Філон Семенович Кміта (19 березня 1530Дзве даты //Беларуская газета «Звязда». 19 березня 2010 року. С.8. — 29 листопада 1587Энцыклапедыя гісторыі Беларусі: У 6 т. Т. 4. Кадэты — Ляшчэня / Рэдкал.: Г. П. Пашкоў (і інш.). — Мн. : БелЭн, 1997. — іл. — С. 207. ) — визначний руський полководець та урядник Великого Князівства Литовського. У 1562 році остерський старостаОстерське староство у другій половині XVI — на початку XVII ст.: формування системи земельних володінь, у 1565 році — чорнобильський урядник, у 1566 році — оршанський староста, у 1579 році став смоленським воєводою.
Життєпис Бартош Папроцький в одній зі своїх робіт уривчасто написав про нього згадкуHerby rycerstwa polskiego przez Bartosza Paprockiego zebrane i wydane r. p. 1584; wydanie Kazimierza Józefa Turowskiego. str. 852. Її використав Шимон ОкольськийOkolski Sz. Orbis Polonus, Т. I. С. 400—404. Альберт Коялович подібно до Папроцького тільки між іншим згадує одного із синів Філона, який помер вже після смерті батька. Каспер НесецькийНесецький так ретельно використовував працю Кояловича, що та стала зовсім не потрібна. Про Кміту нічого нового в Кояловича немає. Niesiecki K. Herbarz Polski T.1-3Niesiecki K. Herbarz Polski… — T. V. — S. 122—129. , зі звичайною для себе сумлінністю, повторив все, що знав ПапроцькийMalinowski M., Przezdiecki A. Źródła do dziejów polskich. Wilno. 1844. Tom II str.306В цьому джерелі вміщено 29 листів Філона до різних адресатів..
Родина Батько: Семен Кмітич — у 1527–1541 роках королівський дворянин, у 1539 році отримав чорнобильський замок (згадується 12 жовтня 1539 року і мав його протягом чотирьох років) у відшкодування збитків, завданих йому татарами. Так само тримав Вонячин, який у 1547 році після нього отримав ВишневецькийBoniecki A. Poczet rodów w Welkiem Księstwie Litewskiem w XV i XVI wieku… — S. 132..
Мати: княжна ДугнаНа Євдокію ми іноді навіть зараз кажемо, щоправда дещо зросіянщено, Дуня. Лукомська, донька Андрія Івановича Лукомського князя Мелешковицького та княгині N. Федорівни ЧетвертинськоїBoniecki A., Reiski A. Herbarz polski. — Warszawa, 1913. — T. XVI. — S. 109. . Після смерті чоловіка вдруге вийшла заміж за Миколу Гулевича гербу Новина — двоюрідного брата відомої Галшки Гулевичівни.
Сестри, одна з яких, Євдоксія, була одружена з Іваном Проскурою-Сущанським, київським суддеюСтаття Iwanków у Географічному словнику Королівства Польського та інших земель слов'янських, том III, С.314, з 1895 року.
Військова діяльність У власному батькові Філон Кміта мав і наставника, і похвальний приклад присвячення себе для краюЙого Папроцький порівнює з карфагенським Ганнібалом.
Участь у Московсько-Литовській війні Вперше про себе Кміта заявив у 1562 році, коли вибухнула війна між Сигізмундом Августом та Іваном Грозним, в якій він здобув перемогу в битві під Остром. Заохочений цим успіхом, того ж тижня напав на Чернігів, при цьому підтвердив свій військовий хист двома перемогами на полі бою та при облозі і взяттю Чернігова. Після цієї перемоги князь Костянтин Острозький надіслав 600 білгородських татар, які перебували на його платні, під керівництвом Єзехози та Абакайчика до Кміти, заохочуючи йогоPaprocki B. Gniazdo Cnoty, Zkąd Herby Rycerstwa slawnego Krolestwa Polskiego, Wielkiego Księstwa Litewskiego, Ruskiego, Pruskiego, Mazowieckiego, Zmudzkiego, y inszych Państw do tego Krolestwa należących Książąt, y Panow początek swoy maią. С. 1184, аби напав з ними на ворожі кордони і відплатив за втрати, яких зазнавала Литва. Кміта знову здобув перемогу у битві під Стародубом. 23 січня 1564 року Великий гетьман литовський Миколай Радзивілл «Рудий» покликав Філона для участі у битві на Улі. У цій битві Філон застосував військову хитрість, завдяки якій була не тільки здобута перемога в битві, а й захоплені чималі воєнні трофеї. Після кількох місяцях перерви війна спалахнула заново; з обох сторін почато нищення прикордонної землі. Кміта здобув і зруйнував місто Почеп, спустошив краснопільське довкілля, пограбував азійських купців, які їхали до Москви, перейняв царських послів до Криму і з великою здобиччю повернувся до Остра.
В 1568 році готувалася справжня війна, особисто Сигізмунд Август покликав Філона Кміту в табір під Радошковичами і відправив його, аби той вторгся у Смоленське князівство. Доручення короля доручення Кміта виконав дуже швидко.
Після цього військових дій за участю Філона не відомо аж до відновлення війни Стефаном Баторієм у 1579 році.
Участь у завершенні Лівонської війни
Напади на Смоленськ
Тільки-но король розпочав похід, умить віддав йому наказ спостерігати за ворожими маневрами понад Дніпром, аби з тієї сторони республіка не зазнала якоїсь шкоди. Але найдокучливішого удару ворогові завдав Філон Кміта, який, зібравши величезну дружину й маючи кілька присланих хоругов, рушив до Смоленська і спалив близько 2000 сіл і передмістя. Кміта привів до Орші колону, завантажену награбованим, натовпи полонених та стада худоби. Король призначив його смоленським воєводою, щоб назва посади нагадувала місце його недавніх заслугСмоленськ був повернутий у межі Республіки тільки в 1611 році.. Запрошення Кміти до сенату заохотило його до подальшої служби королю та республіці. Стефан Баторій, ретельний в оцінці приналежних здібностей кожного, не закликав його до табору, не доручив йому простих справ, а наказав і в наступному поході 1580 року продовжувати наїзди. Отож тільки восени, на початку вересня, Кміта вирішив вторгнутися у смоленські землі.
Кміта зібрав до 9000 вершників і на всякий випадок, чого досі не робив, оглянув гармати. Вважаючи вдалі на початку рейди за надійну прикмету перемоги, сміливо кинувся під Смоленськ з усім табором та полоненими, яких попутно загнано до табору. Мав собі намір нещодавно відбудоване спалене передмістя знову спалити, або й, за можливості, заволодіти фортецею. Але керівники замку, Даніїл Ногтєв та князь Федір Массальський, приготували потужну відсіч. Московити захопили 60 польових гармат, які були надіслані до Москви. Кміта, програвши битву, коли тікав з поля і полонені за поверненою наосліп кіннотою не могли встигнути, наказав зупинитися і вбити всіх полонених.
Для залагодження смутку, і аби від нових заходів його не розохотити, король зруйновані та здобуті 6 вересня Великі Луки, доручивши Домініку Родольфіньо довести до оборонного стану, віддав у врядування Філону Кміті. Цей, аби залога в байдикуванні не розслаблялася, в червні 1581 року здобув Холм та Стару Руссу.
Протистояння під Старицею
З прибуттям короля до табору, рада зупинилася на тому, щоби усією потугою здобувати Псков; отож аби ворога відволікти в інший бік, було наказано Радзивіллу та Філону Кміті вирушити до Білої, а попутно спустошувати довкілля і стомлювати війська для запобігання відсічі. Радзивілл та Кміта ретельно виконали королівський наказ, відсічі під Псков не допустили й ще привели до коша пійманих одного з князів Оболенських з кількома боярськими синами.
Незабаром почалися мирні перемовини. Антоніо Поссевіно в листі від 16 листопада 1581 року з табору під Псковом писав до царя, щоб не марнував час з присиланням комісарів наділеними достатніми повноваженнями, бо король зрозуміло висловився, якщо не настане спокій, миттю від'їде до Литви і особисто займеться зібранням ще більшого ніж тепер війська, а в зайнятому краї залишить Замойського та КмітуTurgenev A. Historica Russiae monumenta, ex antiquis exterarum gentium archivis et bibliothecis deprompta. C.53..
День 15 січня наступного року покрав край довготривалій війні. Великі Луки повернули цареві, отож Кміта був змушений виїхати з цієї фортеці та повернутися до Орші, де до смерті був на посаді старости цього замку.
Цивільна діяльність
У цивільному житті Кміта добре господарював у всіх маєтках, які йому дісталися від батька, а через те, що військові видатки покривав доходами своїх маєтків, то частину з них змушений був продавати, але на час продажу Коростишева, як він сам зазначає, цей маєток не складає не тільки однієї третьоїТакі були на той час державні вимоги, а й навіть однієї тридцятоїPrzezdiecki A. Podole, Wołyń, Ukraina. Wilno. 1841. С. 114—118..
Як вище зазначалось, був призначений урядником в Остер:
У 1565 р. продав містечко Коростишів, воно стало власністю представника роду ОлізарівBoniecki A. Herbarz polski… — Cz. 1. — t. 10. — S. 188..
29 березня 1566 року подільські маєтки через їх віддаленість до місця державної служби поміняв на Чорнобиль, як це сказано в даному йому привілеїЗ книг метричних записів ВКЛ. Т. 50. С. 14 і далі.. Може це стосувалося не всіх володінь, бо за згадкою під 1571 р. Кміта-Чорнобильський є власником Пикова на Винничині.
В будь-якому разі це була не заміна, а багатий подарунок, немала нагорода: Філон Кміта замість пустого дідицтва на Брацлавщині, щомиті знищуваного татарами і загубленого десь в степах, отримував спокійне, заселене та заможне поселення. Це очевидно рятувало його від руйнування маєтків. Вдячний за засвідчену ласку, він перебував в постійних лицарських спекотах, щасливий переможець під Уллою, Черніговом та Смоленськом. Як прикордонний охоронець і ретельний виконавець служби, безперервно маючи у полі зору кордон, рідко покидав його, аби навідати свої маєтки. У 1574 році також писав до гетьманів, прохаючи, щоб йому було дозволено з Орші з'їздити до свого «маєточка» Чорнобиля, «де не був — за його словами — восьмий рік через державні послуги та послуги Вельможним Панам». Першим схотів писатися Кмітою-Чорнобильським.Стаття Czarnobyl у Географічному словнику Королівства Польського та інших земель слов'янських, том I, С. 750, з 1895 року .
Вцілів королівський лист до Філона, а мусило їх бути немало, бо з них можна було би скласти уяву яких послуг чекали від Кміти, а заодно переконатися, на якій висоті мав король його досвід та непорушну вірність, коли в часах таких небезпек довірив йому Оршу, цю чатову його держав.
7 липня 1572 року, життя короля Сигізмунда Августа завершилось і майже через рік по тому, 9 травня 1573 року, був обраним королем Генрік Валуа. Лиш як тільки це сталося, Кміта був задіяний сенатом для зносин з царем, і хоча не маємо цих листів, які мусять ще десь перебувати у сховку, знаємо, що Кміта ретельно виконував покладене на нього у цій галузі доручення, бо в цьому переконують листи, які опублікованіКоршунаў А. Ф. Эпісталярная спадчына Ф. С. Кміты-Чарнабыльскага.//История Беларуси IX—XVIII веков. Первоисточники. .
Волович, якому увесь перебіг справ не міг бути невідомим, проте запитав Кміту: чи насправді давав цареві пораду, аби під час безкоролів'я свого сина з військом прислав до Смоленська, чи освідчувався йому служити та допомагати у володарюванні, чи просив про те, аби цар до себе наблизив? При цьому застерігав, що цей вчинок йому загрожує великою небезпекою. Кміта відповів розлогим листом, в якому пояснює усю свою діяльність; заперечує, що він закликав царя до вторгнення в Литву, і стверджує, що подібна порада ніколи не повставала в його думці. Що писав, що виконував, це все відомо литовському сенату, бо виконував тільки його наказиЛист XII від 16 червня 1874 року та XIII з першої половини серпня 1874 року..
Вищезгадана справа, окрім швидкоплинного обурення, не мала подальших наслідків. Кміта залишився в Орші, протягом наступних п'яти років до відновлення війни вартував доручений замок, про опорядження та озброєння якого не припиняв турбуватися.
Сім'я