Казимир Ге́нріхович А́гніт-Следзе́вський (След-Зевський) (Агніт-Казимир Генріхович Следзевський; 27 травня 1898, Санкт-Петербург — 6 листопада 1973, Київ) — український радянський графік; член Асоціації художників Червоної України у 1926—1929 роках та Спілки радянських художників України. Заслужений діяч мистецтв УРСР з 1960 року.

Життєпис Народився року у Санкт-Петербурзі у сім'ї артиста балету, режисера Київського оперного театру Генриха Керевича та співачки українських і російських хорових колективів В. Следзевської. У 1908—1916 роках навчався в київській приватній гімназії А. Стельмашенка, одночасно у 1913—1916 роках — у Києві в художній студії Олександра Мурашка у Івана Селезньова; у 1916—1922 роках — на механічному факультеті Київського політехнічного інституту. Його першим учителем малювання у 1910 році був художник-декоратор Київського оперного театру Семен Евенбах. З 1914 року паралельно з навчанням працював кочегаром, помічником машиніста, санітаром, вантажником тощо.

З 1923 року — карикатурист газет «Молодий пролетарій» (1923—1925), «Більшовик», «Пролетарська правда» (1925—1926), журналів «Глобус», «Факел». Протягом 1936—1941 років працював у газетах «Комсомолець України», «Комсомольська правда», журналі «Перець», видавництві «Мистецтво», Комбінаті Художнього фонду УРСР. У 1937—1941 роках працював у жанрі «об'ємного шаржу», створив низку сатиричних лялькових персонажів для створеного ним разом із Т. Следзевською першого пересувного Українського сатиричного театру ляльок для дорослих.

Брав участь у німецько-радянській війні, був співробітником газети «За Радянську Україну»Агнит-Следзевский Казимир Генрихович / Память народа.. За завданням політуправлінь Південно-Західного, Донського, Сталінградського фронтів та Українського штабу партизанського руху виконав сотні рисунків, плакатів, листівок, карикатур для фронтової преси. Нагороджений медаллю «За оборону Сталінграда»;

В 1944—1973 роках — співробітник журналу «Перець». Член ВКП(б) від 1946 року. Жив у Києві на вулиці Льва Толстого (нині Гетьмана Павла Скоропадського), № 25, квартира № 104. Помер у Києві 6 листопада 1973 року. Похований на Байковому кладовищі (ділянка № 33).

Родина Мати — співачка хору Вікторія Следзевська. Батько — артист балету, режисер, бутафор Київського міського оперного театру Генрих Керевич. Донька — лікарка-кардіолог, реабілітолог, доктор медичних наук Ірина Следзевська (1928—2015). Зять — лікар-кардіолог, терапевт, доктор медичних наук Георгій Яновський (1928—2006)Матеріали до Українського біографічного словника.

Творчість Працював у галузі сатиричної, станкової та книжкової графіки. Виконав

ілюстрації до книжок «Історія одного міста» (1930–1931), «Казки» (1953) та «Премудрий піскарь» (1958) Михайла Салтикова-Щедріна; поеми Тараса Шевченка «Сон» (1938–1939, кольорові олівці). Створив сатиричні станкові твори за її мотивами (1958, гуаш, акварель; 1963, літографія) та за мотивами поеми «Юродивий» (1963, літографія) і поезії «Колись то ще, во время оно» (1963, літографія); «Мийдодір» (1949) і «Лікар Айболить» (1958) Корнія Чуковського; вірші «Павук і муха» Дем'яна Бєдного (1957); «Диспут» Генріха Гейне (1957); «Папська сльоза» Ярослава Галана (1958); серії малюнків «Маршрути історії» (1930—1933, акварель, туш); «Гітлерія» (1943—1944, акварель, сангіна, гуаш, туш; окремі листи в Донецькому художньому музеї); «Щоденник Карла Дормана» (1944); «Перевертні» (1945); «Вампіри» (1945, пастель; Донецький художній музей); «Чорне минуле» («Вороги революції») (1957—1966); на теми творів Ярослава Галана (1959—1960, гуаш; Музей Ярослава Галана у Львові); «Суть історична — мова сатирична» (1968); сатиричні малюнки і плакати «Вільне голосування по-фашистському» (1934); «Фронтове агітвікно № 1» (1941); «Під славним містом, під Києвом» (1943); «Бублики» (1944); «Догрався» (1945); «Про легковажну птицю» (1945); «Святі дари» (1952); «Гаряча промивка» (1954); «Альпініст» (1955); «Багдадський злодій» (1956); «Чорне минуле» (1957); «Сейф атомника» (1960); «Недодача. Дача. Передача» (1960); «А ви таких „культурних“ бачили?» (1961); «Так проводив трутень дні — ось і трутня труднощі» (1961); «Який би ретязь не сплести?» (1962); «Батьківщино, приймай ювілейний врожай» (1967); «Свині рогатій — вузлик на згадку» (1968); карикатури «Під П'ятихаткою. Вчора — хата під п'яткою, сьогодні — п'яти під хаткою» (1944); «Гад-Дольфу Гітлеру»; «Ніжинський засіл»; інше портрет Арія Пазовського (1935, ксилографія); «Крейсер Аврора» (1947, ліногравюра; Одеський художній музей); «Наш шлях» (1951, гуаш; Національний художній музей України); «На Дніпрі» (1957, акварель); літографії на теми «Співомовок» Степана Руданського (1958); «Інкубатор» (1963, автолітографія). </div> Брав участь у всеукраїнських виставках з 1926 року, всесоюзних з 1963 року, зарубіжних з 1964 року, зокрема: По селах, містечках і містах України (1926, Київ; проведена АХЧУ); Перша українська художня виставка (1927, Київ); Виставка до 125-річчя з дня народження Тараса Шевченка (1939); Виставках Спілки художників України (1943—1957). Персональна виставка відбулася у Києві у 1958 році.

Роботи художника зберігаються у Національному музеї у Львові, Сумському, Одеському, Закарпатському, Луганському художніх музеях.

Примітки

Література ; Казімір Агніт-Следзевський. Альбом / Упорядник В. Павлов. — Київ: Мистецтво, 1968; Агнит-Следзевский, Казимир Генрихович // Художники народов СССР. Биобиблиографический словарь. Том 1. — Москва. Искусство, 1970. — С. 53 ; Агніт-Следзевський Казимир Генріхович // ; Агніт-Следзевський Казимир Генріхович // ; Агніт-Следзевський Казимир Генріхович // , С. 25; Агніт-Следзевський Казимир Генріхович // ; Агніт-Следзевський Казимир Генріхович // ; Агніт-Следзевський Казимир Генріхович // ; Агніт-Следзевський Казимир Генріхович // ;

О. Ламонова. Агніт-Следзевський Казимир Генріхович // Словник художників України. Біобібліографічний довідник. Книга 1 : А-В / [головний редактор Г. Скрипник]; НАН України, ІМФЕ імені М. Т. Рильського. Київ: видавництво ІМФЕ, 2019. С. 32—33. ISBN 978-966-02-8960-4.