Джон Лілберн (бл. 1614 – 29 серпня 1657), також відомий як Вільнонароджений Джон, був англійським політичним левеллером до, під час та після Англійських громадянських війн 1642–1650 років. Він ввів термін «права вільнонароджених», визначивши їх як права, з якими народжується кожна людина, на відміну від прав, дарованих урядом чи людським законом.  У молодості він був пуританином, хоча ближче до кінця життя став квакером. Його праці цитувалися у висновках Верховного суду Сполучених Штатів.

Раннє життя

Джон Лілберн народився в сімʼї, що володіла скромним маєтком у Тіклі Панчардоні поблизу Бішоп-Окленда, графство Дарем. Імовірно, місцем його народження був Сандерленд, але точна дата його народження невідома; існують певні суперечки щодо того, чи народився він у 1613, 1614 чи 1615 році.

За його власними словами, Лілберн здобув перші десять років своєї освіти в Ньюкаслі, майже напевно в Королівській вільній граматичній школі.  Він також здобув певну освіту в Бішоп-Окленд.

Праця Принципи природного права Лільберн сформулював своєрідно. Він збільшив кількість невідчужуваних природних прав, включивши в них багато демократичних прав і свобод, зокрема свободу думки, слова, друку, зборів, право подання петицій, свободу від свавільних арештів, принцип законності. До природних прав Лільберн відносив навіть інститут присяжних у суді, а також право кожного громадянина на участь в управлінні державою.

З договірної теорії походження держави Лільберн дійшов також висновку про суверенітет народу. На цій підставі він висунув цілу низку вимог: про право народу на повстання проти антинародної влади; про ліквідацію будь-якого майнового цензу при виборах до парламенту (однак позбавляв права голосу жінок і слуг); про право народу не тільки обирати, а й відкликати своїх депутатів: про свободу віросповідання і виборність священнослужителів. Лільберн один із перших висунув ідею поділу влади на законодавчу і виконавчу, але при цьому передбачав необхідність підзвітності виконавчої влади парламенту (однопалатному, без палати лордів).

У питаннях кримінального права він вважав за потрібне дотримувати такого принципу: немає злочину і не повинно бути покарання без відповідного кримінального закону (nullum crimen nulla poena sine lega). Лільберн обстоював формальну рівність усіх перед законом. «Усі громадяни рівні перед законом і однаково відповідальні перед ним». Окремо він зауважував, що казнокрадів треба вішати там, де їх схоплять за крадіжку.

Слід зауважити, що «зрівняння», яке обстоювали левелери, не торкалося приватної власності, а обмежувалося тільки сферою політичних прав. «Парламент, — наголошував Лільберн, — не має права зрівнювати майновий стан людей, руйнувати власність або робити всі речі спільними». Він вважав несправедливою назву їхньої партії «зрівнювачі», намагався довести, що він противник майнової рівності.

Таким чином, на відміну від індепендентів левелери намагались рішучіше і послідовніше просувати демократичні принципи.

Примітки

Посилання Лілберн //