Марія Маргарете Анна Шелл (; 15 січня 1926, Відень — 26 квітня 2005, Прайтенег, Каринтія) — швейцарська акторка та письменниця австрійського походження, суперзірка німецькомовного кінематографу 1950-1960-х рр. Автобіографка.
Біографія Марія Шелл — донька швейцарського письменника (1900–1972) і віденської акторки Маргарете Ное фон Нордберг (1905–1995). Разом зі своїми братами Максиміліаном і та сестрою Марія виховувалася в Австрії, а після аншлюсу сім'я Шеллів у 1938 році залишила країну, переселившись до Цюриху.
У 1942 році Марія покинула своє навчання комерційній справі, коли її акторський талант помітив режисер і вона отримала роль у фільмі «Каменоломня» () за участю . Шелл, яка тоді ще носила ім'я Грітлі та не мала професійної освіти, стала вивчати акторську майстерність і отримала від низки театрів пропозиції роботи. У 1948 році акторка знову звернула увагу на кінематограф.
Першу головну роль Марія Шелл виконала у стрічці «Ангел з сурмою» (1949).
Фільм Гельмута Койтнера «Останній міст» приніс Марії Шелл у 1954 році гран-прі Міжнародного кінофестивалю в Каннах за найкращу жіночу роль. У тому ж році акторка була нагороджена кубком Вольпі на Венеційському кінофестивалі за головну роль пралі у стрічці «Жервеза», що номінувалася також на премію «Оскар» як найкращий фільм іноземною мовою. У холі готелю в Голлівуді, де Марія Шелл знаходилася з нагоди нагородження, вона познайомилася з Юлом Бріннером, який запропонував їй роль Грушеньки в екранізації «Братів Карамазових».
Марія Шелл також знімалася з Гері Купером і Гленном Фордом. У 1960-х роках Шелл повернулася на театральну сцену, а також працювала на телебаченні.
У 1991 році спроба суїциду Марії Шелл опинилася в центрі уваги багатьох друкованих видань. У 1994–1995 році Шелл грала в телевізійній сазі «Клан Анни Фосс», який став однією з її останніх телевізійних робіт. Останні роки Марія Шелл провела на самоті у рідній домівці в Каринтії. Востаннє Шелл з'явилася на екранах у 1996 році в телевізійному кримінальному серіалі «Місце злочину» (). У 2002 році брат Марії Максиміліан Шелл зняв про неї документальний фільм «Моя сестра Марія».
З 1957 по 1965 рр. Марія Шелл була одружена з режисером Хорстом Хехлером, а з 1966 по 1986 р. — з режисером Файтом Реліном. У першому шлюбі Марія Шелл народила сина Олівера, а в другому — доньку Марі-Терез (Марі-Терез Релін), яка також стала акторкою.
Обрана фільмографія
Література Maximilian Schell, Thomas Montasser: Meine Schwester Maria. Europa-Verlag, Hamburg 2004, ISBN 3-203-82037-4 Herbert Spaich: Maria Schell: ihre Filme, ihr Leben. Heyne-Filmbibliothek 32/99, München 1986, ISBN 3-453-86101-9 Deutsches Filminstitut/Deutsches Filmmuseum (Hrsg.): Maria Schell. Henschel Verlag, Leipzig 2006. ISBN 3-89487-551-8 Manfred Zlotorzenski: Das Bambi und Maria Schell, in: Menschen und Medien — Zeitschrift für Kultur- und Kommunikatonspsychologie, Berlin; www.menschenundmedien.net
Посилання