, у березні 1942 року — 32; у квітні 1942 року — 34; в травні 1942 року — 51История Чехословакии с древнейших времён до наших дней / ред. А. Х. Клеванский. М., «Наука», 1988. стр. 370.

27 травня 1942 відбувся замах на Р. Гейдріха, в результаті якого він був смертельно поранений і помер 4 червня 1942. Його смерть викликала масові репресії — були проведені облави, арешти і страти, повністю знищені селища Лідице і Лежаки.

Влітку 1942 року в Празі підпільники підпалили завод «Чешско-Моравско-Колбен-Данск».

У вересні 1942 року на річці Лабі підпільники затопили баржі з вантажами для німецької армії.

У жовтні 1942 року на залізниці Прага — Бенешов був пущений під укіс ешелон, в результаті були розбиті 27 платформ з танкамиИстория Второй Мировой войны 1939—1945 (в 12 томах) / редколл., гл. ред. А. А. Гречко. том 5. М., Воениздат, 1975. стр. 412.