Дієвас (Діевс, Дієв, Дейвс, , , , ) — головне божество в балтійській міфологіїИванов Вяч. Вс., Топоров В. Н. Дієвас // Міфи народів світу: Енциклопедія. М., 1980. — Т. 1. — С.153-158. — Балтийская мифология .
Етимологія У сучасних литовській та латиській мовах це слово може стосуватися будь-якого божества (язичницького, християнського, вигаданого тощо). Воно також використовується для опису Бога, як його розуміють сьогодні основні світові релігіїLeach, Maria; Fried, Jerome (1949). Funk & Wagnalls Standard Dictionary of Folklore, Mythology and Legend. Vol. 1. New York: Funk & Wagnalls. p. 631. OCLC 3856950..
В англійській мові Dievas може використовуватися як слово на позначення Бога або верховного бога.
У дохристиянській релігії балтів Dievas розуміли як верховну істоту світу.
Раніше Дієвас просто позначав осяяний сонцем купол неба, як і в інших індоєвропейських міфологіях. Небесний аспект все ще помітний у таких фразах, як Saule noiet dievāNav saulīte dievā gaiša, Latvian Daina (traditional Latvian folksong), з латвійських народних пісень. Наприклад, в індуїзмі група небесних божеств називається девами, що є результатом спільного протоіндоєвропейського коріння.
Образ Дієвас зазвичай представлявся пасивним божеством, яке безпосередньо не впливало на долі людейИванов Вяч. Вс., Топоров В. Н. Диевас, Диевс, Диев, Дейвс // Мифологический словарь/ Гл. ред. Е. М. Мелетинский. — М.:Советская энциклопедия, 1990. — 672 с..
Дієвас мав двох синів або, у більш давній формі міфів — сина та доньку Lautenbachs J., Deews un welns, Riga, 1885; Biezais H., Die Himmlische Gцtterfamilie der alten Letten, Uppsala, 1972.. У латиських народних піснях збереглися мотиви та символізм, які пов'язують дітей Дієваса з близнюками, яких обожнюють в інших традиціях.
Див. також Окопірмс
Примітки